Країна без солідарності

У нинішніх умовах це правильний вибір: ніякі політичні чвари і розрахунки не повинні відкидати того незаперечного факту, що тільки спільна робота демократичних партій допоможе вивести Україну з кризи і створити умови для нормального розвитку країни.

Але коаліція - це не тільки перебування міністрів у складі Кабінету, не тільки розподіл портфелів в уряді та парламенті. Це ще й спільна відповідальність. Не можна бути одночасно членом коаліції і опозиціонером. У нашій країні це не можуть зрозуміти ані досвідчені політики, ані новачки, які займаються руйнуванням власної (!) влади за допомогою телевізійних виступів, викриттів своїх же колег і звинувачень, але не залишають коаліцію. Ані колективно, ані індивідуально. З'явився новий різновид українського політика - внутрішній опозиціонер, основна робота якого - бути у владі і критикувати владу та її представників.

Подивимося на бундестаг. В урядовій коаліції ФРН сьогодні дві конкуруючі політичні сили - християнські демократи і соціал-демократи. У кращі для кожної з цих партій часи кожна з них формує уряд з куди більш зручними партнерами. Але раз вже вони вирішили працювати разом, то знаходять спільний знаменник для прийняття рішень. І борються не з власним урядом, а з проблемами, які виникають у країні.

Німецькі ліберали - коли ще були в парламенті, а при владі теж перебувала "велика коаліція" - були куди ближчими до християнських демократів, ніж СДПН. Але вони серйозно критикували уряд. Сьогодні "зелені" у бундестазі куди ближче до соціал-демократів, ніж до ХДС. Але саме вони виступають у ролі критиків влади.

Це і є справжня політична культура. Якщо ти опинився за бортом влади, ти займаєшся її критикою - таким є твій обов'язок перед виборцями. Якщо ти опинився у владі, займаєшся захистом її рішень. Якщо ці рішення тобі не подобаються і ти не можеш домогтися того, щоб твоя думка враховувалася, ідеш з влади в опозицію. Все інше - вже не політика, а шизофренія.

Причому шизофренія не тільки самих політиків, а й виборців, які радісно сприймають заяви того чи іншого учасника коаліції про помилки влади. Яке має значення, що говорять ці люди по телевізору або публікують у блогах? Вони - у владі. Її помилки - їхні помилки. Її корупція – їхня корупція. Те, що вони не можуть домогтися зміни ситуації, перебуваючи в уряді і замість роботи на засіданнях і в кулуарах обирають безглузді телевізійні шоу закордонних маніпуляторів, лише підсилює рівень відповідальності за події. Тому що показує не тільки відсутність політичної культури, але й відсутність солідарності.

А без солідарності можна, звичайно, вибудувати власну кар'єру і домогтися гарних результатів для своєї партії. Можна отримати премію й підняти рейтинг чергового "правдивого" інтернет-ресурсу.  Але країну без солідарності не збудувати.