Росія проігнорувала ще один геноцид

Боснійська війна

Влітку 1995 року Армія Сербська під командуванням генерала Ратко Младича почала наступ на Сребреницю. Миротворці ООН не змогли його зупинити. Мусульманське населення пішки залишало села і відступало до міста. А 11 липня Сребрениця вже належала сербам.

Після цього почались масові страти. Всього було закатовано близько 8000 місцевих боснійських мусульман. Це була саме етнічна чистка. Сребрениця була боснійським анклавом на території, що нині називається Республіка Сербська (входить до складу Боснії і Герцеговини). І серби, і босняки вважали ці землі історично своїми.

Знищення босняків у Сребрениці часто називають найбільш кривавою різаниною з часів Холокосту. Людей страчували групами та ховали в братських могилах.

Знищення влаштувала Армія Сербська. Активну участь у стратах брали "Скорпіони" – воєнізована група, яка формально була закріплена за Міністерством внутрішніх справ Сербії.

Ратко Младич довго ховався від трибуналу в Гаазі в сербському селі. Але врешті-решт його впіймали у 2011 році. Зараз колишній генерал живе в камері голандської тюрми міста Схевенінген. Його звинувачують у геноциді, злочинах проти людяності та військових злочинах.

Нещодавно Младичу висунули чергову порцію звинувачень. Вони з’явилися після того, як у 2013 році було знайдено чергове масове поховання 400 тіл у Боснії.

Безсилість ООН

Те, що відбулося з резолюцією по Сребрениці в Радбезі ООН, виглядає символічно. Двадцять років тому миротворці ООН так і не спромоглися захистити боснійських мусульман від знищення.

Сребрениця та її околиці були оголошені ООН "безпечною зоною". Там були блок-пости та спостережні пункти миротворців з Нідерландів. Усі вони відступили або здалися під час наступу сербів. Єдине, що вони спромоглися зробити, – рапортувати про зачистку селищ.

Все для союзника

Те, що масові вбивства босняків в околицях Сребрениці були саме геноцидом визнали Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії та Міжнародний Суд в Гаазі. Але якби трагедію було визнано геноцидом на рівні Ради Безпеки ООН, це допомогло б переслідувати винних у злочині по всьому світу. Однак цього не сталося.

Сербам дуже не подобається, коли їм нагадують про Сребреницю. Напевно, німці теж не в захваті, коли їм нагадують про Холокост. Але вони не додумалися зробити так, як вчинили серби, - звернутися по допомогу до вірного союзника. Президент Сербії Томислав Николич вже подякував Росії за вето, яке допомогло запобігти цькуванню "всього сербського народу". А голова Республіки Сербської Мілорад Додик визнав, що просив Кремль накласти вето.

Росія – давній історичний союзник сербських політиків. Вона радо пішла на те, щоб пролобіювати їхні інтереси на рівні ООН. Серби ж не лишаються в боргу – їхні військові трапляються в рядах терористів з "ЛНР/ДНР", їхні "спостерігачі" працювали на "референдумах" в Криму та "ЛНР/ДНР".

Вся ця історія, до речі, показує, яка доля чекатиме спроби визнати на рівні ООН геноцидом Голодомор 1933-1934 років. Рада Безпеки черговий раз засвідчила свою беззубість. І пора вже з цим щось робити.

Боснійці вирушили пішим Маршем миру до Сребрениці, повторюючи маршрут 1995 року.

Фото: Reuters