Радник ООН Маркус Бранд: У справі Конституційної реформи не варто ставати страхопудом і панікером

Незабаром мають початися великі голосування в справі Конституційної реформи, але думки, як-то кажуть, поділились навіть серед конституційної більшості. Отже, які є за, які є проти? Одні кажуть, що в ній все гаразд, а інші наполягають, що це немовби катастрофа.

Звісно, я не можу коментувати, хто який повинен робити вибір. ООН підтримує весь процес  консультацій, а також залучення громадськості у Конституційну реформу. Звичайно, що обговорення всередині конституційного комітету та Ради є незалежним і автономним процесом. Ні ООН, ні інші міжнародні організації не можуть  вплинути на рішення. Зрозуміло, дуже багато стоїть на кону, і рішення це дуже важливе для керівників вашої країни, для них дуже важливо детально пояснити, що саме принесуть ці зміни в Конституцію, а чого вони не дадуть. Це мусить бути дуже конкретне обговорення. І, звичайно, потрібно говорити про складні моменти втілення тих змін, які будуть прийняті.

Я цілком свідомий усієї важливості Конституційної реформи. Напевно, після 91-го року – це найбільш фундаментальна зміна в українському законодавстві. Без сумніву, в експертних і політичних середовищах дискусії ведуться, але ж ми розуміємо, що якщо взяти якогось пересічного таксиста чи фермера, життя котрих буде узалежненим в найближчі пару років від проведеної Конституційної реформи, вони насправді не зможуть пояснити, що зараз будуть голосувати.  Ті дискусії закуклились і перебувають у доволі вузько сегментованих групах.

Ви маєте рацію у тому, що це справді наймасштабніша структурна зміна з часів незалежності України. Але вона відбувається у  рамках того, що виконуються рекомендації та поради різних європейських організацій, які вже роками давалися Україні. Певні зміни в Конституцію України рекомендувалися раніше і зараз вони враховані, ті зміни, які стосуються децентралізації і реформи місцевого самоврядування, сектору, що стосується захисту прав людини і судової гілки. Я думаю, що рішення, які будуть ухвалюватись, будуть прийматися з урахуванням місцевих думок,  - думок конкретних громад. Наприклад судова система буде справедливішою і, відповідно, завоює більше довіри громадськості, особливо сфера захисту прав людини. Там вочевидь будуть покращення. Я думаю, що пересічні громадяни повинні би вітати всі ці зміни. Але проблема полягає якраз у тому, наскільки їм доносять цю інформацію. Наскільки керівники держави, лідери і люди, що несуть за це відповідальність, доносять цю ідею до широкого загалу. Тож чимало представників громадськості не довіряє думкам експертів, вони хочуть самі зрозуміти, які будуть конкретні наслідки цих змін і наскільки уряд,  Конституційна комісія чи парламент враховують думку ширшого загалу, - аби це проявилось у конкретних програмах. Це важливо, бо пересічна людина повинна розуміти, навіщо відбуваються ці зміни і як саме вони покращать життя.

Просто є люди, я не знаю, чи маю право їх звинувачувати у тому, що вони є політичними провокаторами, але вони кидають провокаційні заяви, які очорнюють Конституційну реформу. Часом у лапках, або й просто в лоб лунає слово – зрада. Наскільки я розумію, триста експертів, що працювали над Конституційною реформою, врахували інтереси Української держави.

Важливо розуміти одне: навіть у демократичній країні конституційний процес ніколи не матиме 100% підтримки. Це завжди процес, що полягає у знаходження компромісу і вирішенні різних конфліктів, перш ніж буде зроблене остаточне рішення. Звісно, Конституція надає легітимну владу приймати ті чи інші рішення, але також вона передбачає і конкретні процедури змін до Конституції. І  тому важливо враховувати думки цих трьохсот експертів, що були обрані на демократичній основі на основі коаліційної угоди. І всі ті зміни до Конституції є результатом дій коаліційної угоди. Дуже важливо, що це призведе до врегулювання конфлікту на сході України. Звісно, буде прийматись багато різних рішень і не всі з них будуть ідеальними. Але дуже важливо прийняти саме ті рішення, які зможуть покращити життя людей, які напряму страждають від того, що відбувається безпосередньо у зонах конфлікту. Я впевнений, що Україна в будь-якому випадку буде рухатися далі та будувати саме для цих людей міцну і надійну законодавчу базу.

Ну, тут питання процедур. Ми розуміємо, що демократія без процедури  не є демократією, а лише олігархічною республікою. Отже, чи достатньо зараз процедур, аби зробити величезну переінсталяцію України? У Франції у часах П‘ятої  республіки проводилися значно більше обговорень, аналізів і заходів. У нас половина країни буде "купувати", сприймати нову Конституцію, даруйте, як кота в мішку. Можливо, варто виносити це питання на референдум?  

Справа в тому, що в Конституції чітко зазначено, які питання мають виноситися на референдум і як саме повинен відбуватися процес змін до Конституції. Я думаю, щоби широкий загал – експерти,  громадянське суспільство та люди, які не є членами політичних партій, могли брати участь в цьому процесі, саме для цього і підписувалася коаліційна угода, яка вирішила створити Конституційну комісію, яка вирішує, які саме поправки повинні готуватися. Зараз вони готують свій кінцевий звіт і подають його президентові. Президент його передає до Верховної Ради, і потім відбувається звичайний нормальний процес  внесення поправок. Отже, вже вжилися додаткові заходи, щоби цей процес включав більше інтересів, але, звичайно, у кінцевому результаті все залежить від того, як ви оцінюєте реалізацію впровадження тих чи інших положень. Як ви вже сказали, буде величезна проблема у тому, щоб не просто пояснити ці реформи на місцевому рівні, але й втілити їх. Місцеві органи влади будуть реорганізовані. Впродовж двох років після місцевих виборів настане перехідний період. Дуже багато зусиль вимагатиме і  державне адміністрування – це вимагає величезної співпраці на різних рівнях. Ви мали на увазі, що люди можуть мати певні страхи. Дуже важливо, що цей підхід має враховувати різні думки, щоби люди бачили, що вони не просто піднімають руки і   голосують, а беруть безпосередню участь у політичному процесі. Цей процес передбачає, що влада буде ефективно і безпосередньо спілкуватися зі своїми виборцями, щоб дати їм відчуття, що все робиться тільки в їхніх інтересах. Є дуже багато страхів щодо того, що може статися у майбутньому у різних регіонах країни. Я думаю, це варто сприймати всерйоз, зважаючи на останні події. Бо те, що сталося, мабуть, багато у чому можна було попередити. Дуже важливо розуміти, наскільки Конституція зможе відновити довіру громадськості, довіру народу до влади, наскільки вона допоможе ефективнішому врядуванню. І цю можливість не варто втрачати. Цей пакет реформ  може відіграти важливу роль у відновленні довіри. Це одна з найкращих можливостей, один із найкращих шансів, які  Україна не повинна проґавити.

Особисто я з вами погоджуюся, але ж ми розуміємо, що є люди, які постійно загострюють формулювання питань. І часом лунає звинувачення, мовляв, Захід намагається пустити Україну по боснійському сценарію. Бо ж для Меркель, Олланда і світової спільноти найважливіше зупинити в Україні військову фазу, а от те, що буде з Україною після того, мовляв усім вже мало цікаво. І якщо Україна перетвориться на Боснійську Федерацію – це цілком влаштує Захід.  Чи нема такого "троянського коня" у цьому проекті змін до Конституції?

Оскільки  ваша країна є демократичною країною і кожен може висловити свою думку, звісно, ми чуємо про певні страхи. Я думаю, у цій ситуації слід бути дуже обережним, щоб не стати занадто голослівним, щоб не бути страхопудами і панікерами. Я думаю, дуже важливо не поширювати цю паніку і не звинувачувати людей інших європейських країн у проблемах, які ми маємо в Україні. На даний момент міжнародна спільнота докладає величезних зусиль, щоб допомогти врегулювати ситуацію в Україні. Звичайно, ми несемо відповідальність за прийняті рішення, але дуже важливо не просто прийняти рішення щодо різних питань, пов‘язаних з конфліктом, але ця Конституційна реформа є зусиллям, яке повинне вирішити не просто якусь одну проблему, вона повинна покращити на багато років вперед взагалі функціонування і врядування в країні. Це обговорення включало питання децентралізації і на місцевому рівні. Тобто ситуація конфлікту не повинна затьмарювати реальні зміни, які маються на меті, і не слід забувати, що ж насправді потрібно країні у довготерміновій перспективі. Не треба переходити у сферу полеміки, адже у будь-якому випадку кожен може використовувати свої політичні погляди, як забажає. Але я думаю, що важливо думати про інтереси населення і думати, якою ж є реальна ситуація з огляду законодавства і якою є реальна картина життя в країні.