Польща обирає парламент. Чого очікувати Україні

Очевидний лідер, несподіваний розподіл сил

Безперечним фаворитом парламентських виборів у Польщі є партія Ярослава Качинського "Право і справедливість" (ПіС). Різні опитування пророкують їй від 34% навіть до 41%. "Громадянська платформа" (ГП), яка була при владі упродовж останніх восьми років, нині має набрати лише 25%.

Незважаючи на очевидного переможця серед двох гігантів польської політики, остаточний розподіл сил у парламенті залишається загадкою.

Польща є парламентсько-президентською республікою – до важливих компетенцій президента належать командування збройними силами, призначення прем'єра та уряду, право вето і представництво країни на міжнародній арені. Вирішальними ж справами займатиметься парламент, уряд і прем'єр. А отже, саме від парламентських виборів – і створених після них коаліцій – залежить доля країни.

Експерти стверджують, що в разі набрання ПіС менше 40% партії доведеться шукати союзника, і ним найімовірніше стане партія Кукіз '15. Це молода політсила колишнього рок-музиканта Павла Кукіза, який за рахунок "антисистемних" поглядів раптово набрав аж 20% на президентських виборах у травні, але без пропозицій конкретних рішень до парламентських "здувся" до 6%. Ставлення кандидата до надання широкої підтримки українцям негативне.

Прохідний бар'єр у Польщі складає 5%, тож Кукіз'15 балансує на межі. ПіС таким чином ризикує опинитися з перемогою і на самоті. Опоненти ж можуть створити коаліцію, яка здається справжньою вибуховою сумішшю. Для створення противаги ПіС правоцентристська ГП може об'єднатися із аграрною Польською селянською партією, Об'єднаними лівими та неоліберальними "Новочесними".

Друзі України стомились від УПА

У Польщі увага до України була однією з найбільших у Європі. Майдан, окупація і війна були не тільки на екранах телевізорів, у розмовах за келихом пива, але й у гаманцях пересічних поляків. Вони пожертвували чи не найбільше коштів та гуманітарки для України, значно постраждали і від економічних санкцій щодо Росії.

Упродовж останніх двох років у польській політиці було так багато України, що врешті від неї стомилися.

"Хоч Польща є єдиною із двох країн на світі, яка межує з Росією та Україною, українська тема під час цьогорічної кампанії майже зовсім не з'являлася. На жаль, це випливає із факту, що польському суспільству набридли події за східним кордоном і політики визнали, що на війні політичний капітал не побудуєш", - пояснює редактор польського двомісячника "Нова Східна Європа" (Nowa Europa Wschodnia) Збігнев Рокіта у коментарі Еспресо.TV.

На теперішній стадії польсько-українських стосунків не варто очікувати таких радикальних кроків, як надання військової допомоги, а тим більше участь польської армії у конфлікті на Донбасі. Настав час Україні зробити дружній жест, і саме у цьому Київ провалює завдання. Мається на увазі історична політика, до якої саме ПіС має неабиякі сентименти.

Справжнім ляпасом полякам стало голосування закону про визнання воїнів ОУН-УПА борцями за незалежність у день візиту президента Броніслава Коморовського. Про важливість історичного діалогу говорив новообраний президент Анджей Дуда, таку ж політику продовжуватимуть його однопартійці з ПіС.

"Тепер справа за українцями. Без жесту з боку українців не буде прогресу в історичному діалозі обох країн", - сказав Еспресо.TV Лукаш Ясіна, редактор відділу Східної Європи онлайн-тижневика "Культура Ліберальна" (Kultura Liberalna) та співробітник  Музею історії Польщі.

Якщо ПіС об'єднається із Кукіз'15 або партією КОРВіН, вони будуть вимагати відмови від однозначної підтримки України, - таку думку висловив у коментарі Еспресо.TV Міхал Потоцький, публіцист "Щоденної правної газети" (Dziennik Gazeta Prawna) і автор репортажу "Вовкам закон не писаний. Як Янукович програв Україну". "ПіС буде опиратися, але менші коаліціянти можуть знайти прихильників серед більш маргінальних представників ПіС".

Варто зазначити, однак, що партія скандального Януша Корвіна-Мікке (КОРВіН) має всі шанси "пролетіти" з виборами. Друг Путіна, депутат Європарламенту і ненависник Євросоюзу нині балансує на межі прохідного бар'єру.

Міжнародна арена: з ким і проти кого дружитимуть

Судячи із риторики парламентських дебатів, нині у Польщі бояться не Путіна, а мігрантів. Лідери фракцій одноголосно стверджували, що польська армія має бути сильною (питання тільки, скільки витрачати), а дипломатія – впливовою (лишається тільки визначити, як цього досягти).

За часів правління покійного лідера ПіС Леха Качинського Польща будувала міцні стосунки з Україною, звертала увагу Заходу на російську війну в Грузії, заробивши собі антиросійську репутацію. Здається, однак, що сьогодні із приходом партії до влади радикальних змін у політиці Польщі стосовно Росії очікувати не варто.

"З огляду на позицію Росії та основні погляди більшості очільників ПіС, неможлива зміна у стосунках Польщі та Росії", - говорить Ясіна. Де змін варто очікувати, так це у стосунках Польща-Білорусь, переконує публіцист. "Якщо Лукашенко буде продовжувати зближення із Заходом, може розраховувати на готовність Польщі з ним розмовляти".

Потоцький стверджує, що від ПіС варто очікувати обережності щодо Москви. Рокіта, однак, побоюється, що ПіС буде найбільш чутлива до російських провокацій, тож Кремль більше намагатиметься маніпулювати і виграє від приходу партії до влади. 

Він стверджує, що може статися повтор ситуації із 2005-2007 років, коли через "антиросійську і непередбачувану політику" Польща зіпсувала стосунки і з Євросоюзом, і зі США, і з самою Росією.

Погіршення стосунків із Берліном та Парижем за правління ПіС очікує також Потоцький, однак, за його словами, із Вашингтоном стосунки мають стати більш інтенсивними.

"У Європі позиція Польщі сильно залежить від стосунків з Німеччиною, і тут більшість політиків прагнуть компромісу", - говорить Ясіна. Чинником є також розвиток кризи самого Євросоюзу, але передбачити його зараз надзвичайно складно.