Чому депортація кримських татар дійсно геноцид

18 травня 1944 року на тисячі родин кримських татар обрушилося горе: Державний комітет оборони СРСР прийняв рішення виселити з території Криму татар. І виконання його почалося негайно та у найменші строки.

Живі свідки тих подій розповідають, як проходила депортація. У хати, де залишилися лише жінки, діти та літні люди, адже чоловіки пішли на фронт, уривалися озброєні військові НКВС, давали 20 хвилин на збори та, погрожуючи зброєю і не пояснюючи причин, виводили людей з їхніх домівок. Людей ешелонами відправляли до місць заслання. Як згадують очевидці, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці.

Вагони з депортованими людьми їхали кілька тижнів. Висланих майже не годували, у деяких ешелонах їжу вперше і востаннє давали на другому тижні шляху. Медичного обслуговування не було, а померлих не дозволяли ховати, просто залишаючи на роз'їздах. 

Операція, яка почалася рано-вранці 18 травня 1944 року, закінчилася о 16:00 20 травня. В результаті, понад 180 тисяч етнічних кримських татар були змушені покинути свою батьківщину. За різними оцінками, понад 46% переселенців загинули внаслідок здійсненої радянськими державними органами депортації, точна кількість жертв невідома. 

Більшу частину кримських татар було виселено до Узбекистану (понад 150 тис осіб) та у прилеглі райони Казахстану (4 тис) і Таджикистану. Протягом 12 років до 1956 року кримські татари мали статус спецпереселенців, що означав різні обмеження в правах, зокрема заборону на самовільний (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення і кримінальне покарання за його порушення. 

Однак, попри красномовність фактів, до 12 листопада 2015 року депортація кримських татар не вважалася геноцидом. І тільки сьогодні відповідною постановою трагедію 71-річною давнини визнали такою. 

Підставою для цього стало визначення геноциду Конвенцією ООН, з якого витікає: примусове виселення кримських татар з території їх історичного проживання, обмеження засобів для існування, за міжнародним правом мають ознаки геноциду. 

Парламент прийняв постанову не лише про визнання геноциду кримськотатарського народу Радянським Союзом у 1944 році, а й про етноцид Російською Федерацією, який розпочався з моменту окупації Криму.

"Органи Російської Федерації, починаючи з дати початку тимчасової окупації, - їхня політика є свідомою політикою етноциду кримськотатарського народу", - пояснив перед голосуванням автор проекту постанови, голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Микола Княжицький.

Сьогодні, майже як 70 років тому, Росія не припиняє спроб знищити кримськотатарську культуру, утискаючи татар. У мечетях проводяться обшуки, вилучається "неугодна" Путіну література, утискають кримськотатарських активістів, люди зникають без вісти, забороняють мовлення каналу ATR.