Варшава: Королівськими стежками нової столиці

А дарма. Безперечно, з історичними принадами стародавнього Кракова важко (та й чи потрібно?) конкурувати. Тим паче Варшаві, від якої по завершенні Другої світової війни залишилися переважно руїни. Але навіть те, як дбайливо й ретельно варшав’яни відновили знищене Старе Місто, заслуговує на захват. Могли ж бо й страшними "панельками" в радянській стилістиці забудувати…

"Панельок", щоправда, у Варшаві також вистачає, зокрема і в центрі. Певні райони так нагадують забудову радянської епохи в Україні, що, здається, блукаєш десь Харковом чи Дніпропетровськом.

А знаменита сталінська висотка – Палац культури і науки – аж надто красномовно нагадує про Москву, де стоять сім таких самих будівель у стилі "радянського ар-деко". Власне, з такою метою хмарочос з ініціативи Йосипа Сталіна й був подарований Варшаві Радянським Союзом (зводили його коштом СРСР радянські будівельники з 1952 по 1955 рр.).

Не дивно, що поляки монументальну споруду недолюблюють і певний час навіть серйозно обговорювали можливість її знесення. Але це обійшлося б надто дорого, тож сталінський подарунок досі височіє поряд із головним залізничним вокзалом Варшави, залишаючись найвищим будинком у Польщі.

А щоб радянська потвора менше впадала в око, навколо неї набудували новітніх, хромовано-скляних сучасних хмарочосів. І, щиро кажучи, цю стилістичну какофонію складно назвати вдалим архітектурним ансамблем.
"Конкурентні" висотки дещо погіршили вид з оглядового майданчика на 30-му поверсі ПКіН, але оглянути Варшаву зі 114-метрової висоти все одно цікаво. Коштує це задоволення 20 злотих.

Якщо від "сталінського" палацу піти вулицею Маршалковською в бік, протилежний до центрального проспекту Алеї Єрусалимські, неподалік буде Саксонський сад (Ogród Saski) – найстаріший із варшавський міських парків. Заснований наприкінці XVII сторіччя королем Августом II Сильним, у 1727 році він став одним із перших парків у світі, відкритих для загального доступу. 

А на виході з парку до площі Пілсудського – велична могила Невідомого солдата з почесною вартою і вічним вогнем. Основою для неї стали три середні аркади зруйнованого Саксонського палацу.

На стінах пам’ятника бійцям, полеглим за Польщу, написані назви міст, у яких вони наклали головами в боротьбі за батьківщину. Є там і чимало українських назв… А перші перенесені в могилу 1925 року останки волею жереба були взяті з Цвинтаря Орлят у Львові.

Варто зазирнути на Театральну площу з Оперним театром. А далі вже зовсім поряд – головна в місті Замкова площа й Королівський палац. Перед ним стоїть колона Сигізмунда ІІІ, який 1596 року, після пожежі у Вавельському замку, переніс столицю з Кракова у Варшаву. 

Всередині палацу можна помилуватися відновленими інтер’єрами монарших покоїв, куди повернулося багато творів мистецтва й предметів інтер’єру, врятованих перед окупацією Варшави. По неділях вхід у палац безплатний, але у зв’язку з цим і відвідувачів значно більше.

Як і все Старе Місто, цей замок був відбудований із руїн, на які перетворили Варшаву нацистські війська за наказом Гітлера. Незважаючи на свою фактичну "молодість", Старе Місто було внесене у список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – саме як унікальний приклад реконструкції втраченої історичної спадщини.

Дух старовини й справді витає вулицями Старого Міста, біля фортечних стін Барбакану, на площі Ринок, де стоїть символ Варшави – скульптура Серенки. За легендою, упіймана рибалками у Віслі русалка передрекла появу на цьому місці великого міста.

У протилежний від Ринку бік від Замкової площі тягнеться Королівський тракт – нині низка вулиць, уздовж яких стоїть безліч архітектурних та історичних цікавинок міста. Тож попри зручний громадський транспорт, якщо маєте час, радимо спокійно й неквапом гуляти Варшавою пішки – так можна побачити набагато більше й значно краще пройнятися атмосферою міста.

Через вулиці Краківське передмістя, Нови Свят, Уяздовський проспект, Бельведерську й далі Тракт Крулевскі тягнеться повз літню королівську резиденцію в Лазєнках і аж до розкішного Вілянувського палацу – резиденції короля Яна ІІІ Собеського.

Уздовж тракту стоять президентський палац, де працює чинний глава Республіки Польща – на відміну від більшості інших, ця будівля XVII сторіччя майже не постраждала під час війни, оскільки німці розмістили в ній люкс-готель і казино Deutsches Haus; Варшавський університет, палаци Тишкевичів, Уруських тощо.

Серед костелів, окрім Кафедрального собору Івана Хрестителя біля Замкової площі, особливої уваги заслуговують, зокрема, церква святої Анни та храм Успіння Божої Матері і святого Йосифа, який вистояв під час Другої світової.
Майже 200 років тому на органі, якій і досі звучить тут під час меси, грав юний випускник Варшавського ліцею Фридерик Шопен.

А неподалік, у Костелі святого Хреста, згідно з його заповітом, покоїться серце великого композитора, який похований на паризькому цвинтарі Пер-Лашез.

Поляки дуже шанують пам’ять свого видатного співвітчизника. У бароковій будівлі варшавського палацу Острозьких, де Шопен давав свої перші концерти, нині міститься його музей.

А пам’ятник композитору стоїть і в одному з найулюбленіших місць відпочинку варшав’ян – палацово-парковій резиденції Лазєнкі Крулєвскє ("Королівські Стежки"). 

Парк із палацом на воді, зведеним у стилі класицизму архітекторами Доменіко Мерліні та Яном Крістіаном Камсецером на межі XVII-XVIII століть, називають одним із найгарніших у Європі.

У павільйонах та збудованому за принципом давньоримських амфітеатрі парку часто дають концерти класичної музики, влаштовують театралізовані шоу тощо.

А ще тут можна поспілкуватися з геть ручними представниками місцевої фауни. І якщо білками, які буквально лізуть на руки, нахабно випрошуючи гостинця, небагато кого здивуєш, то качки-"мандаринки" в цій ролі мають більш екзотичний вигляд. Не кажучи вже про павичів, які безстрашно ходять поруч із людьми, як звичайні свійські кури.

Біля Лазєнок стоїть і відомий Бельведерський палац, який був резиденцією російського імператора під час перебування у Варшаві, а після відновлення Незалежності Польщі 1918 року став резиденцією очільника країни Юзефа Пілсудського.

У Варшаві багато цікавих музеїв, але якщо відвідати всі забракне часу, радимо звернути на два з них, експозиції яких привертають увагу своєю інтерактивністю.

У музеї Варшавського повстання проти нацистів 1944 року, що відкрився до 60-річниці тих подій, можна відчути себе справжнім підпільником – постояти за типографським станком, протиснутися у вузький лаз – як ті каналізаційні труби, крізь які повстанці втікали від ворога.

А розташований на березі Вісли Центр науки "Коперник", або музей Миколая Коперника, приведе в шалений захват і дітей, і дорослих. Таким і має бути справжній науковий музей – де кожен експонат не лише можна, а й потрібно чіпати, торсати, крутити; де можна відчути себе хіміком або фізиком, власноруч проводячи експерименти, "поспілкуватися" з роботами й навіть зробити (або принаймні спробувати) справжній літальний апарат.
Єдина проблема цього музею – з нього неможливо швидко вийти, тож на екскурсію доведеться виділити принаймні півдня.

Максимальна привабливість для туристів, інтерактивність експозицій та оригінальні архітектурні рішення – особливість не лише Варшави, а й сучасної Польщі загалом. 

І якщо ви потрапите до Варшави в теплу пору року, неодмінно зазирніть у… бібліотеку. Читати необов’язково, адже Університетська бібліотека у столиці Польщі вражає не лише книгозбірнею, а й повноцінним садом на даху. Раніше зелень повністю вкривала й стіни та внутрішнє подвір’я будівлі, та згодом з якихось причин в’юнкі рослини почали сохнути. Залишається сподіватися, що місцеві ботаніки впораються з цією проблемою.

Фото Дмитро Лиховій, Baltictravelcompany, Halotuwarszawa, Wikimedia