Чи причетні Наливайченко та Ярош до викрадених у Голландії картин

Колишній боєць батальйону ОУН Борис Гуменюк дав інтерв'ю Еспресо.TV та пояснив, який стосунок має до справи з викраденими в Музеї Західної Фрісландії картинами.

фото: vsiknygy.net.ua

У мене була оперативна інформація з анонімного джерела, що начебто на непідконтрольній території України поблизу Донецька, в одному з маєтків, які належать Януковичу, знайдена колекція живопису, яка може бути тією колекцією, що вказана як зникла в Голландії. Я лише прийшов поділитися своєю інформацією [з голландським детективом Артуром Брандом, що представляє інтереси Музею Західної Фрісландії. - Еспресо.TV]. Якщо був хоча б один відсоток імовірності того, що справді та колекція була, а на підтвердження того, є лише фото, яке зараз ходить мережею, хоча більших підтверджень цього не було, то не поділитися цією інформацією було неправильно. Я працюю в культурі своєї країни, і мені відомо, що таке твір мистецтва, і для чого він створений. І він створений не для того, щоб десь гнити у підземеллях. Художник малював картину не для того, щоб якась сволота її вкрала, запхала в підземелля. Він створював її для того, щоб картина пережила його і тішила людей. Саме тому я дав йому цю інформацію.

Чи були свідки вашої зустрічі?

Все, на цьому моя участь у цьому мала закінчитися, і таким чином я більше не мав брати участі в цій справі. Вони мене просили не кидати цю справу, цей проект. Після цього я просив донести цю інформацію до їхнього уряду, міністерства культури, поліції, музею. Мені обіцяли все це зробити. Але приїхав пан Бранд, як тепер з'ясувалося, приватний детектив, який ні до культури, ні до чого немає жодного стосунку, ми зустрілися під амбасадою, але чомусь він запропонував вести перемовини не в приміщенні, як це було першого разу, а в якійсь підворітні. На обох зустрічах був співробітник амбасади, голландський полісмен, він все чув, все бачив, і є свідком того, що я говорив. І він як європейський полісмен мав би поінформувати своє керівництво, чого він очевидно не зробив.

Звідки взялися українські посадовці?

Що стосується Наливайченка, Тягнибока, Яроша та інших, все це - вигадки пана Бранда. Його, до речі, просили не виходити з тією прес-конференцією (і поліція, і МЗС його країни). Очевидно, для пана Бранда йшлося не про колекцію, а про скандал. Не знаю, чи свідомо, чи ні, пан Бранд став знаряддям у руках російських спецслужб. 

Про що взагалі ви розмовляли з детективом Брандом?

Ми говорили чотири години. Найперше, я нічого не говорив від себе. Я лише передавав інформацію. Все, моя участь на цьому завершена. Мені здається, пан Бранд це зрозумів. Друге – я не маю в цьому жодної зацікавленості, матеріальної, фінансової тощо. Мене цікавить лише одне: щоб колекція повернулась туди, звідки її викрали, тобто в голландський музей. І це, здається, пан Бранд також зрозумів. Окрім того, що це за колекція? Минув рік, від літа 2014 до літа 2015 року. Не зрозуміло, як перетягати цю колекцію на бік України, на територію, підконтрольну Україні… Можливо буде можливість повернути цю колекцію лише тоді, коли Україна поверне собі контроль над Донецьком. І мені здається, що перекладач правильно переклав і Бранд все правильно зрозумів.

Яка істинна вартість колекції, зі слів Бранда?

Пан Бранд сказав, що ця колекція з погляду мистецтва є нікчемною. Вона немає жодної художньої і матеріальної вартості. Ці художники були третьосортними. Він сказав, щоб я передав це далі, тим людям, які це знайшли, у разі, якщо в мене є з ними двосторонній контакт, а такого ніколи не було, навів порівняльний аналіз, як картини цих художників упродовж останніх 20 років продавалися на світових аукціонах. Він провів колосальну роботу попередньо для того, щоб мене переконати, що це - нікчемні картини. І їхня найбільша ціна може бути навколо півмільйона євро. А враховуючи, як вони зберігалися, де зберігалися, що з ними відбувалося, то ціна може бути нульова. Позатим музей хотів би вернути собі цю колекцію, оскільки ці художники або жили в цьому місті, або малювали це місто.

Він розуміє, що для людей, котрі зараз перебувають на підконтрольній "ДНР" території і яким належить врятувати цю колекцію, доведеться ризикувати своїм життям. Тому пан Бранд готовий заплатити їм винагороду в розмірі 50 тис. євро. Ми обговорили також те, що в це не варто, мабуть, посвячувати українських правоохоронців, бо в Європі всім відома їхня корумпованість, що з них можуть бути зняті копії, а картини можуть назавжди зникнути в приватних колекціях наших посадовців. Ми обговорювали той момент, що була інформація, що якісь незалежні експерти називали суми 10, 20 і 27 млн євро як вартість цієї колекції. Пан Бранд сказав, що це така технологія своєрідна, бо ніхто не стане шукати картини, які коштують $100, а, якщо картина коштує $100 млн, її будуть шукати всі. Тому це було навмисно зроблено - завищити ціну в десятки, сотні чи тисячі разів. 

Ми говорили з ним про різне: які красиві в Києві жінки, який гарний узвіз. У нас була гарна, приємна зустріч, з нами був перекладач – людина випадкова, яка знає англійську на рівні середньої школи, і пан полісмен, який був і під час першої зустрічі, який сидів, слухав, контролював, про що ми говоримо, чи немає чогось кримінального. І ми домовилися, порозумілися. 

Чому тоді виник скандал 7 грудня із заявою Бранда на прес-конференції?

Через два тижні пан Бранд через нашого перекладача почав писати мені нечемні листи, такого змісту: "Пане Гуменюк, повертайте мені колекцію, а то буде гірше". Я відповів, що не розумію його, тому що все це абсолютно суперечить духу і всьому тому, про що ми домовлялися. Тому я краще далі не братиму участі у цій історії, і хай пан Бранд звертається в Інтерпол чи інші компетентні органи, яким, власне, належить займатися такими справами. 

Чи відійдете Ви від цієї справи?

Я три місяці чекав, коли мене запросять правоохоронці чи моєї країни, чи європейські правоохоронці. Але я їх не дочекався, ані до 7 грудня, коли пан Бранд вийшов із цією скандальною конференцією, приплівши сюди українських політиків, посадовців тощо, що абсолютно є брехнею. До речі, мої адвокати вже готують позов проти пана Бранда. Принаймні я буду вимагати від нього публічних вибачень. 

В Україні не скоєно жодного злочину, навіть якщо теоретично кажучи, хтось десь під Донецьком знайшов колекцію і, насправді, це може бути, це не злочин, навіть якщо припустити, що хтось вимагає за цю інформацію гроші, - це не кримінальний злочин. Це, може, некрасиво виглядає, але це не злочин.

Я думаю, ця справа розглядатиметься як цивільна, і я готовий далі брати в цій справі участь, якщо це буде треба. Але за умови, що пан Бранд принесе мені офіційні вибачення. Друге - якщо музей дасть мені письмове доручення на право займатися пошуком цієї колекції.

Читайте також: Голландський детектив. Нідерланди звинувачують українців у крадіжці картин