Рим: місто, де церкви змагаються, яка святіша, старіша і гарніша

Щоб хоч потроху охопити всі пласти, потрібен туристичний путівник на сотні сторінок. Тож давайте-но з нагоди Різдва за григоріанським календарем пройдемося принаймні найцікавішими католицькими пам’ятками Вічного міста.

Номінація "найбільша"

Якщо в Європі всі дороги ведуть до Рима, то серце самого Рима – напевно, держава-місто Ватикан із його собором святого Петра, головним католицьким храмом світу. Після того як у 1989 році в столиці Кот-д’Івуар, місті Ямусукро, за взірцем ватиканської святині спорудили гігантську базиліку Нотр-Дам-де-ла-Пе, сам римський собор перестав бути найбільшою (за розмірами) християнською церквою на землі. Але навіть при цьому церемоніальний центр Римо-католицької церкви спроектований так, що здатний вмістити всередині більше людей, ніж будь-яка інша церква – аж 60 тисяч.

Вівтар собору святого Петра розміщений над могилою, яку з ІІ ст. вважають похованням апостола Петра. За умови раннього бронювання та отримання спеціального дозволу Римської курії можна відвідати підземний некрополь із гробом того, кому Спаситель сказав: "Ти – камінь (Петрос), і на цьому камені я збудую Церкву мою, і врата пекла не здолають її". Судово-медична експертиза виявила, що кістки, знайдені в центральному похованні некрополя, належали чоловікові віком близько 61 року й походять із І століття н.е., тим часом датований і напис на стіні "PETR… EN I". Тож будьте певні, що це саме той "Камінь".

Будівництво собору святого Петра на місці древньої базиліки тривало 120 років - з 1506-го, коли за справу взявся Папа Юлій II, і до посвячення Урбаном VIII у 1626-го. Тобто загалом спорудження головного католицького храму тривало за правління 20 понтифіків. Ще відоміші за святих "кербудів" архітектори, які проектували цю споруду: Донато Браманте, Рафаель Санті, Бальдазаре Перуцці, Антоніо да Сангалло, Мікеланджело, Джакомо делла Порта, Лоренцо Берніні та ін.

Площа перед собором, створена великим Берніні, – сама по собі одне з найвидатніших творінь містобудівної практики. На зустрічах із Папою тут можуть бути присутні до 400 тисяч вірян.

Майте на увазі: якщо ви плануєте похід до собору святого Петра в середу в першій половині дня, зайти до самого храму не вдасться. Зате ви, швидше за все, зможете побачити Папу Римського, який виголошує промови та благословляє паству й цікавих туристів на ватиканському майдані якраз у середу до обіду.

Після завершення аудієнції в середу та в усі інші дні собор відкритий для відвідувачів. Потрібно лише вистояти чергу до контролю на безпеку, що починається від символічного кордону Ватикану. Фотографуватись, стоячи лівою ногою в Італії, а правою – в державі-анклаві – улюблена розвага тисяч туристів. Як і відправляти листівки з пошти Ватикану (а для цього на площі святого Петра встановлено спеціальний мобільний офіс) та вистежувати швейцарських гвардійців – знамениту варту Ватикану. За легендою, автором дизайну оригінальних синьо-жовто-червоних мундирів охорони Ватикану є Мікеланджело. Але насправді ця форма була розроблена в 1914 році тодішнім командиром гвардійців. Інший варіант мундирів – повсякденний – цілком синій, а не строкатий.

Ще один поштовий офіс, звідки можна відправити листа зі штемпелем Святого Престолу, розташовується в Музеях Ватикану. Якщо ви в Римі, радимо відвідати їх неодмінно. Щоб менше стояти в черзі, купіть квитки завчасно онлайн. Про втрачені гроші ви не пошкодуєте – це справді одна з головних мистецьких скарбниць планети.

У комплексі музеїв, заснованому в XVI столітті вже згаданим Папою Юлієм II, зберігаються художні колекції, зібрані протягом століть різними понтифіками – починаючи від старожитностей етрусків (попередників давніх римлян) і закінчуючи подарунками, які дарували очільникам Ватикану зовсім недавно. Сікстинська капела  – місце папських виборів зі славетними фресками Мікеланджело "Створення світу" і "Страшний суд", станці Рафаеля, Ватиканська бібліотека, галерея географічних карт, апартаменти Борджіа, зал колісниць, мистецькі старожитності єгиптян та інших давніх часів, колекція знаменитих скульптур – Лаокоон, Персей, Геркулес, Аполлон Бельведерський – усе це тут, як і багато-багато іншого.

Номінація "найперша"

Трохи більш як за кілометр від Ватикану, якщо йти вздовж річки Тібр, розташований особливий, дуже атмосферний район Трастевере (у дослівному перекладі – Затібр'я). Поблукавши лабіринтом мальовничих вуличок, виходимо до Санта-Марія-ін-Трастевере  – однієї з найстаріших церков Риму. Вона відома насамперед тим, що саме тут уперше відкрито відслужили месу. Теперішня будівля храму походить із ХІІ століття, а частини святилища IV ст. дійшли до нас у вигляді декору стін портика при вході.

Номінація "найголовніша"

Собор святого Петра – найбільший і найважливіший храм для християн західного обряду, але… не головний. Головною з чотирьох великих, або папських базилік Рима, вважається найстаріша з них – Сан-Джованні-ін-Латерано.

Собор святого Івана на Латеранському пагорбі постав на початку IV сторіччя, за правління першого християнського імператора Риму Константина. Цей храм носить титул архієпископської базиліки і саме в ньому міститься кафедра римського єпископа.

Через те, що в Латеранському соборі було зібрано чимало коштовностей, подарованих римськими імператорами, його неодноразово грабували, руйнували, згодом перебудовували. Тож від первинного вигляду залишилося мало, але нинішній фасад базиліки вважається одним із найкрасивіших у Римі. Всередину ведуть п’ять дверей, найцікавішими з яких є "ювілейні" - їх відчиняють дуже рідко, лише в роки, проголошені Римо-католицькою церквою "ювілейними" (в середньому раз на чверть століття).

А однією з головних релігійних цінностей цього храму завжди вважалися "Святі сходи", нібито привезені святою Єленою з палацу Понтія Пілата в Єрусалимі. За легендою, саме цими сходами Ісус ішов на судилище, що постановило його розіп’яти.

Номінація "найгарніша"

До топ-2 "найгарніших" потрапляють невеликі церкви, розташовані на пагорбі Квіринал, біля президентського палацу на віа дель Квірінале. Сан-Карло-алле-Куаттро-Фонтане  – перший самостійний витвір молодого архітектора Франческо Бороміні, одразу визначний, несподіваний та новаторський як для свого часу. Церкву Сан-Карло, будівництво якої завершилося 1646 року, називають "іконічним зразком" барокової архітектури.

Відповіддю на шедевр Бороміні став храм Сант-Андреа-аль-Квірінале, збудований неподалік у 1658 році за проектом геніального Джованні Лоренцо Берніні. Подейкують, власний витвір так припав архітектору до вподоби, що він потайки їздив милуватися церквою.

Номінація "найоригінальніша"

Ще одна екзотична римська церква – базиліка Санта-Марія-дельї-Анджелі. Цей величний храм постав просто посеред античних терм Діоклетіана. Ймовірно, за проектом Мікеланджело, хоча будівництво було завершено вже 1566 року вже після його смерті.

Всередині церква має форму грецького хреста, що відрізняє її від більшості інших римських базилік. У 1702 році в храмі було встановлено великий сонячний годинник. Прокласти посеред підлоги меридіан астроному, математику, історику й філософу Франческо Б’янкіні доручив папа Климент ХІ. За цим годинником понтифік хотів звіряти точність Григоріанського календаря. Згідно з написом на табличці, за цим меридіаном увесь Рим звіряв годинники ще наприкінці ХІХ сторіччя. А саме цю церкву обрали для годинника тому, що античні терми були орієнтовані чітко на південь, і рівно опівдні (якщо точніше – о 12:15) сонячний промінь падає чітко уздовж меридіану.

До речі, у внутрішньому дворику храму стоїть статуя Галілео Галілея.

Номінація "найцікавіша"

А для нас найцікавіша і, можна сказати, найпоказовіша церква Рима – Святого Климента. Саме в ній можна побачити кількаповерхове переплетення язичництва та християнства. Розташовується вона на вулиці Сан-Джованні-ін-Латерано між першою папською резиденцією в Латеранському соборі й амфітеатром Флавіїв – Колізеєм. На арені якого, як багато хто вважає, страчували перших християн - хоча історики запевняють, що саме в цьому амфітеатрі таких страт не проводилося.

Зайшовши в церкву Сан-Клементе, ви потрапите в чарівний діючий храм, зведений у XII сторіччі, з мозаїчною підлогою та фресками доби Відродження. Але таких церков у Римі багато. А в базиліці святого Климента найцікавішими є підземелля. Вхід туди платний (починаючи з липня 2015 року – 10 євро), та однозначно вартий того.

На рівні поверхом нижче ви потрапите в церкву, що діяла тут у IV-XI сторіччях. Її "закинули" після римської пожежі 1084 року, збудувавши на руїнах новий храм. Попри це, в "першій" церкві збереглися надзвичайно цікаві фрески. Які, ймовірно, є першим письмовим прикладом не латинської, а саме італійської мови. Причому з нецензурною лексикою!

Фрески, де головним героєм є святий папа Климент, іменем якого названо церкву, трохи нагадують давньохристиянський "комікс". Скажімо, на одній із них у "бульці" з вуст римського префекта-язичника Сизінія, чию дружину Климент навернув у християнство, виходить фраза – наказ слугам силою винести святого з дому: "Fili de le pute, traite!". Тобто "Сучі сини, тягніть!"

Мощі святого Климента до Рима привезли з Криму слов’янські просвітителі Кирило і Мефодій. І саме в "першій", підземній церкві сам Мефодій нібито й поховав брата, коли той помер. Над імовірною гробницею Кирила встановлено меморіальні дошки з подяками просвітителю від різних слов’янських народів. Є й подяка від українського народу.

Однак це лише перше підземелля. Є ще й друге, глибше. Там можна побачити храм Митри – індоіранського божества, культ якого був поширений у Римській імперії на початку нашої ери. Більше того: під час розкопок археологи виявили під церквою Климента ще й четвертий рівень – рештки будинків, зруйнованих пожежею, яку нібито влаштував у Римі 64 року н.е. імператор Нерон. А якщо прислухатися, то чути, як десь найнижче, під усіма підземеллями, шумить підземна річка…