Наперсточники проти МВФ. Чому Україна більше не може блефувати

Схоже, з огляду на теплу зиму, українська влада почала загартовуватися. По-іншому пояснити таку кількість холодних душів, які доводиться приймати в останні дні в основному президенту, але іноді і Арсенію Петровичу, складно.

Виступ міністра економіки став першим у цьому ряду, запустивши процес загартовування. Що не може не радувати, тому як на тлі епідемії грипу, вірусу Зіка і чисто вітчизняних захворювань, що вражають мозок і пригнічують інстинкт самозбереження, українському організму потрібно терміново оздоровлюватися. Тому що ще трохи - і було би пізно.

Отже, в середу, десятого лютого, українська влада, а з нею і всі ми, отримала лист від Лагард. Дуже жорсткий лист, особливо для дипломатичного фінансиста. Слід зазначити, що банкіри не гірше дипломатів вміють плести мережива слів, щоб не сказати прямо, що вони думають про свого клієнта.

Але в нашому випадку глава МВФ відійшла від звичайної практики і назвала речі своїми іменами. Не минуло й кількох тижнів після Давосу, а МВФ засумнівався в тому, що програму кредитування України може бути продовжено. І причиною цього стало те, що Україна може зійти з дороги реформ і заблукати в корупційному лісі. Більш прямо мадам Лагард сказати просто не могла. Фактично, МВФ заявив: якщо не буде чітких сигналів про те, що запаморочення від вигаданих успіхів закінчилося і не почалися серйозні зміни, то не буде і грошей.

В українському політикумі дуже часто можна чути, що МВФ блефує і нікуди вони від нас не подінуться. І нагадує це все розмови наперсточників, які хочуть обдурити банкірів з Уолл-стріт. Ні, звичайно, до пори до часу на них просто не будуть звертати уваги, як на настирливого комара, будуть навіть дозволяти невеликі витівки, але як тільки наперсточники сядуть за великий стіл для великої гри, вони зрозуміють, що вони просто дешеві фраєри.

МВФ та інші великі кредитори можуть собі дозволити не звертати увагу на дрібниці, концентруючись на основному. І вже точно не звертають увагу на те, що там кажуть наперсточники в своїх клубах. Але як тільки ви погрожуватиме їхнім інтересам, розплата настане неминуче. І тут вже нічого не допоможе. Тому як МВФ абсолютно не складно бути принциповим. І вони нікуди не поспішають.

Правда в тому, що це Україна нікуди не дінеться від МВФ. Економіка країни на даний момент не спроможна сама по собі. Відновлювальні процедури ще не закінчено. Без програми МВФ Україна позбавляється не тільки грошей Фонду, а й всього супутнього фінансування. На цей рік сума становила близько 10 мільярдів доларів. І впевненості економічних гравців в спроможності країни. А це дуже дорого коштує.

Деякі гарячі голови вказували на ринок єврооблігацій і твердили, що Україні пора виходити на ринок і брати гроші інвесторів. Але біда в тому, що там дадуть грошей тільки тієї Україні, яка знаходиться в програмі МВФ. Як тільки програму буде поставлено ​​під загрозу, ставки злетять, і бажаючих купити новий український борг просто не буде.

Зараз запас міцності України становить два-три місяці, які ми ще можемо собі дозволити не отримувати транші і зберігати невизначеність. Хоча і ці місяці стануть кошмарним сном для Національного банку. А що може бути потім, всі вже бачили в минулий сезон.

Є, звичайно, низка політиків і громадських діячів, які кажуть, що Україна може обійтися без МВФ. Шкода, що часто ці люди нічого не тямлять в економіці. І, сміючись над російською пропагандою про розп'ятого хлопчика, вони повторюють іншу російську пропагандистську мантру про шкідництво МВФ, приєднуючись таким чином до товариства світових фріків, які не люблять фінансистів, бояться рептилоїдів і чекають кінця світу або, як мінімум долара як світової валюти.

Так, українським політикам не пощастило. До недавнього часу Фонд концентрувався на проблемі бюджетного дефіциту, в яку б країну він не заходив, не сильно звертаючи уваги на все інше. Але часи змінюються, і в МВФ зрозуміли, що корупція заважає їм не менше, ніж популістські бюджетні витрати. І почали боротися з корупцією. По всьому світу, не тільки в Україні.

Що б хотів бачити МВФ? Насправді те ж саме, що велика частина активного громадянського суспільства в Україні. Він би хотів побачити уряд, в якому технократів буде більше, а вже існуючі точно залишаться на своїх місцях. Парламент, який готовий приймати важливі закони і, перш за все, підтримати приватизацію. І не хотів би бачити двох-трьох осіб, чиї імена вже набили оскому.

Тепер, у черговий раз, м'яч на стороні української влади. Черговий чарівний стусан під зад повинен показати, що жадібність - це погано. Дуже погано. І тоді історія, яка починалася два тижні тому дуже сумно, може закінчитися оптимістично. Якщо здоровий глузд візьме гору над бажанням посадити "зрозумілих" людей в міністерські крісла. Якщо ж ні, то заплатити за неї доведеться нам усім. Разом із першими особами. Останнім про це нагадають ще раз у вихідні на Мюнхенській конференції з безпеки, куди з'їдуться великі дядьки і тітки. Вони всі разом спробують дохідливо пояснити українським двієчникам правила гри.

Публікації до теми:

• Так говорить Лагард
• Останнє китайське попередження. Чи варто прощатися із МВФ