Свої серед чужих. Чому українські фігуристи здобувають медалі для Росії

Десятиріччя поразок

Альона Савченко та Бруно Массо

Минулої неділі у американському Бостоні завершився чемпіонат світу з фігурного катання. Збірна України на ньому в одинадцяте поспіль залишилася без медалей. Такий стан речей у цьому виді став звичним.

Фігурне катання перебуває у занепаді, у країні практично немає ковзанок де могли б готуватися професійні спортсмени, а на сам вид спорту виділяються копійки.

Це призвело до численних випадків зміни українськими фігуристами громадянства.

Останніми представниками збірної України, які реально претендували на медалі чемпіонатів світу та Європи були Тетяна Волосожар та Станіслав Морозов, які кілька разів на найбільших турнірах зупинялися за крок від медалей та ставали четвертими у змаганнях спортивних пар.

Після Олімпіади-2010, яку фігуристи завершили на восьмому місці пара розпалася, а Волосожар поїхала виступати за збірну Росії де її партнером став Максим Траньков. Ще раніше громадянство змінила інша талановита українська парниця – Альона Савченко, яка разом з Робіном Шолкови представляла Німеччину.

Чужі перемоги

Олексій Биченко

З того часу вихованці української школи фігурного катання виграють медалі чемпіонатів світу та Європи виключно для інших країн.

Савченко стала триразовою чемпіонкою світу – у 2011, 2012 та 2014 роках. Вона продовжує кар'єру попри те, що зі спорту пішов Шолкови. Новим партнером екс-українки став Бруно Массо з яким вона цього року дебютувала на офіційному рівні і одразу виграла срібло чемпіонату Європи, а на світовій першості у Бостоні здобула бронзу

Волосожар стала дворазовою олімпійською чемпіонкою у 2014 році в Сочі – у командних та парних змаганнях, у 2013 році виграла чемпіонат світу, та чотири рази отримувала золото європейської першості – у 2012, 2013, 2014, 2016 роках.

Ще одним представником України, який приніс нагороду іншій країні – Ізраїлю – цього року виявився Олексій Биченко на рахунку якого срібло чемпіонату Європи. Причому свого першого успіху фігурист якого свого часу недооцінили в Україні, досягнув у солідному, як для фігурного катання, 28-річному віці.

Засудження та виправдання

Галина Кухар

Менш успішно за інші країни виступає і багато інших українських фігуристів. Серед танцювальних дуетів Максим Сподирєв представляє Польщу з Наталією Калішек, Аліса Агафонова з Альпером Учаром– Туреччину, Юрій Єременко з Катаріною Прайс - Швейцарію, Юрій Бєляєв з Вікторією Ковальовою – Білорусь, Адель Танкова з Євгеном Краснопольським – Ізраїль.

Галина Кухар, яка раніше багато років очолювала збірну України та працювала з Волосожар, Савченко та Биченком вважає, що фігуристів в жодному разі не можна засуджувати за зміну громадянства.

"Спортивне життя – це миттєвість. І отак сидіти чекати, поки твій талант зариється, ніхто не хоче. В жодному разі не можна засуджувати спортсменів за зміну громадянства. Не можна дитині сказати сиди тут та підмітай вулиці зі своїм талантом", - пояснює Кухар.

За словами тренера, претензії до спортсменів можна було б висувати лише у тому разі, якщо б у їхню підготовку вкладалися належні кошти.

Галина Кухар переконана, що зупинити відтік кадрів можна лише за однієї умови – створивши українським фігуристам такі умови, у яких готуються їхні конкуренти з інших країн.

Нові таланти

Ганна Хниченкова

Як це не дивно, але навіть попри відсутність необхідних умов для підготовки українська школа фігурного катання продовжує виховувати кваліфікованих спортсменів.

Підтвердженням цього слугують і результати українців на юніорському рівні. Танцювальний дует Олександра Назарова та Максим Нікітін минулого року здобули бронзу юніорського чемпіонату світу. Одиночник Іван Шмуратко став переможцем юнацької Олімпіади-2016 у Ліллехаммері у командних змаганнях разом з фігуристами з інших країн.

На думку Галини Кухар пристойно виступила збірна України і на чемпіонаті світу у Бостоні. Танцювальний дует Олександра Назарова – Максим Нікітін став 19-м. На аналогічній позиції завершила змагання Ганна Хниченкова, а Іван Павлов виявився 23-м.

"Я думала, що у нас будуть гірші результати. Наші одиночники молодці, тим більше, що обоє дебютанти", - сказала Кухар.

За словами тренера серед спортивних пар Україна взагалі не була представлена, тому що у нас просто немає дорослих дуетів. Ренаті Оганесян, яка катається з Марком Бардеєм, лише цього року виповниться 15 років, що дозволить їй виступати на дорослому рівні.

За потенціалом ці фігуристи здатні досягти неабияких успіхів, адже у своєму віці вони є одними з кращих і посіли на цьогорічному юніорському чемпіонаті світу четверте місце.

Втім за словами Галини Кухар, якщо нинішній стан речей в нашому фігурному катанні не зміниться, то втримати талановиту молодь буде складно.

"Талановиті спортсмени у нас є. Але в нас навіть льоду немає, я вже не кажу про щось інше. Поки вони маленькі, то на ентузіазмі батьків та тренерів досягають успіхів. А далі якщо не буде створено умов, то вони будуть їхати", - прогнозує тренер.

Золоті роки

Оксана Баюл

У такому жалюгідному стані українське фігурне катання перебувало не завжди. Ще якихось 20 років тому наша школа фігурного катання вважалася однією з найсильніших у світі. Саме команда фігуристів була найсильнішою з усіх українських збірних із зимових видів спорту.

Не випадково першу в історії олімпійську нагороду незалежній команді України на Іграх у норвезькому Ліллехаммері принесла фігуристка Оксана Баюл. Сенсацією її успіх не вважав ніхто, адже на Олімпіаду вона їздила у статусі чинної чемпіонки світу.

На початку 1990-х у чоловічому одиночному катанні домінував Віктор Петренко, який став Олімпійським чемпіоном та переможцем світової першості у 1992 році, виступаючи у складі об'єднаної команди, яка змагалася впродовж одного сезону, після розпаду СРСР. Збірній України Петренко приніс лише золото чемпіонату Європи-1994.

У одиночних змаганнях великих успіхів досягали не лише Баюл та Петренко. На рахунку Юлії Лавренчук європейська бронза 1997 року, а Олена Ляшенко ставала віце-чемпіонкою Європи у 2004, і вигравала континентальну бронзу у 2005 році.

В'ячеслав Загороднюк брав бронзу ЧС-1994, та вигравав чемпіонат Європи у 1996 році. А Дмитро Дмитренко ставав найсильнішим фігуристом континенту у 1993 році, а європейську бронзу виграв у 2000 році.

Були в Україні й танцювальні дуети світового рівня. Ірина Романова та Ігор Ярошенко здобували бронзові нагороди чемпіонату Європи-1996. Олена Грушина та Руслан Гончаров сягнули піку своєї кар'єри у 2006 році, коли стали бронзовими призерами Олімпіади у Туріні. Окрім того, на рахунку пари бронза світової першості-2005 та два титули віце-чемпіонів Європи у 2005 та 2006 роках.

Втім, дивлячись на нинішній стан справ в українському фігурному катанні повірити у те, що часи гучних перемог у цьому виді спорту повернуться – надзвичайно складно.