Словацький досвід. Хто такий новий реформатор Міклош

Чутки про те, що словацький реформатор Іван Міклош замінить Наталію Яресько в кріслі міністра фінансів, ширилися з самого початку прем’єріади. Однак останній тиждень прізвища вирогідних кандидатів на міністерське крісло почали змінюватися щодня, якщо не щогодини.

І ось вчора головою Мінфіну було офіційно призначено Володимира Данилюка, а вже сьогодні Володимир Гройсман повідомив, що Іван Міклош очолить группу фахівців з підтримки реформ при уряді.

Навіщо Україні потрібен Міклош

Ставлення суспільства до призначення іноземців на ключові посади неоднозначне. Одні кажуть, що це унікальний реформаторський досвід, інші - що цей досвід нічого не вартий в українських реаліях. Що ж зробив Міклош в Словаччині і чи згодиться це Україні?

Іван Міклош був міністром приватизації Словаччини, віце-прем'єром з економіки, двічі займав пост міністра фінансів і заступника прем'єр-міністра. Саме його вважають архітектором непопулярних, але ефективних словацьких реформ 1998-2006 років. Радикальні зміни, впроваджені Міклошем в уряді Мікулаша Дзуринди, вивели країну в лідери регіону.

Після розділу Чехословаччини в 1993 році країна гостро відчувала економічну кризу. Падіння у Словаччині було значно суворіше, ніж у чеській частині колись спільної республіки. Протягом перших місяців переходу безробіття сягнуло 11%, натомість у Чехії воно лишалось на 3%. Відсталість від сусідів стала несподіванкою, яка шокувала словаків.

Приходу до влади Міклоша Дзурінди передувало правління уряду Владіміра Мечари, політику якого вважають популістською, замішаною на кумівстві та корупції, як наслідок почали зростати інфляція, безробіття. Країну виключили із кола розширення НАТО.

Держсекретар США Мадлен Олбрайт тоді назвала Словаччину "чорною дірою" Європи. Банкрутства, неплатежі та корупція стали звичним явищем, судочинство не працювало, а три найбільші банки були на межі колапсу. Дуже схоже на українські реалії, чи не так?

Більшість реформ Міклоша були втілені в 2003-2004 роках. Зокрема, були запроваджені фіскальна децентралізація, реформа держфінансів, оподаткування, соцзабезпечення, пенсійна реформа. Вони дали поштовх та привели Словаччину до успіху. 1 травня 2004 року країна вступила до ЄС. Окрім того, Словаччина стала лідером загального зростання з усіх країн ЄС між 2000 та 2012 роком.

Послідовник Яресько

З лютого 2015 року Міклош почав консультувати Наталію Яресько та Айвараса Абромавичуса. Словацький реформатор очолював експертну групу при Мінекономрозвитку з розробки стратегії економічного розвитку на найближчі десять років. Зі слів Міклоша, саме Наталія Яресько пропонувала йому крісло міністра фінансів в новому уряді.

Словацький реформатор часто висловлювався на підтримку Яресько, зокрема, в тому, що Україна повинна виконувати всі вимоги МВФ. На думку Міклоша, найважливішими пріоритетами Мінфіну є продовження консолідації публічності фінансів, реформа фіскальної та митної служб, податкова реформа, яка була зроблена частково, фіскальна децентралізація, консолідація банківського сектора.

"Наразі Україна є учасником програми МВФ і тому повністю залежить від фінансування з боку МВФ, не маючи змоги самостійно залучати кошти на ринку", - заявляв він українським ЗМІ.

Саме Міклоша вважають автором і натхненником податкової реформи Кабміну, яку називають не інакше як "податкова реформа Яресько". Вона і справді дуже схожа на словацьку реформу податків, яку сам Міклош охрестив найуспішнішою.

Вона була заснована на ідеології єдиної 19% ставки оподаткування (до цього діяло 5 різних ставок від 10 до 38%), ПДВ на рівні 19% (до реформи - 14% і 20% ), ліквідації низки податків, спеціальних ставок і режимів. Ідея податкової реформи від Яресько "все по 20" має багато спільного зі словацькою.

В урядової реформи було багато критиків, в Раді просувалася інша ініціатива - так звана "податкова реформа Южаніної" (Ніна Южаніна, голова комітету з питань податкової та митної політики. - Ред). Міклошу закидали недостатню ліберальність змін, а зниження ставок називали нерадикальним.

Не міністр

Ще 7 квітня Міклош дав попередню згоду стати міністром фінансів за умови виконання його трьох вимог. Перша стосувалася збереження словацького громадянства, друга - програми майбутнього уряду, третя - його складу. Цілком очікувано, що, на думку Міклоша, уряд має бути зорієнтований на реформи і антикорупційним. Більш гострим питанням було збереження міністром словацького громадянства, що напряму суперечить Конституції України.

Для цього 30 березня Володимир Гройсман запропонував парламенту змінити законодавство. До Ради внесли законопроект №4333 "Щодо залучення до складу Уряду антикризових менеджерів в сфері фінансів".

Закон дозволяє призначити на посаду іноземця без українського громадянства з числа колишніх високопосадовців інших держав, який володіє державною мовою або розуміє її в необхідному обсязі. З цим також виникло певне ускладнення. Адже, за словами словацького міністра, він розуміє майже все, що пишеться і говориться російською, але його усна мова "не дуже хороша".

У той же час законопроектом прописано, що іноземець має отримати громадянство України протягом року - інакше буде звільнений з посади.

Що саме завадило Міклошу стати міністром фінансів - невідомо. Можливо, справа у нерозумінні української або необхідній зміні громадянства. А може, словацький реформатор завбачливо вирішив не влазити в "авгієві стайні" українського уряду? Сам же Міклош казав, що розглядає себе лише як тимчасову кандидатуру на короткий термін.