Як Одеса пережила другу річницю трагедії 2-го травня

Вранці 2-го травня в Одесі було тривожно. У зв’язку із другою річницею трагічних подій, коли в ході сутичок проукраїнських активістів та Антимайдану загинуло 48 осіб, місцева влада ввела посилені заходи безпеки.

За кілька днів до роковин силовики неодноразово звітували про виявлення схронів із нелегальною зброєю та боєприпасами в межах міста. У ЗМІ можливі провокації стали топ-темою. Соцмережі повнилися закликами до одеситів прийти 2-го травня на Куликове поле, де два роки назад загинули кілька десятків проросійських активістів, внаслідок пожежі у Будинку профспілок.

У деяких із цих дописів громадян закликали озброюватися та помститися "фашистам", ними "куликівці" називають активістів одеського Євромайдану та правих організацій, яких і звинувачують у трагедії дворічної давнини. Порядок в Одесі забезпечували 3,5 тисячі силовиків. Серед них не менше 300 бійців полку "Азов", який в основному складається з правих активістів. Вони прибули в місто майже за тиждень до 2 травня.

Патрулювання вулиць на бронетехніці та масштабна репетиція на Куликовому полі виглядали швидше як демонстрація сили. Чи зрозуміли меседж "азовців" проросійські сили не відомо, проте застосувати зброю 2 травня у силовиків приводу не було.

На ранок центральна частина міста була частково перекрита кордонами силовиків. Перехожих ретельно перевіряли на наявність заборонених предметів. Куликове поле оточили ще вночі та встановили рамки із металошукачами. За планом по обіді тут мала пройти акція вшанування пам’яті загиблих 2 травня 2014 року у Будинку профсоюзів.

До мітингу повинні були приєднатися нардепи від "Опозиційного блоку" Юрій Бойко та Вадим Новинський. Проте о 8-ій ранку місцева поліція отримала повідомлення про замінування на Куликому полі. Тож у зв’язку із пошуками вибухівки людей на територію не пускали. 

Станом на 9-ту годину біля кордону нацгвардійців було близько півтори сотні людей. Вони почали класти квіти прямо біля силовиків. Опівдні "куликівців" було вже близько тисячі. Навколишні газони перетворилися на клумби, закладені квітами із траурними стрічками, подекуди з’явилися георгіївські стрічки та російські триколори.

Подекуди хтось починав кричати "Одесса – город герой!", "Фашизм не пройдёт" - натовп такі гасла підхоплював швидко. Не зважаючи на те що акція була траурною, навіть самі "куликівці" не змогли стримати сміх, коли одна із жінок грізним голосом почала скандувати "Нас мало, но мы в тельняшках!".

Після цього група жінок похилого віку перед кордоном силовиків у малинових беретах почала співати радянських пісень. 

"Вставаааай, страна огроооомнаяяя! Вставаааай на смертный бой!", - лунало над Куликовим полем. Сюди в більшості своїй прийшли люди середнього та похилого віку. Молоді майже не було.

"Молодь – хто ховається, хто на Донбасі, хто під домашнім арештом", - пояснила одна із активісток. Ця фраза сприймається досить буденно, поки ти не розумієш, що молодь, про яку йдеться, воює явно не на боці української армії. Проте тут це сприймається як належне, а у причетність Росії до війни на Сході не вірять. 

"Кошка родила котят – это Путин виноват", - саркастично відповідають "куликівці". 

Було достатньо спекотно, тож основна маса людей ховалася у тіні. Кілька нетверезих громадян розляглися на великому газоні навпроти входу до Куликового поля.

Коли одного з них виводила поліція через порушення громадського порядку, він раптом почав волати "Слава Украінє!" із російським акцентом, чим не на жарт переполохав "куликівців".

Вистачало і провокаторів, щоправда не зрозуміло із чийого боку. Один чоловік середнього ступеню тверезості підходив до всіх і переконував, що він зі Львова і його сюди спеціально привезли. Для чого привезли - пояснити не зміг.

Підливала олії у вогонь і постійна присутність групи осіб без розпізнавальних знаків на даху найближчої багатоповерхівки. У натовпі їх одразу охрестили "снайперами" , хоча зброї у них помічено не було. "Хех, є кому в нас стріляти. Не промахнуться!", - із посмішкою зауважив дідусь, що проходив повз.

Чи то через спеку, чи то зважаючи на паніку, яка нагніталася навколо можливих провокацій, люди тут зібралися вельми агресивні. Кілька невеликих груп активістів ЦК "Азов" та інших правих організацій, що спостерігали за ситуацією, явно змушували їх нервувати.

Журналістів тут теж недолюблюють. Мовляв, українським ЗМІ не вірять. Проте при особистому контакті із "куликівцями" не важко знайти спільну мову. Як тільки розмова заходить за події двохрічної давнини їм важко стримати емоції.

"Хочемо вшанувати тих людей, які загинули ні за що. Ми звичайні прості одесити. Я так жити більше не можу. Ось це все я по телевізору бачила, що тут два роки назад було…", - починає розповідати Олена, проте її перебиває чорнява жіночка середнього віку на ім’я Марина.

"Їм тут по тисячі гривень за кожен труп платили. Чому підвал в Будинку профсоюзів заварений? Тому що він завалений трупами. Купа людей зникла безвісти. Чому нам не можна покласти квіти? Кого вони бояться? Нас, жінок із квітами?", - патетично вигукує вона.

Натовп вибухає криками "Ганьба! Ганьба!" Марина як і абсолютна більшість тих, хто тут зібрався вважає, що активісти "Народної дружини", яких зараз судять за масові заворушення, - герої, яких мають випустити.

З посмішками люди згадують як 4 травня 2014 року їм вдалося відбити своїх затриманих у міліції. Тоді «куликівці» штурмували одеське управління внутрішніх справ і в результаті перемовин із силовиками 63 підозрюваних були випущені на свободу.

"Ніхто з них не порушив законів України. Хтось казав про відділення Одеси? Ніхто. Говорили про рефендум, це різні речі. До Росії ніхто приєднуватися не хотів, ми хотіли вступити в Митний союз. Росіяни – наші брати. Це було, буде і є", - каже активістка Куликового поля.

Близько першої до Одеси прилетіли народні депутати Вадим Новинський та Юрій Бойко, "куликівці" сподівалися, що з їх приїздом силовики дозволять людям пройти до Будинку профспілок. Проте лідерів "Оппоблоку" зустріли активісти місцевого "Автомайдану" та "Самооборони" та заблокували їх в аеропорту.

Після перемовин із заммінстром МВС Сергієм Яровим та очільником одеської поліції Гіоргі Лорткіпанідзе, нардепи провели панахиду в будівлі аеропорту та покинули Одесу.

Натомість до Куликового поля приїхав нардеп Микола Скорик та кілька депутатів облради від "Оппоблоку". До Будинку профспілок пройти вони не намагалися, поклали квіти на газон та пішли. За це їм кричали "Ганьба!", "Піар на крові!". "Могли хоча би кілька слів сказати, зрадники!", - натовп, який зустрів депутатів аплодисментами, проводжав їх коридором ганьби.

Микола Скорик

По обіді, як було заплановано, мітинг не почався, адже на територію людей все ще не пропускали. Кілька чоловіків намагалися прорватися через силовиків – правоохоронці їх затримали.

Слід відзначити, що одеська поліція на цьому мітингу працювала із мінімальним застосуванням сили. Були випадки, коли поліцейські навіть виступали в ролі "психіатрів", розбороняючи "куликівців" та правих активістів, які вступали у словесні перепалки.

"Ніхто нікого не ображає. Заспокойтесь", - лагідним голосом вмовляв правоохоронець "куликівців". Кількох правих активістів в футболках із рунами просто попросили піти погуляти в іншому місці. Проте напруженість на імпровізованому мітингу не спадала. Люди обговорювали нагальні проблеми і свою невдоволеність очільниками Одещини.

"Ми хочемо, аби ніхто не приходив сюди і не вказував нам як жити. Ми хочемо жити по-своєму", - каже Людмила. Вона зі своїми товаришами була тут два роки тому. Проте у сам Будинок профспілок вони не потрапили, бо там вже точилося протистояння.

За її словами, радикали тоді діяли дуже жорстоко, добиваючи битами людей, які вистрибували з вікон палаючої будівлі. "Якби у нас була зброя, ми би швидко навели в Одесі порядок", - додав товариш Людмили Олексій.

Близько п’ятої до Куликового поля приїхав автобус із матерями загиблих. Вони запалили свічки біля кордону силовиків та запустили у небо білих голубів та чорні кульки. До Будинку профспілок так нікого і не пустили.

"В 14-му році за два дні до пожежі я сюди прийшов із собачкою, бо живу поруч. До мене вийшли два хлопця із намету і питають:"Діду, що ти скажеш?". Я сказав, що це добром не скінчиться. Вони мене там обіцяли закопати разом із собакою під сосною. Хіба я був не правий?", - розповідає 75-річний пан Михайло. Сюди він прийшов просто подивитися на мітинг, бо не підтримував жодну із сторін конфлікту ні два роки назад, ні сьогодні.

Протягом дня до Соборної та Грецької площі містяни теж приносили квіти, адже там загинули перші проукраїнські активісти за кілька годин до пожежі у Будинку профспілок. Свою панахиду активісти "Самооборони", "Автомайдану", Правого сектору та ЦК "Азов" призначили на восьму годину вечора на Грецькій площі. Тут зібралося близько 300 людей, більшість з них звичайні містяни. Службу провели священики різних конфесій.

"Ми із товаришами того дня просто їхали до центру, аж раптом почули вибухи, побачили, що купа людей кидає бруківку в один бік на Грецькій. Я там побачив багатьох одногрупників і знайомих. Вони пояснили, що за кордоном міліції сепаратисти з вогнепальною зброєю. Їх вивезли автозаками і ми пішли до Куликова поля. Коли запалав Будинок профсоюзів, ми знімали їх із вікон, допомагали вилізти. Поруч зі мною тоді застрелили чоловіка", - згадує Володимир.

На питання "що змінилося", він розповів, що тепер значно менше людей виходять на вулиці в такі дні, з обох сторін.

"Можливо це через те, що почалася війна. Радикали з обох сторін поїхали туди та загинули. Сьогодні люди теж були готові до протистоянь. Проте це ніхто не організував. Коли комусь із політиків буде вигідно, то буде новий "заміс". Тоді це все мало у щось вилитися, бо була надто сильна напруга. Зараз такого немає", - додав він.

Представник цивільного корпусу "Азову" Андрій розповів, що суть акції – це вшанувати пам’ять активістів, які загинули 2 травня. За його словами, абсолютна більшість людей, які брали участь у заходах безпеки та проукраїнських акція цього дня – одесити.

"До сьомої години вечора ЦК "Азов" патрулював місто групами по 4-5 людей і дві наших люди постійно знаходилися в районі Куликового поля та моніторили ситуацію. Якби почалися якісь неадекватні ситуації, то на місце одразу би виїхав полк "Азов" і діяв за законом. Ми би не допустили кривавої бійні, яка була допущена два роки назад міліцією", - запевнив активіст.

За його словами, саме через велику концентрацію силовиків у місті, цього дня не було масових провокацій і на обидва мітинги прийшла невелика кількість людей. Також Андрій зауважив, що в місті наразі немає організованих угруповань сепаратистів, які могли би розкачати ситуацію.

"Протистояння із "ватниками" та сепаратистами вийшло із площини Майданів. Із проукраїнського боку це вже військові, поліція, громадські об’єднання. А з боку сепаратистів – це вибухівка, підривники, яких часто СБУ "пакує", - додав він.

Пані Наталя теж була тут 2 травня 2014 року, разом зі своїми дочками вона допомагала пораненим. До сих пір вона згадує бездіяльність міліції. За її словами, правоохоронці тоді нічого не робили, просто вичікували, хто переможе.

"Цей день був переломним. Якби не він, тут вже був би Донбас. Кожна думаюча людина в Одесі розуміє, що тоді сталося. Дуже шкода, що люди загинули на Куликовому полі. Це теж були чиїсь сини, чоловіки та брати. Українці мирна, але свободолюбна нація. Хто до нас із мечем прийде, той від меча і загине", - запевнила пані Наталя.