Чому знову страйкує Франція

На батьківщині революцій палять шини, блокують нафтопереробні заводи та зупиняють транспортне сполучення. Президент Франсуа Олланд, який і так вже заслужив звання найбільш непопулярного президента П'ятої Республіки, стикнувся з найпотужнішим протестом відтоді, як прийшов до влади в 2012 році.

Яка головна причина протестів?

Учасники протестів вимагають, щоб уряд відмовився від планів змінити трудове законодавство. Ключові пункти, які не влаштовують демонстрантів — спрощення процедури звільнення, підвищення пенсійного віку, дозвіл коригувати 35-годинний робочий тиждень.

Протести в багатьох місцях перейшли в насильство. У Парижі 18 травня спалили машину поліції. Також нерідко протестувальники закидують правоохоронців підручними засобами, палять шини, а поліція відповідає сльозоточивим газом і кийками. Кількох особливо агресивних учасників протестів затримано.

У Франції весь час протести. Зараз усе те саме, чи є різниця?

Дійсно, багато питань французи звикли вирішувати вуличними акціями. Протести проти трудового законодавства тривають вже кілька місяців. Але в останні два тижні вони помітно радикалізувалися.

Обурення страйкарів викликало рішення прем'єр-міністра проштовхнути реформу без голосування в парламенті. Конституція це дозволяє. Крім того, профспілкові лідери сподіваються, що уряд буде більш поступливим перед загрозою зриву Євро-2016.

Попередні протести, організовані профспілками, не призводили до бажаного результату.

У 2010 році вони не завадили уряду підвищити пенсійний вік на два роки. У 2014 році — провести реорганізацію залізниці. Кількість членів профспілок і відповідно їхній вплив у Франції неухильно падають.

Якщо лідери не покажуть зараз, що здатні перемагати, їхня популярність впаде ще нижче.

Чому уряд взявся за реформу?

Головний аргумент ініціаторів реформи — зміни в трудовому кодексі на користь роботодавців призведуть в кінцевому результаті до падіння рівня безробіття. Він уже три роки перевищує 10%.

За приклад наводять Німеччину, де після аналогічної реформи в середині 2000-х років рівень безробіття знизився з 10-11% до 4,5%. В Іспанії та Італії, які також пішли шляхом лібералізації правил для робітників, рівень безробіття скоротився.

То в чому полягає реформа?

Французький Трудовий кодекс — це том на 4000 сторінок. Як пише Bloomberg, він контролює все, від тривалості перерв на відвідання вбиральні до розміру вікон в офісах.

У 2000 році попередній уряд соціалістів запровадив 35-годинний робочий тиждень, і це ще більше ускладнило правила для роботодавців.

У запропонованому в лютому 2016 року законопроекті уряд пропонує залишити 35-годинний тиждень, але як середній показник. Компаніям надається можливість домовлятися з місцевими профспілками про довший або коротший робочий тиждень. Він не має перевищувати 46 годин.

Змінюються жорсткі правила звільнення. Уряд сподівається, що це заохотить роботодавців активніше наймати працівників, бо вони знатимуть, що звільнити в разі потреби їх тепер можна не за кілька років, а значно швидше й простіше.

Також компанії-роботодавці отримають більше можливостей для зниження зарплат. Зокрема, знижується поріг мінімальної зарплати.

Також роботодавцям нададуть ширші можливості обговорювати відпустки, зокрема ті, що для весілля, по догляду за дитиною та у випадку вагітності.

Який масштаб протестів?

Через страйк нафтовиків з восьми нафтопереробних заводів Франції шість або закриті, або сильно скоротили об'єми виробництва. Учасники протестів також заблокували порти Марселя і Гавра.

Як наслідок на заправках зменшилась кількість пального і деякі з них взагалі закрились. Поліція розблокувала деякі нафтопереробні заводи і масштабної кризи вдалося уникнути, але палива все одно не вистачає.

Також страйкують працівники громадського транспорту. В ніч з 31 травня на 1 червня починається страйк залізничників.

Наполовину скоротиться кількість швидкісних міжнародних потягів TGV, якими керує державна компанія. Кількість місцевих потягів скоротиться на 60%. З 31 травня починає страйкувати паризьке метро.

Також не вийти на роботу збираються пілоти Air France. Вони не задоволені "надмірним зниженням собівартості", що відображається на умовах оплати праці та соціальних пакетах.

З п'ятниці по неділю збираються страйкувати французькі диспетчери.

Хто організатор протестів?

Головний двигун протестів — профспілка Загальна конфедерація праці (CGT). Вона друга за кількістю членів. Втім, це лише 3% всіх робітників у Франції.

Як зазначає Bloomberg, вона походить з французької Компартії. Її також підтримує профспілка Force Ouvriere, яка є третьою за чисельністю та ще п'ять менших.

Натомість перша за чисельністю профспілка Французька демократична конфедерація праці (CFDT) підтримує плани уряду. На її боці також профспілка CFE-CGC, яка об'єднує здебільшого "білих комірців" — менеджерів і т.п.

Як ставляться до страйків самі французи?

Згідно опитуванню, проведеному компанією Ifop для газети Journal du Dimanche, протести підтримує 46% французів. Ще 40% бажає, аби урядовий законопроект був змінений.

Опитування компанії Odoxa для газети Le Parisien свідчить, що 61% французів вважає відповідальним за зростання жорсткості протестів уряд. Ще 37% говорить, що це безвідповідальність радикальних об'єднань. Дві третини опитаних вважає, що уряд погано справляється з ситуацією.

Цікаво, що опитування Ifop свідчить, що французи не довіряють і радикальному лідеру CGT Філіппу Мартінесу.

Чи може через протести зірватись проведення Євро-2016?

Уряд запевняє, що чемпіонат все одно відбудеться. Повним ходом проводяться антитерористичні навчання.

Профспілка CGT іншої думки. Вона прямо заявила, що в разі, якщо уряд не дослухається до вимог учасників протестів, вони зірвуть Євро-2016. І готує масові акції протести в усіх 10 містах, де будуть проходити матчі.

В чому причина непопулярності уряду?

Франсуа Олланд прийшов до влади як представник Соціалістичної партії. Саме соціалісти запровадили на початку 2000-х років жорстке трудове законодавство, яке тепер намагається змінити Олланд, прем'єр-міністр Мануель Вальс та автор реформи — міністр праці Міріам ель-Хомрі.

На початку свого правління Олланд поводився як типовий лівий. Наприклад, запровадив 75% податок на надприбутки. Це призвело до того, що кілька французьких багатіїв взяли собі бельгійське громадянство, щоб уникнути його сплати.

Тепер Олланд більше схожий на лобіста інтересів бізнесу. У 2014 році прем'єр Мануель Вальс знизив розмір відрахувань у фонд зарплати та податок на доходи. Фактично Олланд та його уряд зрадили профспілкових лідерів, які підтримували його на виборах в 2012 році.

Чи намагається уряд домовитись з учасниками протестів?

Так. Як вважає газета Journal du Dimanche, профспілкам можуть піти на поступки, але такі, що не стосуються трудового законопроекту.

Прем'єр-міністр Мануель Вальс 26 травня заявив, що можуть бути модифікації та покращення, але не уточнив, які саме. Відкликання законопроекту неможливе, підкреслив він. Президент Олланд заявив, що продовжить свій курс, бо впевнений у правильності реформ.

Чому протестам радіють у Росії?

Російська пропаганда висвітлює протести з акцентом на загрозу Євро-2016. Їхня зловтіха має просте пояснення — через допінговий скандал та розслідування щодо хабарів керівництву ФІФА під загрозою опинився їхній власний чемпіонат Євро-2018.

А "Первый канал" висвітлюючи протести встиг вляпатись у міжнародний скандал.

Журналіст кисельовського телеканалу в своєму сюжеті видав протести проти трудового законодавства за протести євроскептиків проти мігрантів. Він спотворив у перекладі слова людей, в яких брав інтерв'ю.

У передачі Le Petit Journal, що виходить на Canal+, по кісточкам розібрали сюжет росіян та поговорили з усіма його героями. Кісельов у відповідь зробив вигляд, що все нормально. "Ми дійсно іноді пропускаємо заусениці", — прокоментував він ситуацію газеті "Коммерсант".

Чим можуть скінчитися протести?

Є шанси, що більшість французів скоро переключаться на футбол і втратять інтерес до страйкарів, вважає BBC. Також профспілки ризикують нарватися на гнів публіки, якщо зірвуть таки футбольний чемпіонат і продовжать спричиняти брак пального на заправках.

Зниженню ефективності страйків сприяє законодавча норма, ухвалена в 2007 році. Вона зобов'язує працівників громадського транспорту під час протестів залишати мінімально необхідний для роботи персонал. Відтоді страйки спричиняють незручності, але не повний транспортний колапс.

Як зазначає Bloomberg, нинішні протести менш масштабні ніж ті, що відбувалися в попередні роки через падіння популярності профспілок. І це також грає на користь уряду. Тому багато бізнес-аналітиків прогнозує, що реформа таки відбудеться.