Багаті теж плачуть. Чи розбудить ЄС британський референдум

Рішення Великої Британії вийти з Євросоюзу сприймається багатьма українськими спостерігачами як удар по нашим інтересам перш за все тому, що вони оцінюють ситуацію з точки зору російсько-європейських відносин. Велика Британія була одним з найжорсткіших критиків Росії, послідовно виступала за збереження санкцій проти агресора - і з її відходом позиція країн, які захищають європейські цінності, похитнеться.

Але я б не перебільшував британської ролі. Для того, щоб зрозуміти, що реально могла зробити для нас Велика Британія, варто задатися питанням: а що вона вже зробила - як один з гарантів за Будапештським меморандумом? Жорстка риторика, звичайно ж, є важливою.

Але ще важливішими є практичні дії. А в цих практичних діях Лондон завжди був дуже обережним.

Що стосується продовження санкцій, так тут головне - не позиція якоїсь окремої країни (ми ж бачили, як блок прихильників Росії нічого не міг зробити), а вибір між економічною доцільністю і політичною реальністю. І якщо цей вибір буде зроблений на користь відмови від європейських цінностей - ніяка Велика Британія тут не допоможе. А Сполучені Штати можуть допомогти. Вже допомагали.

Але найголовніше - це те, що британський референдум "розбудить" Європейський Союз. Для багатьох його лідерів ЄС до сьогоднішнього дня був моделлю успіху, яка не повинна була нікому нічого доводити.

Тому до країн, які хотіли стати частиною спільного європейського дому, ставилися з панською поблажливістю. Зрозуміло, чому ви, бідні і нещасні, хочете до нас, багатих і щасливих.

Багаті теж плачуть.

Тепер, щоб довести спроможність європейського проекту, мало просто говорити, що йому немає ніяких альтернатив. Альтернативи є. І британський референдум це довів з усією очевидністю.

За єдину Європу доведеться боротися. І один з важливих аргументів цієї боротьби - те, що на континенті є країни, громадяни яких готові виходити на вулиці на захист європейського вибору.

Референдум у Великій Британії - це контраргумент. А Майдан в Україні - це аргумент. Найважливіший за останнє десятиліття.

Європейські політики цього не захотіли зрозуміти і побачити. Вони злякалися Путіна. Вони стали підлещуватися перед ворогом Європи. Вони припустилися купи помилок - і на пострадянському просторі, і на Близькому Сході, і в міграційній кризі.

І отримали щиглю по носу. Неприємно, так? А ми теж отримували таке від наших європейських партнерів - абсолютно незаслужено. А вам - по заслузі.

Якщо Євросоюз хоче зберігтися, він не може бути тільки об'єднанням "вугілля і сталі". Тільки союзом банкірів і торговців. Він повинен бути ще і проектом ентузіастів і захисників цінностей.

А в цьому без України не обійтися.