Як народжувалася Конституція. Спогади очевидців

До 20-ї річниці прийняття Основного Закону Еспресо.TV поспілкувалося із журналістами та політиками, які безпосередньо перебували у парламенті в Конституційну ніч.

Директор інформаційного агентства “Інтерфакс” Олександр Мартиненко:

Починаючи з другої чи третьої години ночі шампанське розливали прямо у залі парламенту, причому до прийняття Конституції не святкували, а просто пили в процесі голосування. Вже ніхто не ходив до буфету, а просто приносили пляшки із собою на робочі місця і там прямо вживали. Таке було.

Протягом вечора депутати, які орієнтувалися на Павла Івановича Лазаренка, чекали від нього команди. Я не пам’ятаю, після якої статті, але коли голосування пішло - всім стало ясно, що він таку команду дав. Запам’ятався виступ колишнього прем’єр-міністра Євгена Марчука, який сказав, що “зараз зійде сонце - і ми маємо зустріти його новою Конституцією”.

В цілому, Олександр Олександрович Мороз повністю організував процес і переграв тодішню команду президента, звісно.

Леонід Данилович приїхав в парламент тоді, коли стало зрозуміло, що Конституція вже буде прийнята і всі ігри закінчилися. Запам’яталася фраза Володимира Горбуліна (тодішній секретар Ради національної безпеки при президенті. - Ред.), яка була сказана в кулуарах після прийняття: “Будемо вважати нашу поразку перемогою”.

Головний редактор сайту Еспресо.TV Сергій Руденко:

Упродовж усього дня 27 червня дуже активно працював буфет. Це була точка, де перетиналися думки. У період з 20-ї до 21-ї години всі скупчилися біля телевізорів, бо чекали - з філіжанками кави та коньяку - указу президента про розпуск парламенту.

Верховна Рада, як і тепер, тоді повільно працювала. У Кучми був такий батіг - указ про розпуск ВР. Перед цим ще Дмитро Табачник прийшов до Ради і переконував всіх, що о 21:00 буде проголошено указ про розпуск. Але цього так і не сталося.

Я спостерігав за ложею преси, так розумію, що коньяк навіть хтось у зал приносив. Було складно працювати, бо це ж було з 10-ї години 27-го числа до 9-ї ранку 28 червня. 

Пішов з парламенту десь о 12-й - на початку 1-ї. За моїми підрахунками, вони не повинні були ухвалювати Конституцію. 28 червня я о 6-й ранку включив українську службу ВВС - там було включення Миколи Вересня, тоді дізнався, що вже голосують прикінцеві положення.

Загалом атмосфера була історична: всі розуміли, що ухвалення Конституції - це історичний акт. Це перша Конституція незалежної України, і всі хотіли, щоб вона була.

А наступного дня, 28 червня, у Сергія Рахманіна народилася донька. І я пам’ятаю, коли він ходив по парламенту щасливий і всі йому радили назвати доньку Конституцією. А ще так історично склалося, що хрещеним батьком донечки Рахманіна став Віктор Мусіяка - один із “хрещених батьків” української Конституції.

Юрист-конституціоналіст Віктор Мусіяка:

Мені в ту ніч виповнилося 50 років. О 12-й годині почали вітати, Мороз дав мені слово, я попросив зробити мені подарунок - прийняти Конституцію. А депутат Володимир Яворівський, відомий письменник, підійшов і такі дві строчки сказав: “П’ять десятків Мусіяці, комуністів б’єм по сраці”.

Тоді лівих десь було 178 в парламенті, без них не можна було прийняти Конституцію, бо ж 300 голосів треба. Я йому кажу: “Що ти говориш, нам же їхні голоси потрібні!”. Але вони потім почали голосувати разом із нами, так що голосів вистачило.

У мене після цієї ночі дуже теплі стосунки із журналістом Сергієм Рахманіном. Коли все закінчилося вранці, він до мене підійшов і каже: “Вікторе Лаврентійовичу, в мене сьогодні донька народилася, будьте їй хрещеним батьком”. Я, звичайно, щасливий був з такої пропозиції, і тепер Варварі 20 років виповниться.

Журналіст “Дзеркала тижня” Сергій Рахманін:

У мене донька народилася одночасно із Конституцією, в них різниця, якщо не помиляюся, 13 хвилин. Я дуже багато писав про конституційний процес, а коли дізнався, що пологи мали відбуватися цього дня, то почав сприймати цей процес, який відбувався в парламенті, як особистий. Я не спав ніч, потім писав текст, потім поїхав до пологового.

Коли все це закінчилося і там був фуршет в буфеті Верховної Ради, до мене підійшов тодішній депутат Юрій Бездуган, привітав мене із народженням доньки і запропонував назвати її Конституція. А потім підійшов Кравчук і відмовив, хоч я, власне, і не збирався. Він порадив дати дочці більш людське ім’я.

У процесі ухвалення Конституції було 4 персони, які відіграли ключову роль у тому, щоби об’єднати парламент та узгодити суперечності між депутатами і Адміністрацією президента: Мороз, Мусіяка, Марчук і Ємець, який виконував роль зв’язківця між президентом і парламентом.

Закарбувалося в пам’яті обличчя Симоненко, дуже незадоволене. Здебільшого була втома або радість, а незадоволення я читав тільки на одному обличчі - Петра Миколайовича Симоненка.