Газовий план. Що стримує Путіна від відкритої війни з Україною

Головним результатом першого після відновлення відносин візиту російського президента Володимира Путіна до Стамбулу стало підписання угоди про будівництво газопроводу "Турецький потік". Як відомо, переговори про цей проект йдуть досить давно - з того часу, як Путін, роздратований вимогами Єврокомісії відмовився від будівництва "Південного потоку".

Однак з часу, коли почалися переговори про будівництво газопроводу "Турецький потік" і до моменту, коли підписано першу попередню угоду, амбітний проект зменшився з чотирьох ниток до двох - причому зараз мова йде лише про одну.

Ту, що буде постачати газ виключно до Туреччини. Та й то не до всієї Туреччині, а до її європейської частини. Тому що вся інша територія Туреччини отримує газ з Росії за допомогою іншого газопроводу - "Блакитного потоку".

Дійсно, в разі, якщо проект створення першої нитки "Турецького потоку" буде реалізований, це позбавить нашу країну 15 мільярдів кубометрів транзиту газу. Але ця кількість - аж ніяк не весь газ, який проходить через українську ГТС.

Потрібно розуміти, що головне завдання Путіна - це зовсім не зменшення обсягів транзиту, а знищення української ГТС як такої. Тому що тільки в цьому випадку він може дозволити собі відкриту інтервенцію в Україну без побоювань поставити під сумнів надійність свого газового "гаманця".

До економіки всі путінські плани ніякого відношення не мають. Той же "Турецький потік" замінить справно діючий навіть в нинішніх непростих політичних умовах маршрут. На нього буде витрачено мільярди доларів - при цьому інвестиції не окупляться роками через дорожнечу підводного будівництва.

І до того ж Москві доведеться надавати Анкарі серйозну знижку на газ - в іншому випадку Ердоган просто не дасть будувати. При цьому знижка турецькому президенту потрібна вже зараз. А газопровід буде будуватися кілька років.

Що ж стосується його другої гілки, то вона, як відомо, йде в нікуди - і немає абсолютно ніяких гарантій, що Москва доб'ється від європейських споживачів згоди з будівництвом частини маршруту від кордону Греції. А якщо не доб'ється - то не буде і другої нитки. Але навіть якщо і буде - всіх обсягів, які зараз траспортуються через українську ГТС, це все одно не компенсує.

Компенсувати ці обсяги можна тільки в тому випадку, якщо європейці погодяться з будівництвом "Північного потоку-2". Ось якщо будуть побудовані і "Турецький потік", і "Північний потік-2", то від українського транзиту дійсно можна буде відмовлятися.

І я не сумніваюся, що Путін зараз буде робити все можливе, щоб встигнути з обома проектами до 2019 року - часу, коли закінчується термін російсько-української угоди про транзит. Путін саме тому доручив керувати діями по будівництву "Північного потоку-2" своєму другу і лобісту, колишньому федеральному канцлеру Герхарду Шредеру. Але крім німецьких лобістів проекту, у нього чимало опонентів в Євросоюзі.

Втім, не сумніваюся, що Путін буде витрачати сили і гроші, щоб умовити цих опонентів - так, як він зараз умовив Ердогана. Йому дуже потрібна Україна. І тому дуже потрібна війна.