Чи поповнить Австрія клуб "любителів Путіна"

Президентські вибори в Австрії, які відбудуться 4 грудня, можуть підсилити кремлівське лоббі в Євросоюзі. Це станеться, якщо переможе лідер Партії Свободи Норберт Гофер - імпозантний 45-річний політик, який вміє гарно позувати перед камерами, обожнює Маргарет Тетчер і ходить, спираючись на палицю (у 2003 році він потрапив у важку аварію на параплані).

Загроза Брекзіт-2

Норберт Гофер. Фото: Reuters

Партія Свободи, яку представляє кандидат - безперечно праворадикальна сила. Її засновник і перший лідер - колишній офіцер СС. Зараз ця політична сила головним чином будує свій електоральний капітал акціями та заявами проти мігрантів та ісламу. У Європейському парламенті четверо представників цієї партії входять до складу фракції "Європа націй та свобод", одним із лідерів якої є лідер французьких ультра-націоналістів Марін Ле Пен.

"Щодо зовнішньої політики, то президентсво Гофера нічого кардинально не змінить, оскільки вся політична еліта Австрії є проросійською. Інша річ, що радикальні сили отримують дедалі більшу підтримку по всій Європі. На цьому тлі збільшуватиметься вплив євроскептиків та прихильників "дружби з Росією" на процес прийняття рішень в ЄС", - пояснила сайту Еспресо аналітик Інституту світової політики Дарина Гайдай.

На Заході існують серйозні побоювання, що отримавши владу Гофер проведе австрійський варіант Брекзіту (у ЗМІ його інколи називають Öxit). Наслідком може стати розвал Євросоюзу, якого так прагнуть у Кремлі.

"Я не фанат Трампа, але я маю високі сподівання на покращення відносин із Росією", - цитує Гофера BBC, пояснюючи його погляди на світ.

Ефект Трампа

Александер Ван дер Беллен. Фото: Reuters

Конкурент Гофера - колишній лідер австрійських "зелених" Александер Ван дер Беллен. Він виступає з ліберальних проєвропейських позицій, протиставляє себе популістам, які, за його словами, спричинили Брекзіт, перемогли у сусідніх Польщі та Угорщині.

Шанси на перемогу Ван дер Беллена і Гофера однакові. Перший уже переміг у травні. Розрив був надмаленький - 0,6% або ж 15 000 голосів. Партія Свободи подала позов у Конституційний Суд і той 1 липня скасував результати другого туру. Тож 4 грудня його проводять повторно.

Важливий нюанс президентських виборів полягає в тому, що обидва кандидати, як пише західна преса - результат "ефекту Трампа". Адже це вперше дві провідні політичні сили Австрії, які почергово керували країною з часів Другої світової війни - ліво-центристська Соціал-демократична партія і консервативна Народна партія - поступилися аутсайдерам.

"В Австрії зараз відчувається втома від традиційних партій, також населення незадоволене політикою ЄС, зокрема у сфері міграції", - пояснила Дарина Гайдай.

За її словами, наслідком буде загальна радикалізація риторики австрійських політиків: "Незважаючи на те, чи вдасться Гоферу, чи ні врешті-решт посісти посаду президента, інші політичні сили, не бажаючи і далі втрачати підтримку, будуть "загострювати" свою риторику".

Епоха турбулентності

Роль президента в Австрії здебільшого церемоніальна, хоча він має повноваження розпустити нижню палату парламенту й оголосити вибори. Втім, йдеться більше про символізм - перемога Гофера може стати черговою ланкою в низці перемог популістських політичних сил у Євросоюзі.

Першими такими ланцюжками були референдум в Нідерландах по асоціації з Україною, другим та більш відчутним - Брекзіт. Ці дві події, а також перемога Дональда Трампа на виборах у США надихають прихильників Гофера на перемогу, пише EUobserver.

Англомовні ЗМІ - такі як Financial Times, BBC та інші - наголошують, що перемога Гофера може стати прецедентом, коли вперше з часів Другої світової війни у Європі до влади прийде політик, що представляє праворадикальне крило.

Це не зовсім коректна заява, оскільки, як зауважує Дарина Гайдай, у Сербії президентом нині є лідер ультра націонаціоналістичної партії Томіслав Ніколіч.

"Вибори в Австрії - це прояв загальноєвропейських тенденцій будь-то Польща, Франція чи Угорщина. Справа не в окремих персоналіях, а в радикалізації значної частини суспільства. Якщо суспільство готове захищати демократичні цінності, конституційні свободи (як наприклад, у Польщі), тоді консервативні симпатії президента чи прем’єра матимуть значно менший вплив на політику. Спрацьовуватимуть так звані інституційні, суспільні запобіжники", - пояснює аналітик.

Що цікаво, 4 грудня Євросоюз чекає ще й референдум в Італії, який може коштувати посади тамтешньому прем'єру Маттео Ренці та приходом до влади євроскептиків. А вже навесні 2017 року відбудуться президентські вибори у Франції, в другий тур яких майже стовідсотково вийдуть два проросійських кандидата.

Читайте також: Чому майбутній президент Франції точно буде проросійським

"Країни Євросоюзу вступають у період політичної турбулентності, - говорить Гайдай. - Політичні зміни в одній країні впливають на ситуацію в інших. Так, перемога Гофера буде з оптимізмом сприйнята французькими правими, їхнім лідером Марін Ле Пен, яка вже наступного року побореться за пост президента Франції".

Багато хто скаржився, що Європа діє занадто м'яко щодо Росії. Проте, наступний рік може так поміняти настрої європейців, що нинішня "м'якість" багатьом видасться за благо.