Пропаганда від бога. Як російська церква вирішувала долю України

В березні 2017 року соціологічний Центр Разумкова провів дослідження релігійної ситуації в Україні. 63% опитаних відповіли, що відносять себе до православ'я. Серед них 38% відносять себе до Київського патріархату, 17,4% обирають Московський патріархат. Ще 35,7% вважають себе "просто православними", не віддаючи переваг конкретному патріархату.

Попри те, що до Київського патріархату себе відносять більшість віруючих, патріархат визнали неканонічним, тобто не чинним у світі православ'я.

Для деяких священиків і парафіян канонічність є ключовим моментом вибору патріархату. Тому канонічна Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП), хоч вона і є частиною Російської православної церкви, посідає друге місце за популярністю серед православних християн.

Хто начальник УПЦ МП

Дмитро Кисельов та патріарх Кирило

У православ'ї єдиним главою церкви вважається Ісус Христос. Наступнимза важливістю виступає предстоятель церкви, в даному випадку патріарх Московський і всієї Русі. Цей пост з 2008 року посідає патріарх Кирило.

УПЦ МП є частиною Російської православної церкви, тому саме Кирило призначає предстоятеля Московського патріархату своїм "благословенням". Патріарх не раз висловлювався про неможливість відділення Української церкви від Російської.

До речі, патріарх Кирило - близький друг такого майстра пропаганди "руского міра" як Дмитро Кисельов, журналіста і директора російського інформаційного агентства "Россия Сегодня" (діяльність якого заборонена на території України). Кисельов отримував особисто від патріарха орден за "вклад на благо церкви и Отчизны".

У березні 2014 року найбільший медійний протоієрей Московського патріархату Всеволод Чаплін, якого патріарх Кирило наділив повноваженнями публічно виступати від імені церкви, закликав українців не протестувати з приводу "втрати" Криму. Такої позиції мали дотримуватися церкви Московського патріархату.

Зараз УПЦ МП керує митрополит Онуфрій, призначений з 2014 року. Онуфрій нагороджений кількома державними нагородами Росії, включно з орденом "Дружби". Митрополит вірний Московському патріархату і діє в рамках його інтересів - виступаючи проти автономії Української церкви.

Онуфрій не раз критикував політику України, а 2015 року відмовився вставати, коли під час свого виступу у Верховній Раді Порошенко голосив хвилину мовчання за загиблими. Таким чином митрополит висловив свій протест проти продовження АТО на Донбасі.

Досі незрозуміло, наскільки сильно Кремль впливає на УПЦ МП. Але в тому, що вплив є, впевнені багато експертів. Історик і автор книги про гібридну війну Євген Магда вважає, що після смерті митрополита Володимира і приходу до влади митрополита Онуфрія, цей вплив зріс ще більше. 

"Митрополит Онуфрій відмовився вшанувати вставанням 2015 року загиблих героїв АТО, і позиція багатьох священників УПЦ МП є відповідною, дехто з них на Донбасі благословляв сепаратистів, там воювали і бойовики так званої Російської православної армії. Інструменти впливу - проповіді, публікації у церковній пресі, демонстрація власного ставлення до ситуації на Донбасі", - вважає Магда.

Змінити хід української історії

Кирило Фролов

Крім усіх патріархів у системі "православної політики" є і непомітні гвинтики, наприклад - "воцерковлений" експерт Кирило Фролов.

Хакерам з Українського кіберальянсу вдалося зламати пошту Фролова і отримати все його особисте листування, з 1997 по 2016 рік. Злом підтвердив сам Фролов. Аналізуючи листи, інформаційне агентство Informnapalm виявило кілька цікавих втручань у хід української історії.

Фролов офіційно є заступником директора Інституту країн СНД, а також прес-секретарем Союзу православних громадян. Однак, фактично Фролов - головний церковний політтехнолог, який роздає рекомендації щодо України патріарху Всієї Русі Кирилу, ФСБ, адміністрації президента РФ. 

Організація заходу "Георгіївська стрічка"

Фролов розводить приховану агентурну мережу по всій Україні. Наприклад, на його пошті безліч листів зі звітами щодо ситуації в Україні від донецького політтехнолога Володимира Корнілова, одного з головних ідеологів "Л/ДНР", який після 2013 року покинув Україну і живе в Нідерландах.

Фролова цікавить і Крим, для цього йому надсилає звіти доцент Таврійського університету, кафедри етносоціальних досліджень, Анатолій Філатов. У зливі було знайдено понад 200 листів від Філатова про Меджліс і організації "російсько-православного руху" в Криму. 

Експерт з "українського питання"

Як виявилося, "роботу" по Україні Фролов почав ще на початку 2000-х, активно брав участь у першому антимайдані під час Помаранчевої революції, вважаючи що будь-яку проблему можна вирішити за допомогою президента Росії Володимира Путіна і свого друга, тоді ще митрополита Кирила.

Також Фролов пише статті, які активно розміщує у себе прес-центр УПЦ МП, влаштовує православні рок-концерти за фінансування Партії регіонів.

Лист від прес-служби УПЦ

Основне завдання Фролова в Україні - поширювати сферу впливу Російської православної церкви і не допустити відділення Української. Найскандальнішим листом є той, де Фролов ділиться цілями патріарха Кирила.

"Взагалі, захист територіальної цілісності України мені незрозумілий, я в душі не визнаю України. Більш того, її не визнає Патріарх Кирило (він у кулуарах чітко говорить, що мета його Патріарства - державне злиття Росії і України, а не тільки духовна єдність). Якщо цьому заважатиме Галичина - під три чорти Галичину ", - пише Фролов.

Ще 2006 року починається активний "кастинг" на вибір нового предстоятеля УПЦ МП, оскільки чинний тоді митрополит Володимир заважає планам Російської церкви і намагається отримати автономію для Української церкви.

Фролов обговорює ці питання з членом Адміністрації президента Росії Борисом Лукичевим. Співрозмовники зупиняються на двох претендентах: Митрополит Одеський Агафангел і митрополит чернівецький Онуфрій (який зараз і є главою УПЦ МП). Це найбільш підходящі кандидатури з проросійськими поглядами. Претендентів вирішують навчити місіонерським та інформаційним "технологіям".

У той же час Фролов пише звіт щодо роботи в Україні для російського Міністерства закордонних справ. З нього випливає, що "Російська православна церква переходить у місіонерський контрнаступ".

Серед противників російської церкви Фролов виділяє особливих прихильників від'єднати УПЦ від Російської патріархальної церкви: Ющенка і автокефалію УПЦ з патріархом Володимиром.

Серед своїх успішних місій Фролов розповідає про місіонерський тур диякона Андрія Кураєва з російськими рок-музикантами Україною і вважає, що таке потрібно повторювати, а також створити рух "політичне Православ'я" і публікувати брошури, які протидіють розколу Російської церкви.

Битва за "Всія Русі" і автономність

Після смерті патріарха Всієї Русі Алєксія Другого 2008 року, чинний патріарх УПЦ МП Володимир намагається отримати для Української церкви автономію. Тоді Фролов пише черговий звіт і план дій для директора Інституту країн СНД Затуліна, після чого цей план потрапляє до помічника президента Росії Владислава Суркова.

У цьому листі розповідається про "підступний умисел" команди тодішнього президента України Віктора Ющенка і чинного патріарха Володимира захопити місце померлого Алєксія Другого і потрапити в Москву.

Однак Фролов підкреслює, що "вороги" не сподіваються отримати місце - вони спеціально хочуть програти, щоб показати несправедливість Московського патріархату. Така "образа" дасть шанс отримати автономію Української церкви.

Щоб уникнути такого розвитку подій, Фролов пропонує посилити "передвиборну кампанію" на місце патріарха Всієї Русі митрополита Кирила, щоб його перемога була більш очевидною для православного світу. А митрополиту Володимиру (щоб не ображався) присудити друге місце. "Друге місце відповідає ролі і статусу Київської митрополії у Московському Патріархаті", - сказано в звіті Фролова.

Якщо УПЦ МП знову вимагатиме автономії, то на неї слід тиснути і вимагати позбавлення деяких привілеїв. Наприклад, щоб УПЦ МП відмовилася від внутрішнього статуту, а нових єпископів могла затверджувати Московська церква.

Сценарій було розіграно, і після "перемоги" патріарха Кирила, з яким у Фролова була давня дружба, його сфера впливу розширилася. Так він стає одним з головних інформаторів патріарха Кирила, листуючись з ним "з українського питання".

Фролов пише для "його Патріарства" черговий план щодо України, суть якого - посилити вплив Московського Патріархату в Україні. Серед своїх прихильників і справжніх "русинів" він виділяє Дмитра Табачника (депутата Партії регіонів), і одеського митрополита Агафангела.

З 2010 року Табачник призначається міністром освіти, і Фролов пропонує йому ввести в школах "уроки православ'я". Фролов займається затвердженням нових призначень в УПЦ МП з ФСБ. Наприклад, на роль митрополита Харківського пропонує отця Євгена Максименка, якого ще раніше пропонували на роль духівника Януковича.

У той же час у Фролова з'являється новий проект - об'єднання пострадянського простору святом "День перемоги". У зв'язку з чим він тисне на патріарха Кирила "воцерковити" свято, щоб воно стало обов'язковим для всіх віруючих, що і відбувається.

У 2012 році на зв'язок з Фроловим виходить Григорій Педченко, який на той час обіймає посаду начальника Генштабу України. Фролов пише щодо нього звіт для ФСБ, в якому дає таку оцінку:

"Один з небагатьох людей з проросійськими поглядами, православний Московського Патріархату, його духівником є ​​відомий своїми антибандерівськими, рішуче промосковськими поглядами протоієрей Андрій Новіков, секретар Одеської єпархії".

У результаті співпраці у Фролова з'являється новий план щодо недопущення вільної торгівлі між Україною та Європою. А також план щодо впливу релігії на Януковича.

Вплив на Януковича

Після перемоги Віктора Януковича у президентських виборах 2010 року, Фролов неодноразово влаштовує зустрічі патріарха Кирила з новим президентом, визначаючи основні теми обговорення. Так, Фролов вирішує, що патріарх мусить "промити" Януковичу мізок, щоб зупинити українську євроінтеграцію і влаштовує їм чергову зустріч.

Також Фролова цікавить і дружина Януковича - Людмила, з духівником якої він намагається налагодити контакт. Водночас Фролов пропонує не забувати про "гей-Європу", і тиснути на те, що майбутнє України - поруч з Росією, а не з Францією, де 2013 року дозволили шлюби одностатевих пар.

"А в боротьбі з євроінтеграцією важливо, тут і зараз, використовувати рішення парламенту Франції про легалізацію "одностатевих шлюбів", що викликало у Франції істерику з цькуванням священиків- "гомофобів". Хіба це потрібно православній Україні? Ні, її шлях тільки з Росією! Важливо ці тези пропагувати тотально, на рівні НЛП!", - пише Фролов у квітні 2013 року.

Активні дії 2013-го

Організувавши зрив акції ЛГБТ за допомогою своїх "православних бійців", Фролов пише, що отримує замовлення "Від самого Царя". На замовлення Володимира Путіна він робить наступну акцію: масовий православний мітинг проти Асоціації Україна-ЄС. Росія виділяє бюджет на "православний" мітинг у розмірі 1 мільйона гривень ($125 тисяч за курсом на 2013 рік).

Незабаром, у червні 2013 року Фролов готує мітинг "свята православ'я" і відсилає звіт Сергію Глазьєву, раднику президента Росії.

Також до мітингу підключає організацію "Російські матері", серед яких Ірина Бергсет. Бергсет відома своєю історією про норвезького "чоловіка-збоченця", який нібито перевдягав їхню спільну дитину в карнавальний костюм "Путін" і ґвалтував зі своїми друзями. Бергсет не раз заявляла про те, що в Європі прийнято ґвалтувати дітей.

"Проект руху "Рускіє матері". При вдалій розкрутці можна, особливо впливаючи на жіночу частину населення України, підняти і довести ненависть до "євроіентеграціі"  України до величезних розмірів, до того, що "матері України" вийдуть на вулиці боротися з "євроінтеграстами", "євросодомом", - пише Фролов Глазьєву.

Віктор Медведчук підхоплює ініціативу про "євросодом", починає її активно розкручувати і всіляко підтримувати Фролова. Уся команда Фролова переходить під командування помічника президента Росії Владислава Суркова.

До осені 2013 року, напередодні Євромайдану, за підтримки адміністрації президента Росії планується серія мітингів "протести виборця Януковича". На кожен протест виділялося від $100 тисяч. А на збір підписів і медійну підтримку - $200 тисяч. За два місяці до Майдану, за допомогою Фролова і церкви, Росія вже побудувала проросійську мережу ЗМІ, деякі з яких діють і сьогодні.