Андрій Дещиця: Для польської економіки потрібна нова робоча сила, і це - українці

З Андрієм Дещицею ми зустрілися у Варшаві, де в розпалі свого робочого дня він знайшов годину для нашого спілкування. Часу для детальної розмови про українсько-польські відносини забракло. Проте його було достатньо, аби дізнатися про реакцію Польщі на нещодавно прийнятий в Україні Закон про освіту; чи зростають антиукраїнські настрої серед поляків; коли вже врешті зникнуть черги на українсько-польському кордоні; чому українці масово їдуть до Польщі та хто займається промоцією нашої культури у сусідній країні.

Нашу розмову почнемо з тих змін в українському законодавстві, які так сильно занепокоїли наших сусідів. Закон про освіту викликав неоднозначні реакції керівництва держав, з якими межує Україна. Проте, ми не чули про однозначні заяви з польської сторони, але очевидно реакція має бути.

Як повідомила нас польська сторона, МЗС Польщі вивчатиме закон про освіту і проводитиме консультації з українською стороною, щоб визначити, як його положення впливатимуть на процес навчання польської меншини в Україні.

Такі консультації частково вже відбулися, зокрема у рамках візитів. Наприклад, під час візиту віце-міністра закордонних справ Польщі Бартоша Чихоцького в Україну – а це було якраз через кілька днів після ухвалення закону – ми відразу роз’яснили основні положення документа.

Потім під час перебування заступника міністра освіти і науки України Романа Греби на щорічній нараді ОБСЄ з людського виміру у Варшаві, було організовано зустрічі в Міністерстві національної освіти Польщі, де також вдалося донести основні положення цього закону.

Тому такої, скажімо, різкої оцінки чи заяв, як в  Угорщини, з боку Польщі наразі немає. Вони вивчають документ, ми надаємо необхідну інформацію і сподіваємося, що законодавчо закріплені зміни будуть сприйняті з розумінням.

Але очікувати можна будь-якої реакції?

Дочекаймося завершення процесу вивчення цього документа польською стороною. Водночас, хотів би підкреслити, що цей закон про освіту направлений на розвиток і підтримку національних меншин в Україні, зокрема, виправлення ситуації, в якій представники національних меншин взагалі не володіють українською мовою, що обмежує їхні можливості в країні.

На засадах взаємності, ми також очікуємо незмінного сприяння розвитку української національної меншини в Польщі.

А яка ситуація в Польщі з українськими школами?

У Польщі діють загалом 5 шкільних комплексів з українською мовою навчання для української національної меншини та понад 170 пунктів вивчення української мови. Вони функціонують як польські державні інституції та фінансуються з державного і місцевих бюджетів. В основному там навчаються громадяни Польщі українського походження.

Проте, все більше там починає навчатися дітей українців, які приїжджають сюди на тимчасове чи постійне проживання. Крім цього, є і суботні школи. Наприклад, у Варшаві цього року розпочала роботу третя українська школа. Тут навчаються в основному діти громадян України, які проживають в Польщі.

Зазначу, що в школах з українською мовою допускається викладання загальноосвітніх дисциплін також польською мовою. Є з них і передбачені законодавством двомовні школи, як наприклад, у Перемишлі чи Білому Борі. У двомовних школах лише українознавчі дисципліни викладаються рідною мовою.

Загальноосвітні ж предмети – польською мовою. Предмети, пов’язані з польською мовою, історією, літературою, культурою, географією Польщі викладаються польською мовою. Крім того, у випадку, якщо предмети природничо-математичного циклу або будь-які інші викладаються українською мовою, вчитель зобов’язаний термінологію подавати поряд з українською також польською мовою.

Якщо ми вже почали говорити про українців, які приїжджають у Польщу працювати й жити, то як за останні роки збільшилася кількість таких?

Я пам’ятаю час, коли приїхав у Польщу, це був 2014 рік. Тоді говорили про десятки тисяч українців. Сьогодні ми говоримо про сотні тисяч, ба навіть майже мільйон українців. Тобто за три роки в стільки разів збільшилася кількість українців, які приїхали в Польщу переважно працювати чи навчатися. Понад дев’яноста відсотків з них мають право або на працевлаштування, або на проживання.

Зростає кількість українських студентів. Їх зараз у польських вишах навчається понад тридцяти тисяч. Приїжджають також вчитися в ліцеї й коледжі. Українців зараз можна зустріти практично всюди у Польщі. І це не тільки студенти, продавці, офіціанти чи будівельники. Спостерігаємо стійку тенденцію до збільшення кількості висококваліфікованих працівників з України.

Чому ж так багато їде? Польща настільки відкрита для українців чи просто потребує робочої сили?

Знаєте, у часи Радянського Союзу можна було шукати кращого заробітку тільки в межах країни. Тому люди їхали в Сибір, Уренгой, на БАМ і там заробляли більші гроші. А зараз, коли відкрилися кордони, ринок праці розширився і це дає можливість поїхати й спробувати попрацювати в інших державах, знайти місця, де заробітна плата за таку ж кваліфікацію є значно вищою. Чому Польща? Тут є кілька факторів.

По-перше, це близько.

По-друге, польська держава створила умови, коли можна легко отримати дозволи на працевлаштування та проживання в країні. Це продиктовано наявністю в Польщі попиту через значну кількість вакантних місць, оскільки свого часу багато поляків виїхали працювати за кордон. Для польської економіки потрібна нова робоча сила – і це українці.

По-третє, у наших народів близькі ментальність, мова, традиції, культура. Нам легко зрозуміти одне одного, тому й процес адаптації відбувається простіше, ніж в інших країнах.

Та чи раді таким тенденціям поляки? Останнім часом ми все частіше бачимо в ЗМІ повідомлення про антиукраїнські настрої серед населення Польщі. Насправді є такі тенденції чи це радше розкручування теми з поодиноких випадків?

На жаль, кількість випадків недоброзичливого налаштування зросла за період, від коли українці почали масово приїжджати в Польщу. Багато поляків не розуміє, що українці приїжджають сюди на вакантні місця, а не забирають роботу в місцевого населення.

Українці не створюють конкуренції, а навпаки – сприяють розвитку польської економіки. По- друге, у Польщі, як і по всій Європі, значно посилилися крайні праві рухи, які в своїй основі не зовсім толерантні до іноземців. Тому, подібні випадки недоброзичливості ми спостерігаємо не лише щодо українців, а й німців, євреїв, мусульман.

Тобто, такі випадки існують не тільки по відношенню до українців?

Не тільки. На жаль, їх кількість зростає.

Водночас, варто також пам’ятати, що нерідко подібні прикрі ситуації мають побутове підґрунтя і характер. Ми намагаємося кожен такий випадок розслідувати до кінця, і потім виявляється, що люди, які відчули себе ображеними, не хочуть подальшого розголосу.

Ось, наприклад, відома історія: минулого року в Жешуві польські студенти побили українських. Поліція арештувала нападників. Я поїхав туди особисто, зустрівся з нашими студентами. Звісно, університет надав їм підтримку і допомогу, зокрема психологічну. Але подальшого розвитку справи  ніхто не захотів.

Така ситуація могла статися будь-де і в Україні. Однак, коли все ж трапляється, ми як посольство реагуємо. Не лише зустрічаємося з постраждалими, надаємо їм допомогу, але й офіційно за посередництвом МЗС Польщі звертаємося до місцевих правоохоронців з метою привернення уваги до необхідності розслідування цих випадків і тим самим  запобігання наступним.

Польські правоохоронці належним чином реагують на такі інциденти. Важливо також, що польське суспільство загалом не толерує і засуджує прояви агресії проти українців. Переважна більшість поляків ставиться до нас доброзичливо, і це реальний факт, підтверджений соціальними опитуваннями.

Нещодавно в одному зі своїх інтерв’ю Ви говорили про те, що зараз працюють над збільшенням кількості пунктів пропуску на кордоні України і Польщі. Коли збудують додаткові й чому так довго триває цей процес?

Ми зараз посилено працюємо над цим. Однією з основних причин довжелезних черг на українсько-польському державному кордоні є саме брак належної кількості пунктів пропуску. При цьому кількість осіб, які потребують перетнути цей кордон, зростає щодня. І тут причин кілька. Це і міграція, і виїзди у зв’язку з запровадженням безвізу, і збільшення бізнес-контактів між Україною, Польщею та країнами Євросоюзу.

Ми як посольство, намагаємося максимально долучитися до процесу розбудови нашого спільного кордону, однак не варто забувати, що згідно з українським законодавством, ініціювати в Кабміні створення нових пунктів пропуску можуть Міністерство інфраструктури України, Держприкордонслужба, Митна служба і місцеві обладміністрації.

А вони активні в цьому питанні?

Маємо всього вісім пунктів пропуску і маємо їх упродовж останніх чотирьох років … Польська сторона готова долучитися й сприяти реалізації цих проектів. Ми бачили за останні кілька років побудову двох пунктів пропуску з боку польського кордону: Будомєж – Грушів, Долгобичув – Угринів. Вони побудовані повністю на польській стороні за рахунок грошей місцевих і центрального бюджетів та європейських фондів.

Євросоюз виділяє на це кошти, бо це кордон не лише між Україною та Польщею, а між Україною та ЄС. Ми як посольство готові долучитися, вести переговори з польською стороною, аби процес прискорити. Є кілька ідей, де можна реально це зробити. Наприклад у місцевостях, де щорічно відбуваються дні добросусідства - зустрічі українців і поляків з відкриттям кордону на кілька днів. Там вже є дороги і практично все готове до того, щоб узаконити як пункт пропуску.

А скільки таких місць є?

Реально ми можемо говорити про нових чотири пункти пропуску, які можна збудувати протягом наступних двох років. Для порівняння: протяжність кордону між Україною і Польщею така ж, як і між Польщею та Німеччиною. Тільки там діє 48 пунктів, а у нас з поляками – лише вісім. У шість разів менше, тому і черги.

Процес перетину кордону також прискорило б запровадження спільного митного контролю. Те, що ми зараз маємо на кількох пунктах, це насправді не спільний, хоча й близький до того контроль. Але ми в ідеалі прагнемо, аби був тільки або український, або польський митник, щоб одна сторона перевірила, а інша довіряла своїм партнерам.

Аж такий рівень довіри можливий?

Якщо буде згода і довіра з боку ЄС, то звісно можливий.

Проте, ми намагаємося реагувати на виклик черг на кордоні і брак пунктів пропуску. Зараз створюються нові сполучення між Україною та Польщею – авіаційні та залізничні. Ми уже маємо прямі поїзди Київ-Перемишль і Ковель-Хелм. У перспективі може бути теж Київ- Хелм. І зараз працюємо над тим, щоб з’явився потяг Львів-Краків. І кількість авіарейсів зросла, і географія польотів розширилася.

Чи вистачає в Польщі, зокрема в регіонах, українських представництв, куди наші громадяни можуть в разі потреби звертатися за допомогою?

Ми відчуваємо потребу в дипломатичній присутності України в польських регіонах, оскільки кількість українців зростає, ми мусимо задовольняти їх потреби. Генеральні консульства ми маємо тільки в Гданську, Любліні й Кракові та Консульський відділ у Варшаві. Цього замало, тому найкращий вихід – створювати Почесні консульства.

За той час, поки я тут, ми відкрили таких чотири:  у Тарнові, у Бидгощі, у Лодзі, і нещодавно – в Ополе. Це вже одинадцяте почесне консульство  України в Польщі і вперше представництво очолила жінка. Вона має свій бізнес у Польщі, а тепер буде також представляти наші інтереси, займаючись мистецькою та культурною проблематикою.

Думаю, доцільно було б відкрити почесні консульства України ще в Ольштині, Бялистоці, Кельцах та Катовіцах. Якщо нам це вдасться, то вся Польща буде покрита нашими представництвами. Ми бачимо потребу, маємо можливості, і шукаємо відповідних кандидатів.

Чим живуть українців у Польщі, окрім роботи? Чи вистачає українцям тут своїх мистецьких і культурних подій?

Насправді, подій відбувається багато. Посольство ініціює різні проекти, робить це також і  українська громада. Крім того, багато роблять і ті українці, які приїжджають у Польщу жити. Наприклад, так були створені Український дім у Варшаві, фонд «Україна» у Вроцлаві. Також існує багато фестивалів, скажімо, Українська весна в Познані, які організовують наші почесні консули разом з українцями, котрі тут проживають.

Багато роблять також польські партнери через свої інституції, запрошуючи українських виконавців на різного роду міжнародні фестивалі, які відбуваються в РП.

Як підтримує посольство культурні ініціативи українських громад?

Для промоції української культури ми сприяли створенню Фонду Український Центр інформації (FUCI – ред.) Цей фонд безпосередньо у тісній взаємодії з посольством займається організацією різних культурно-мистецьких подій. Наприклад, разом з парком Королівські Лазенкі до Дня незалежності України було організовано виставку проекту «Щирі». Фонд покликаний реалізовувати проекти по всій Польщі. І ось в найближчі дні відбудеться Український тиждень у Гданську. Або у Вроцлаві разом з фондом Україна триває підготовка до відкриття виставки фоторобіт Ігоря Гайдая.

Крім цього, ми долучаємося до заходів польських інституцій, які також організовують українські події. Наприклад, 4 жовтня у Варшаві розпочнеться вже другий фестиваль українського кіно. Приємно відзначити інтерес поляків до сучасного українського кіно.

Минулого року я був здивований, що на фільмі «Гніздо горлиці» був повен зал глядачів. Українське кіно стає все більш знане в Польщі. Українські фільми будуть також презентовані на Варшавському міжнародному кінофестивалі у другій половині жовтня.

Ми сприяли створенню україномовної програми на одному з польських комерційних телеканалів (ред. - інформаційна програма "На часі UA" на телеканалі "Суперстація"), яка висвітлює також і культурне життя українців у Польщі.

Українське мистецтво затребуване в Польщі. З нагоди Дня незалежності України цього року ми організували виступ у Національній філармонії у Варшаві відомий Національний академічний оркестр народних інструментів (НАОНІ), який справив величезне позитивне враження на польську аудиторію. Київський театр оперети, Одеський оперний театр, Львівська опера – всі вони приїжджають сюди з гастролями. Наші музиканти й виконавці мають тут концерти. І все це на комерційній основі, а значить є інтерес.

То українці в Польщі не обділені увагою і подіями?

Я вважаю, що кількість культурних заходів, які тут відбуваються, є абсолютно достатньою, аби задовольнити смаки й потреби не тільки українців, а й поляків, які цим цікавляться. І що важливо, зберігається стійка тенденція до розширення української культурно-мистецької присутності в Польщі.  

Розмовляла спеціальний кореспондент Еспресо в Польщі Олена Міщенко