Російський газопровід в обхід України розколов Єврокомісію. Які шанси, що його таки збудують

Європейські ЗМІ стверджують, що проект "Північний потік-2" намагаються протиснути юристи Європейської Ради. Їхнє експертне заключення, датоване 27 вересня, потрапило в руки журналістів. Першим документ опублікувала європейська редакція видання Politico.

Юристи-лобісти доводять, що Єврокомісія не має юридичної бази для втручання (а отже й можливого блокування) у реалізацію проекту. Їхні зусилля можуть принести результати, але загалом питання вирішиться ближче до зими. Тоді й стане зрозумілою майбутня доля українського транзиту.

Німецька рука

Видання Der Spiegel вважає, що висновок юристів Європейської Ради з'явився за запитом Німеччини.

Російський "Газпром" та його європейські ділові партнери, перш за все в Австрії та Німеччині, переконують, що "Північний потік-2" - це суто економічний проект, який не має жодного стосунку до геополітики.

Відповідно, наполягає російсько-німецьке лобі, Єврокомісія не повинна втручатися в процес, і застосовувати до "Північного потоку-2" третій енергопакет ЄС немає підстав.

На практиці проект має перш за все саме геополітичну мету - позбавити Україну можливості заробляти на газовому транзиті. Як наслідок наш бюджет не дорахується $2 млрд доходів щороку. Проект також дуже не подобається Польщі і країнам Балтії, які не з чуток знають, як виглядає російський газовий шантаж.

Це вже не перша спроба Росії пустити газ в обхід України. У квітні 2014 року проект "Південний потік" був заблокований Євросоюзом саме через те, що він порушував третій енергопакет. Того ж року Болгарія демонтувала труби газопроводу з першим зварним швом, який в 2013-му було урочисто зроблено за участі "газпромівців".

Проект "Північний потік-2" - аналогічний. Точно так cамо труба з Росії, прокладена по дну моря, має оминути територію України та вийти прямо на територію ЄС.

Але є один нюанс. У випадку з південним проектом партнерами росіян виступали країни, вага яких в Євросоюзі порівняно маленька. Північний проект сплановано спільно з важковаговиками, перший серед яких - Німеччина. Саме завдяки її підтримці проект і справді може бути реалізований.

Труба протистояння

Проблема ускладнена ще й тим, що у керівних структурах Євросоюзу відсутня спільна точка зору.

"У Європейській комісії зараз існує розкол щодо "Північного потоку-2",

- розповів сайту Еспресо президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

За його словами, віце-президент Єврокомісії з питань енергетичного союзу Марош Шефчович і єврокомісар з питань енергетики Мігель Аріас Каньєте вважають, що проект не відповідає інтересам ЄС. Зокрема, днями Каньєте заявив, що газогін лише посилить позиції російського "Газпрому" на європейському газовому ринку.

"Наша позиція щодо цього проекту зрозуміла: він повністю відхиляється від цілей енергетичного союзу, а наші цілі полягають в посиленні безпеки постачання за надійного й конкурентоспроможного газового ринку", - сказав єврокомісар.

З іншого боку їм протистоять умовні юристи та, зокрема, керівник апарату президента Єврокомісії Мартін Сельмайр. Що цікаво, він є членом Християнсько-демократичної партії, яку очолює Ангела Меркель. За словами Гончара, Сельмайр вважається мало не тіньовим канцлером ЄК.

Він - прибічник суто бізнесового підходу до проекту газопроводу. "Відповідно під все це підганяються трактовки європейського енергетичного законодавства", - зауважує Михайло Гончар.

Приклади таких "підгонів" наводить у своїй статті для сайту EUobserver старший науковий співробітник Інституту державної розбудови та радник "Нафтогазу" Алан Райлі.

Він пише, що для країн Балтії та центральної і східної Європи найбільш оглушлива частина підготовленого юристами Європейської Ради документу - це 11 параграф. У ньому теза про те, що "Північний потік-2" збільшить залежність від зовнішніх постачань газу називається "неочевидною".

Райлі пише, що така фраза пасувала б аналізу, якби він писався в 1997 році, коли до ЄС входили лише країни західної Європи. Бо тоді європейське співтовариство ніколи не стикалося з перекриттям газових поставок з Росії.

Але для країн Балтії, центральної та східної Європи це було реальністю.

З 1991 по 2004 Росія 40 раз ініціювала припинення постачань газу. А з того часу, як ці країни долучились до ЄС, таких випадків стало ще більше: у 2006, 2009, 2014 та 2015 роках.

Втручання США

За прогнозами Михайла Гончара, фундаментально питання щодо "Північного потоку-2" вирішиться приблизно наприкінці року або ж взимку. На думку аналітика, ключове слово буде не за Єврокомісією, а за американцями.

"В умовах внутрішніх протиріч Європейська комісія буде схильна зайняти позицію умивання рук. Не буде підтримувати "Північний потік-2", але й не буде активно йому протидіяти. Це саме те, що й потрібно "Газпрому", - вважає Гончар.

Читайте також: США та Європа відрізають російську газову трубу від фінансування. Як санкції перестали бути смішними

Щодо США, то вони можуть істотно вплинути (або не вплинути) на будівництво газопроводу своїм законом про санкції. У ньому проект "Північний потік-2" позначений як такий, що підпадає під санкції. Зокрема, він, на думку американських конгресменів, становить загрозу для енергетичної безпеки Європи.

Скоріш за все, головний удар буде завдано не по "Газпрому", а по його європейських партнерах - компаніям-підрядникам та субпідрядникам.

"Газпром" не має технологій прокладки глибоководних трубопроводів", - нагадав Гончар. За його словами, низка європейських компаній - партнерів "Газпрому" - крізь зуби, але визнали: якщо їм загрожуватимуть санкції, вони відмовлять від співпраці з російським газовим монополістом.