Хто виграє, а хто програє від польського закону про "бандеризацію"

Як з'явився цей закон

На попередніх виборах до польського парламенту, які відбулися у 2015 році, чимале представництво у Сеймі отримали право-популістичні партії. На загальних лозунгах про згортання євроінтеграції та за допомогою вкрай агресивної риторики такі партії як "Кукіз’15" увірвалися у польське політичне життя, завоювавши прихильність майже 9% виборців. Однією із ключових тем кампанії тоді стало визнання геноцидом вбивства мирного польського населення на Волині, яке часто згадується під ярликом "волинська різня".

Власне, саме партія "Кукіз’15" на початку 2016 року внесла до Сейму проект закону "Про Інститут національної пам'яті (ІНП)", прийняття якого 31 січня Сенатом, верхньою палатою польського парламенту, жваво обговорюється не лише в Україні. На їхню думку так звані злочини "українських націоналістів" повинні переслідуватися тією ж мірою, як і злочини комуністичного, або нацистського режимів.

Тоді, влітку 2016-го, польський парламент проголосував за сумнозвісну резолюцію, котра визнавала події на Волині геноцидом польського народу. Але сам проект закону про ІНП від "Кукіз’15" відклали. На той момент правлячій партії "Право і Справедливість" він видався занадто радикальним.

Чому цей закон став сенсацією

26 січня 2018 року польський Сейм ухвалив нову редакцію закону "Про Інститут національної пам’яті (ІНП)" який значно розширює повноваження цієї установи у справі розслідування "злочинів, вчинених проти польського народу та його доброго імені". Йдеться не лише про Україну чи українців, а й про всі воєнні злочини та порушення прав людини в часи, наприклад, Другої світової війни. Зокрема, це може стосуватися Голокосту.

Не забарилася реакція на міжнародному рівні — з боку Ізраїлю та США.

Державний департамент США закликав Польщу переглянути законопроект про Інститут національної пам’яті. "Історія Голокосту болюча і складна. Ми розуміємо, що фрази, такі як "польскі табори смерті", є неточними і такими, що вводять в оману і шкодять. Однак ми стурбовані тим, що якщо цей законопроект буде прийнятий, це може підірвати свободу слова та академічний дискурс".

Ще більш жорсткою була реакція влади Ізраїлю, яка нищівно розкритикувала закон про ІНП. Досить різко виступили прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаніягу та посол Ізраїлю в Польщі Анна Азара, яка зазначила, що закон дозволить карати навіть тих, хто пережив Голокост, за їхні свідчення. "Неможливо змінити історію і не можна заперечувати Голокост", - заявив Нетаніягу. Також, МЗС Ізраїлю заявило, що новий закон "не сприятиме виявленню історичної правди і може зашкодити свободі проведення досліджень".

Вже 28 січня МЗС Ізраїлю викликало заступника посла Польщі в Тель-Авіві для пояснень у зв’язку зі змінами в закон про Інститут національної пам’яті. В понеділок, 29 січня, відбулася зустріч глави кабінету президента Кшиштофа Щерського з послом Ізраїлю Анною Азарі для обговорення ситуації, пов’язаної з дискусіями навколо закону. Після цієї зустрічі з'явилася заява про те, що у Польщі створять робочу групу щодо історичного діалогу з Ізраїлем.

Втім, ввечері 31 січня верхня палату польського парламенту, Сенат, розглянула та підтримала нову редакцію закону про Інститут національної пам’яті Польщі, не чекаючи на результати праці польсько-ізраїльських груп експертів.

Як наслідок, сьогодні ми бачимо повідомлення про те, що у Кнесеті розглянуть законопроект, згідно з яким польський закону про покарання за заяви про причетність поляків до злочинів Третього рейху, прирівнюється до заперечення Голокосту.

Положення закону

Якщо проглянути положення закону, які цитуються українськими ЗМІ, картинка й справді викликає занепокоєння.

Наприклад, штрафом або позбавленням волі строком до трьох років каратиметься звинувачення поляків або польської держави у відповідальності або співвідповідальності за злочини періоду Другої світової війни, скоєні "третім рейхом". Передбачено також покарання за використання фрази "польські табори смерті".

Покарання чекає й на осіб, які не перебувають на території Польщі. До закону додали, що Інститут національної пам'яті, окрім нацистських та комуністичних злочинів у 1917-1990 роках, може займатися і "злочинами українських націоналістів та формацій, що співпрацювали з Третім рейхом".

На думку авторів законопроекту про ІНП, Україна проводить історичну політику, шукаючи джерела своєї ідентичності у "злочинних формуваннях та злочинній ідеології українського інтегрального націоналізму", котрий "опановує усі сфери суспільного та публічного життя". Навіть більше — згідно із законом, Україна намагається нав'язати Польщі своє бачення подій 75-річної давнини.

Закон набере чинності після тільки підпису президента Польщі Анджея Дуди. Він уже пообіцяв ретельно проаналізувати закон. Прес-секретар Дуди Кшиштоф Лапінський заявив: "У цій ситуації не потрібно керуватися емоціями. Водночас польська сторона повинна послідовно боротися за правду. Протягом багатьох років занадто часто ми чули брехню про так звані польські табори смерті. Ми не можемо дозволити, щоб відбувалися подібні речі, і саме для того потрібен цей закон. Він ніяк не стосується наукових досліджень або, не приведи Господи, фальсифікації правди про Голокост".

Реакції в Україні

Майже відразу, ще минулої п'ятниці, МЗС України заявило, що Польща намагається зобразити українців "злочинними націоналістами". У відомстві висловили "глибоку стурбованість фактом ухвалення законопроекту", котрий представляє сусідній народ виключно як "злочинних націоналістів" та "нацистських колаборантів". Українські дипломати висловили жаль, що "українська тематика вкотре використовується у внутрішній політиці Польщі, а трагічні сторінки спільного історичного минулого продовжують політизуватися".

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович висловився більш гостро, заявивши, що польські політики заморозили діалог істориків між Варшавою та Києвом, а сам закон є посиленням політичного диктату над історією в Польщі.

Президент Петро Порошенко також висловив сумнів, що такий закон додає конструктиву в польсько-українських взаєминах, і закликав Польщу до об'єктивності та діалогу у зв'язку з прийнятим Сенатом законом.

Що у підсумку

Якщо драйвером згаданих законодавчих змін виступає право-популістична партія "Кукіз 15", то без позиції та голосів "Права і Справедливість" закон в будь-якому разі не міг бути підтриманим у Сеймі. ПіС, попри заяви офіційних посадовців, підхопила та продовжила антиукраїнську риторику (або просто використала більш радикальну партію для внесення теми у суспільний порядок денний).

Не варто забувати, що вже цього року у Польщі пройдуть місцеві вибори, а у 2019-му — нові вибори до Сейму. Можна припустити, що правляча партія "Право і Справедливість" вже починає "підігрівати" свій "ядерний" електорат, та водночас намагається загравати із електоратом більш правих партій.   

Українська сторона неодноразово пропонувала провести фахову дискусію між істориками, культурологами, суспільними діячами, та знайти формат діалогу між громадянськими суспільствами України та Польщі. Без політиків та очевидного бажання “проріаритися” на темі.

Вже за кілька тижнів, у лютому, до Варшави мають прибути представники українського Уряду — анонсований візит не лише очільника МЗС Павла Клімкіна, але й, наприклад, зустріч між віце-прем'єр-міністром України Павлом Розенком та міністром культури й національної спадщини Польщі Пйотром Глінскі. Можна лише сподіватися, - якщо Анджей Дуда все ж таки підпише закон "Про інститут національної пам'яті", - що до цього часу українсько-польські стосунки остаточно не перейдуть у "льодовиковий період".