Віталій Портников: центр протистояння пересувається до Лондону

Британський прем'єр-міністр Тереза ​​Мей під час свого виступу у парламенті країни висунула справжній ультиматум Москві. Вже сьогодні Кремль повинен дати відповідь щодо причин отруєння колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля.

Москві запропоновано вибрати з двох варіантів. Перший - що це прямий акт агресії Росії проти Великої Британії. І другий - керівництво РФ втратило контроль над власним арсеналом нервово-паралітичних речовин.

Читайте також: Шпигунські ігри, "Новачок", Скрипаль і 14 вбивств: як Кремль позбувається колишніх розвідників 

Вибрати будь-який з цих варіантів - справжня катастрофа для Путіна. Визнати, що Росія здійснила прямий акт агресії проти Великобританії - не в його правилах. Як відомо, Росія дотримується тактики "настамнєт". І якщо росіяни не були в Криму або на Донбасі, так з якого дива визнавати, що вони були на території Великої Британії і скоїли там злочин?

Але і визнати факт втрати контролю над власним озброєнням - теж не можна. Тому що тоді Кремль визнає власну неефективність і безпорадність у боротьбі з якимись незрозумілими диверсантами.

Тому Москва не буде відповідати на ультиматум Лондону, а заяву Мей сприйматиме як продовження "антиросійської компанії". Не випадково ж Марія Захарова, головна клоунеса російської зовнішньополітичної пропаганди, вже назвала засідання британського парламенту "цирковим шоу". Це і буде лінія захисту Кремля - ​​"русофобія", цирк, брехня.

Думаю, у Лондоні і не розраховують на якусь відповідь Путіна І не сумніваються в тому, що напад здійснений саме за прямим наказом російського керівництва, а не у зв'язку з крадіжкою нервово-паралітичної речовини з лабораторії. Але висунення ультиматуму необхідно для додання легітимності подальшим британським діям проти російської влади. Кремлю дають шанс визнати провину або виправдатися - щоб потім приступити до здійснення нових кроків.

Те, що ці кроки будуть, сумніватися не доводиться. Може виникнути питання, чому ж вони не робилися раніше, після вбивства іншого російського розвідника Олександра Литвиненка або ж після нападу Росії на Грузію і Україну. На це питання відповідь є - вся справа у громадській думці.

Війни на пострадянському просторі - не хімічна атака в Солсбері, на території Англії. Вбивство Литвиненка стало трагедією тільки для однієї людини і його близьких. Але воно не змусило турбуватися за власну безпеку простих британців. Проте сьогодні вони відчувають себе вразливими.

І вони можуть вважати, що влада готова пожертвувати їх безпекою заради якихось особливих відносин з російськими олігархами, заради інтересу до брудних російських грошей, заради продажу британських паспортів пройдисвітам, які буквально заполонили престижні особняки Лондону.

Уряд Великої Британії просто не може ігнорувати ці настрої. До того ж протистояння з Москвою для Терези Мей - хороша можливість показати себе сильним лідером і дистанціюватися від лідера опозиції, лівого догматика Джеремі Корбіна, який продовжує закликати до діалогу з Росією.

Найважливіше тепер для уряду Великої Британії - чітка "дорожня карта" покарання агресора і підтримка союзників. Для Заходу настає справжній момент істини. Хімічна атака у Великій Британії - це атака на країну-члена НАТО, на один з символів західного світу.

"Стурбованість" з приводу нападу Росії на Україну ще можна було видавати за небажання активно втручатися в незрозумілий конфлікт на пострадянському просторі. З Великою Британією так не вийде. Сполученим Штатам і країнам Євросоюзу доведеться або підтримати цю країну діями, або зізнатися у власній безпорадності перед діями Путіна.

Але цієї безпорадності західним політикам не пробачить вже їхній власний виборець - виборець, який тепер буде вимагати від них забезпечення своєї власної безпеки.