Я не вірю в талант, лише в практику. Українець про концепт-арт і роботу в World of Tanks

Олексій Полак живе у Варшаві, паралельно працює на дві західні студії, і це все без профільної освіти. Він звичайний хлопець, народився в Житомирі, але вже у 20 років його покликали на роботу в World of Tanks - одну із найпопулярніших комп'ютерних ігор у світі.

Далі робота з відомим голлівудськими студіями, 16-годинний робочий день та дуже мало сну.  Але безмежна любов до роботи постійне навчання і експерименти приводять його до успіху.

Що таке концепт-арт

Не хочу називати себе художником, бо вони беруть мольберт і пишуть натюрморти та пейзажі. Я - концепт-художник, а це трохи інше.

Головне завдання для мене - це створити настрій, дати колір і атмосферу краєвидам чи певному об’єкту. Можна сказати, що я ескіз-художник, скетч-художник.

Наприклад, створюю концепцію космічного корабля. Я продумую усе: від його форми до технології. Далі мої нариси передають вже іншим художникам, які детальніше пропрацьовують усі малюнки.

Коли створюється гра, вона проходить кілька етапів: від ідеї до промо та запуску. Я виконую перший етап - даю напрямок та настрій малюнкам.

З чого все почалось

Коли мені було 7 чи 8 років, мені подарували першу приставку. Найпростішу, яка тоді була. Не знаю, як так вийшло, але тоді в зовсім маленькому віці я зрозумів, що хочу не просто грати в ігри, а створювати їх.

І я почав малювати героїв. Переважно я малював різних персонажів, монстрів. Звісно, у такому віці виходило смішно. Мене вже тоді зацікавила розробка ігор, хоча не розумів, що це і як робиться. 

Коли в мене з’явився повноцінний комп’ютер, я купував різні книжки про графіку, вивчав програми. В 13 років брат відкрив для мене "3ds Max" - програма, в якій роблять ігри. Вона мені здалась просто катастрофічно складною.

Я вчився, читав книги і через деякий час, коли в мене вийшла якась найпростіша анімація, був на сьомому небі.

Так і минав мій вільний час поміж "3ds Max", редактором карт у WoW і профільною літературою. В 16 я вже остаточно зосередився на малюнку і зрозумів, що це дуже мені подобається. Тоді ж з’явився планшет, і я почав більш серйозно працювати над графікою.

Приблизно в той же час дізнався про таке явище як концепт-арт, тоді індустрія якраз розвивалась. Почав вчитися, використовував усі доступні матеріали, які були в мережі, дивився відео в YouTube. Так я потрохи і навчився чогось.

У мене немає профільної освіти, я закінчив журналістику і художні курси у 16 років. Якихось знань практичних мені не вистачає досі.

Про першу роботу

Перша робота з’явилась в 17 років. Це був молодий стартап в Житомирі. Я вже тоді починав щось робити, збирав усі перші роботи, викладав в соцмережах.

Тоді було мало саме 2D-художників, всі займалсь векторним дизайном. Тобто дизайн листівок і робота в рекламі. І це був великий плюс для мене.

Перша компанія, в якій почав працювати, теж займалась рекламою. Там я вперше зрозумів, що таке бажання клієнта і його виснажливі правки. Від рекламної типографії мене тоді почало нудити. Але у вільний час я все більше намагався щось робити: вивчав додаткові програми, малював, збирав портфоліо.

Згодом я потрапив на роботу у Дніпро. Компанія займалась виробництвом простих ігор для телефонів. В перший робочий день я малював іконки овочів, які посміхаються. Для мене це тоді було дуже незвично, і я поняття не мав, як робити мультики.

Я завжди прагнув до реалізму, а тут анімація. Мені там не дуже подобалось, і пропрацював лише 1,5 місяці. Я розумів, що мені це не подобається і навіть не старався. На роботі малював щось для портфоліо, провалював усі терміни. Тому мене звільнили. Це було моїм своєрідним падінням.

Робота над World of Tanks

Коли мене звільнили, у мене було вже мінімальне портфоліо. В той же день я почав розсилати його усім компаніям. Всім, хто лише попадеться.

Мене одразу запросили на нову роботу у студію, яка займалась розробкою повноцінних ігор для планшетів. У них я пропрацював три дні.

На третій день отримав листа від компанії Wargaming (World of Tanks) з повідомленням, що вони готові провести зі мною повноцінну співбесіду. Після розмови вони майже одразу дали позитивну відповідь.

Мене прийняли на позицію 2D-художника, але з орієнтацією на концепт-арт. Саме тоді я активно прокачував ці навики, постійно малював, майже не виходив з дому. Але це мені потім дуже сильно допомогло. Бо коли я приїхав вже до них у Мінськ на роботу, у мене був мінімальний досвід, я починав не з нульового рівня.

Працювати там було дуже складно. Я постійно вчився чомусь новому. Приходив додому після роботи і малював. Бо рівень у компанії був вище мого тоді, і щоб зберегти роботу, я повинен був дуже багато працювати.

В компанії були високі вимоги до ілюстрацій, до того ж у мене був дуже вимогливий начальник. Призначав майже нереальні терміни і ти мав під них підлаштовуватись. Були випадки, коли люди звільнялись, бо їм було некомфортно так працювати.

Після року роботи стало легше, я краще працював, почались перші підвищення. Такий мій екстремальний ріст і постійне вдосконалення дозволило мені там затриматись на цілих чотири роки. Я навіть радий, що потрапив туди, бо за дуже короткі терміни мені довелось дуже багато зробити і навчитись. Інакше б нічого не вийшло або не так швидко.

Робота над голлівудськими фільмами

В мене була висока температура, але у той момент дуже захотілось відправити компанії Aaron Sims своє портфоліо. Це компанія з Лос-Анджелеса, яка створює графіку для фільмів ("Я Легенда”, Сутінки”, "Чудо-жінка").

Я навіть не думав, що вони дадуть відповідь, бо на той момент в мене не було досвіду та робіт, які їм були потрібні. І в цьому температурному маренні я відіслав їм портфоліо.

Буквально за три дні ми почали роботу. Завдяки їм я пропрацював над дуже крутими фільмами. Тоді почався теж нелегкий період, бо вночі я працював над різноманітними і неймовірними проектами вдома, а вдень - в офісі.

Я працював по 18 годин. Хоча зараз нічого не змінилось, але тоді я дуже фанатично ставився до роботи, міг не спати. А цього категорично не можна робити. Організм виснажується, зникає бажання будь-що робити.

До того ж, я досі працював над "танчиками", робота там мене перестала влаштовувати. Я робив зовсім не те, що по ідеї мав би робити, більше працював над ілюстрацією.

Коли ти робиш щось дуже круте вночі, мотивації працювати вдень було менше. І я почав шукати нову роботу.

Я знав у приблизно яких студіях хочу працювати. Не хотів залишатися в СНД, бо мені більше подобається працювати із клієнтами з США чи Європи, тому я розглядав лише західні компанії.

Коли замовник з СНД платить гроші за певну роботу, за цю суму він витягне з тебе всю душу. А от з художниками з колишніх радянських країн - все навпаки. Люди всесторонні і пристосовані до всього - це щось неймовірне.

Про нас, українців, на моїй роботі говорять, що ми божевільні. Люди не повинні так багато працювати. Є така тенденція, що якщо наші люди чимось займаються і чогось досягають, то потім вони опиняються поза конкуренцією.

Цілі на майбутнє  

Вже півроку я працюю у Варшаві у компанії Techland і не можу передати, як комфортно тут працювати. Атмосфера неймовірна і проект, над яким зараз працюємо, дуже крутий.

Але у мене зараз велике бажання робити щось для себе, окрім проектів для клієнтів. Мені хочеться досягти вищих рівнів. Хочу визначитись зі стилем, як мої роботи мають виглядати і що розповідати.

Участь у відомих проектах - це сильна мотивація, але при цьому завжди є куди рости. Не можна говорити, що от все, у мене хороша робота і можу нічого не робити. Це нікуди не приведе.

Зараз я багато співпрацюю з Aaron Sims, в них дуже круті проекти, і це - суцільне задоволення. Є ще кілька компаній, з якими я хотів би попрацювати.

Помилки в кар’єрі та як відпочивати від роботи

Ще на початку роботи я дуже болюче реагував на всі коментарі замовників щодо своїх робіт. Я емоційно сприймав критику - чи це коментарі від клієнтів, чи просто від начальників.

Зараз у мене вже титановий щит, я майже не реагую на такі речі. Не варто надто емоційно прив’язуватись до того, що ти робиш для клієнта. Робота є робота. Інакше ти починаєш страждати через кожне зауваження, а тоді може статись найстрашніше - ти не захочеш цим займатись.

В мене був такий період, коли я вигорав. Було дуже багато роботи, міг не спати. Я пропрацював у такому шаленому темпі і все - бажання зникає, ти не хочеш працювати. Тому потрібно відпочивати. Це стосується не лише професійного розвитку.

Для мене концепція відпочинку трохи відрізняється від загальноприйнятого. Це не просто виключити комп’ютер і вийти на вулицю, хоча це теж потрібно.

Коли ти кожен день маєш справу з візуальним контентом, то щодня придумуєш щось нове. А щоб вигадувати нове, потрібно накопичувати інформацію, чимось надихатись.

Це може бути і книга, і та ж комп’ютерна гра, і музика. Це має бути матеріал, який живить енергетично і емоційно. Ось це я можу назвати відпочинком. І це дійсно дуже корисно, а не просто вийти і забути про все.

Коли в мене виникають думки "не хочу цього робити" - потрібно зупинитись і переконати себе, що зараз це треба зробити максимально добре і потім відпочити.

Я у такі моменти відпочинку стараюсь дивитись фільми, книги читаю. Все стандартно.

Робота, якою пишаюсь найбільше

Я дуже радий, що працював над фільмом "Ремпейдж", який щойно вийшов. Це був дуже крутий досвід. Є ще кілька проектів, які скоро вийдуть на екрани, але, на жаль, я поки не можу про них говорити. Це буде продовження вже відомих та дуже видовищних фільмів.

Зараз має вийти також гра канадської компанії Elastic Games, з якими я теж співпрацюю. Це гра в стилі "П’ятниці 13" з різними елементами з фільмів жахів. Я сам дуже люблю хоррори 70-80-х років, тому ця гра мені шалено подобається, і я пишаюсь участю в цьому проекті.

Звісно, я дуже пишаюсь роботою в Techland у Варшаві. Ми зараз почали роботу над новим проектом. Він дійсно потужний. Я нічого схожого поки на ринку не зустрічав, тому впевнений, що все пройде успішно.

3 поради для тих, хто хоче стати концепт-художниками

Ніколи не зупинятись і продовжувати працювати, практикуватися і вчитися. Зараз є інтернет, тому робити це набагато простіше. Можна знайти все, щоб досягти рівня будь-якого художника. Практикуватись треба кожний день, в будь-чому, що ви обрали.

Я не вірю в талант, це абсолютно абстрактне явище, яке придумали ліниві люди. Тільки практика дає можливість до чогось прийти.

Знайти в собі щось оригінальне. Щось таке, чим ти будеш виділятись з-поміж інших. Це дуже складно, просто катастрофічно. Особливо в наш час, коли все вже придумано. Нам залишається лише комбінувати щось і так придумувати нове. Ті, хто працює в цій індустрії, дуже цінують ідейність та оригінальність подачі.

Знайти орієнтир. Спочатку потрібно вибрати сферу, де хочете розвиватись, а потім вибрати орієнтир, куди рухатись. Це дуже важливо, бо якщо ти не знаєш, чого хочеш, ти туди не дійдеш. 

Навіть якщо ти теоретично обереш студію, в якій ти хотів би працювати, то так чи інакше ти будеш там працювати. Якщо, звісно, робити все для цього.