Протести у Вірменії. Логіка нерозв’язаного конфлікту

Республіканська партія на засіданні 14 квітня затвердила кандидатуру Сержа Саргсяна на посаду глави уряду; це рішення підтримала партія Вірменська Революційна Федерація "Дашнакцутюн", яка входить до правлячої коаліції.

Це викликало різке несприйняття опозиційних політичних сил, зокрема партії " Громадянський договір" і парламентської партії "Елк" (Вихід). На думку опозиції, Серж Саргсян, який протягом 10 років був президентом Вірменії, а до цього впродовж 15 років обіймав посади прем'єр-міністра, міністра оборони, міністра внутрішніх справ і міністра національної безпеки Республіки Вірменія, після конституційного референдуму 2015 року, який перетворив Вірменію на парламентську республіку, не може і далі концентрувати владу в своїх руках і заважати змінам в країні.

Серж Саргсян. Vzglyad.az

У свою чергу, екс-президент Вірменії, лідер правлячої Республіканської партії Серж Саргсян вже заявив, що він "готовий взяти на себе таку відповідальність і зайняти посаду прем'єр-міністра країни", який, відповідно до конституційних змін, визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики.

Спорадичні мітинги і акції протесту проти можливого продовження повноважень Саргсяна відбувалися ще з кінця березня. Однак масовий характер вони набули після офіційної заяви про висунення Саргсяна на вищий пост в країні.

Увечері 13-го квітня, лідер партії "Громадянський договір" Нікол Пашинян зі своїми прихильниками почав цілодобову акцію на знак протесту проти можливого прем'єрства Сержа Саргсяна. Тоді ж учасники акції перекрили рух навколо площі Франції.

Градус протесту швидко підвищувався. Коли лідери партій, що входять в правлячу коаліцію, заявили, що підстав для перенесення дати голосування немає, учасники мітингу пообіцяли не пропустити кортеж Саргсяна до парламенту, де 17 квітня буде проходить голосування по його кандидатурі. Зокрема, громадяни планують взяти в кільце будівлю парламенту в день обрання глави уряду.

На заклик опозиції в Єревані в ранці 16 квітня почалися дії в рамках плану громадянської непокори. В результаті цих дій в центрі міста стався транспортний колапс.

Поліція заблокувала підходи до будівлі парламенту і протидіє планам опозиціонерів. Вдень 16 квітня поліцейські застосували спеціальні засоби - світлошумові гранати і сльозогінний газ - проти учасників протестів, коли ті спробували прорватися через кордони поліції і колючий дріт до будівлі парламенту.

Одночасно протести проходять в містах Гюмрі і Ванадзор. ЗМІ повідомляють про більш ніж 10 тисячах учасників акцій протестів, а також про не менш ніж 40 постраждалих протестуючих і 6 поранених поліцейських протягом для 16 квітня.

При цьому, влада не збирається змінювати своїх планів. Керівник парламентської фракції коаліційної партії "Дашнакцутюн" Армен Рустамян виступив категорично проти саботування роботи парламенту: "Якщо протестувальники спробують перешкоджати проходу парламентаріїв, то поліція повинна забезпечити суспільний порядок, щоб всі депутати змогли потрапити в парламент", - заявив він

Говорячи про свої плани, Саргсян зі свого боку відзначає, що "парламентська більшість Вірменії на чолі з Республіканською партією і її коаліційним партнером "Дашнакцутюн" і надалі буде послідовно розвивати і зміцнювати союзницькі відносини з Росією". На думку колишнього президента і найбільш ймовірного майбутнього прем'єр-міністра, "це дуже позитивно відбивається на розвитку Вірменії. Думаю, недоречно говорити про зміну політики по відношенню до Росії".

У контексті такої політики, Росія оперативно нарощує свою присутність у Вірменії, в тому числі і військову. З'являються повідомлення, що ще до укладення відповідних угод, на 102-ій російській базі в Гюмрі вже формується додатковий підрозділ військової поліції РФ. Російська військова база Південного військового округу, дислокована у Вірменії, несе бойове чергування в рамках об'єднаної системи ППО СНД, вона оснащена ЗРК С-300В, Бук-М1-2, винищувачами МіГ-29, військово-транспортними гелікоптерами Мі-8МТ і ударними Мі-24П, а термін дії договору про розміщення бази 20 серпня 2010 було продовжено до 2044.

Тепер, згідно із заявою російської сторони, "для підтримки військової дисципліни, безпеки дорожнього руху та охорони об'єктів в Гюмрійському військовому гарнізоні формується підрозділ військової поліції. Особовий склад отримає спеціальну екіпіровку та буде оснащений штатним озброєнням, військовою технікою і спеціальними засобами".

Після численних інцидентів з російськими військовослужбовцями і на тлі протистояння Росії з Заходом, багато спостерігачів у Вірменії без ентузіазму сприймають перспективу розширення військової, а особливо військово-поліцейської присутності Росії в країні. І це теж сприяє зростанню соціальної напруженості.

Втім, на думку місцевих спостерігачів, навряд чи нинішня ескалація протестів призведе до змін на політичному полі Вірменії. Вірменія зовсім нещодавно вже переживала подібні сплески протестної активності.

Зокрема, в червні-вересні 2015 в Єревані, Гюмрі і Ванадзорі проходили масові протести проти підвищення тарифів на електроенергію. Тоді в акціях брали участь понад 20 тисяч осіб, які вийшли на заклик опозиційних партій. В результаті травми і поранення отримали 14 учасників протесту і 11 поліцейських, було затримано 295 осіб.

У кінці липня 2016 активісти з угруповання "Сасна црер" взяли штурмом поліцейську дільницю в Єревані і захопили дев'ять заручників. Вони зажадали звільнення заарештованого за підозрою в спробі державного перевороту героя карабаської війни командира Шушінского батальйону Жирайра Сефіляна, а також відставки президента Сержа Саргсяна. Під час нападу один поліцейський був вбитий; після захоплення відділення бойовики почали силове протистояння з урядовими силами, проте після 2 тижнів протистояння здалися.

Одночасно з силовою акцією відбувався багатолюдний мітинг, на якому представники опозиції вимагали відставки президента країни. Мітинг тривав більше трьох тижнів, в акціях протесту взяли участь понад 20 тисяч осіб. В результаті були арештовані 30 бойовиків і затримані 20 учасників протесту, понад 60 людей отримали поранення і травми в результаті дій поліції.

Ці сплески протестів свідчать про накопичені соціальні і політичні протиріччя, як і про те, що існуюча політична система не здатна їх вирішити.

На думку аналітиків, заморожений карабахський конфлікт призвів одночасно до консервації політичних еліт, рутинізації інструментів управління та відносин між елітами і групами впливу в політикумі. У заданих рамках немає місця структуризації протестів, їх раціоналізації і логічному розвитку. Тому кожна така хвиля, якщо вона під впливом випадкових факторів не переросте в масові хаотичні заворушення, приречена на згасання, а сподіватися на серйозні зміни слід тільки після появи нових сил в політиці.

У будь-якому випадку, соціальна і політична дестабілізація в цьому важливому регіоні сьогодні є негативним фактором безпеки. Але, на жаль, ця сьогоднішня дестабілізація є неминучим відкладеним наслідком багаторічного відмови від розв’язання складного довгострокового конфлікту, відмови на користь зовнішнього гравця, якого за імперською звичкою вважають більш мудрим "старшим братом".