У пошуках втраченої єдності. Навіщо потрібна українська помісна церква

"На сьогоднішній день Україна як ніколи близько до появи власної Автокефальної Помісної Православної Церкви", - з такими словами президент Петро Порошенко звернувся до голів фракцій на нараді в адміністрації в понеділок, 17 квітня.

Президент розповів, що він та очільники двох українських православних церков (Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви) підготували звернення до Константинопольського патріарха Варфоломія з проханням надати українській церкві Томос про автокефалію (томос — термін, що означає декрет  у важливих питання церковного устрою, а автокефалія де-факто означає незалежність від інших православних церков).

Порошенко попросив лідерів парламентських сил підтримати його ініціативу, і вже наступного дня відповідний проект постанови з’явився на сайті Верховної Ради. Серед його авторів — голова парламенту Андрій Парубій та керівники всіх фракцій, за винятком “Опозиційного блоку”. Врешті за підтримали звернення 268 народних депутатів від майже всіх фракцій. Проти проголосували 36 нардепів (33 - з "Опоблоку", 2 - з "Відродження", 1 позафракційний).

Православний розбрат

Нині в Україні існує три основні православні конфесії. Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) на чолі з митрополитом Онуфрієм, яка вважається автономною, але зберігає тісний організаційно-адміністративний, канонічний та ідеологічний зв’язок із Російською православною церквою (РПЦ).

Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП) на чолі з патріархом Філаретом виникала 1992-го внаслідок виходу з УПЦ МП частини духовенства, яка обстоювала незалежність від РПЦ. Питання її канонічності, тобто світською мовою “законності”, досі не врегульоване, оскільки канонічні православні церкви офіційно  її не визнають.

Нарешті, третя конфесія — Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), яку очолює митрополит Макарій. Вона виникла у 1921 році, пізніше була заборонена комуністами, відродилася за кордоном і повернулася в Україну наприкінці 1980-х.

Яку церкву підтримає найбільша кількість вірян? На це запитання немає однозначної відповіді. Українська статистика рахує не вірян, а приходи. Їх найбільше в УПЦ МП: понад 12,5 тис. станом на 2017 рік. В УПЦ КП приходів у два з половиною рази менше — близько 5,2 тис. В УАПЦ — всього 1,2 тис. Але соціологічні опитування дають іншу картину. Так, за даними Центру Разумкова, 2017-го року більшість вірян асоціювала себе з Київським, а не Московським патріархатом: 38,8% проти 17,4%. Водночас третина вірян вважає себе "просто православними".

Співіснування трьох православних церков (а ще й греко-католицької, також східного обряду, але підпорядкованої Ватикану) ніколи не було безконфліктним. Священики кидалися одне в одного звинуваченнями й налаштовували вірян проти "конкурентів", окремі приходи зі скандалами змінювали конфесії, архієреї боролися за увагу й підтримку влади та фінансові ресурси. Хоча паралельно між конфесіями йшов повільний і малофективний діалог: церкви шукали точки порозуміння й обговорювали шляхи подолання розбрату.

Навіщо Україні єдина автокефальна церква?

Питання  об'єднання конфесій у єдину помісну церкву обговорюють ще з 1990-х. Великої уваги йому приділяв президент Віктор Ющенко. Петро Порошенко, який до обрання президентом не приховував, що є прихожанином УПЦ МП, продовжив його справу.

Публічно політики пояснюють необхідність створення помісної церкви "прагненням православних до єдності" та "необхідністю згуртування українців". Хоча, очевидно, тут наявна значна політична складова. Попри задеклароване Конституцією відділення церкви від держави, вона бере участь у політиці. Яскраво це проявилося 2004 року, коли священики УПЦ МП масово агітували за Віктора Януковича, а УПЦ КП, УАПЦ та греко-католики підтримали помаранчевий Майдан.

Питання впливу церкви на політичні процеси стало ще більш актуальним 2014-го, після початку збройної агресії Росії. Більшість українських політиків хотіла б нейтралізувати вплив Російської православної церкви на українських вірян. У пояснювальній записці до вже згаданого проекту постанови про підтримку ініціативи Порошенка про це говорять прямим текстом: "...роль Московського патріархату все дедалі частіше носить характер пропаганди анексії Криму та підтримки збройного втручання Росії на сході нашої держави. В таких умовах, Українське суспільство демонструє ще більшу підтримку об’єднання православної церкви та визнання її автокефалії".

У пошуках дружби з Константинополем

Значна частина церковників, політиків та релігієзнавців переконана, що шлях до єдиної помісної церкви лежить через Константинополь, тобто Константинопольський патріархат. Саме йому українська церква формально підпорядковувалася до 1686 року, коли константинопольський патріарх Діонісій погодився на її перехід під юрисдикцію патріархату Московського. Це рішення, на думку деяких істориків та релігієзнавців, ухвалили з порушенням церковних канонів.

Ще 2008 року нинішнього Константинопольського патріарха Варфоломія запросив до Києва чинний президент Віктор Ющенко. Під час візиту Варфоломій нічого конкретного не пообіцяв, оскільки намагався не псувати відносини з РПЦ — найбільшою і найпотужнішою православною церквою на сьогодні.

Протягом 2015-2016 років екс-президенти Віктор Ющенко разом із Леонідом Кравчуком щонайменше двічі їздили до патріарха в Стамбул з приватними візитами. Офіційно їхню мету не розкривали, але, очевидно, йшлося саме про створення помісної української церкви. Нарешті, 2016 року український парламент ухвалив звернення до Варфоломія із закликом "визнати недійсним акт 1686 року" і надати автокефалію православній церкві України.

Водночас слід розуміти, що таке Константинопольський патріархат сьогодні. Колись найпотужніша православна церква, яка принесла християнство на Русь, занепала після захоплення турками Константинополя в 1453 році й перетворення його на Стамбул. "Перший за честю", "Вселенський патріархат" -  метафори, які лише нагадують про його славне минуле. Нині ж це відносно невелика церковна організація, яка формально об’єднує 5-6 млн вірян. Адміністративний центр церкви розташований у Стамбулі, й турецька влада традиційно має на неї серйозний вплив.

Відтак Вселенський Патріарх досить чутливий до позиції найбільшої за кількістю вірян Російської православної церкви. До недавнього часу була всеправославна домовленість, що нова автокефалія може бути проголошена лише за згодою всіх Помісних Церков. Тому очікувати що один Вселенський Патріарх  без згоди РПЦ задовольнити прагнення української церкви до автокефалії, не доводилося. Це рішення не було остаточно узгоджене, тому питання щодо автокефалій не було внесене в порядок денний Собору на Криті в 2016 р.

Як зазначає речник УПЦ Київського патріархату Євстратій Зоря, це рішення було частиною пакету компромісів між Константинополем і Москвою для проведення Собору. Однак, спробувавши зірвати Собор і не взявши в ньому участі, РПЦ ці компроміси відкинула сама. Це й відкрило можливості для задоволення звернення Києва про автокефалію. "Принципова позиція Вселенського Патріархату завжди полягала в тому, що він має право проголошувати нові автокефалії, і офіційно від цієї позиції ніхто не відмовлявся - тим більше не відмовиться після зриву Москвою домовленостей щодо Собору 2016", - вважає Євстратій Зоря.

1030-та річниця хрещення Русі: вірогідний сценарій об’єднання

Петро Порошенко висловив сподівання, що рішення про надання автокефалії українській церкві буде надано до 1030-ї річниці хрещення Русі, тобто до 28 липня 2018 року. "Якій саме церкві?" - ставити питання таким чином неправильно. Вірогідно, навіть після можливої появи Томоса юридично продовжать існувати всі три церкви. Але цей документ може спонукати їх до об’єднання.

Найближче до цього нині є УПЦ КП та УАПЦ, які вже давно ведуть  переговори про злуку. В УПЦ МП до ідеї ставиться прохолодно, і не дивно, що її очільник митрополит Онуфрій не підписав звернення до Варфоломія. Позицію церкви сформулював на своїй сторінці у Фейсбуку заступник  голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків, протоієрей Микола Данилевич: "Піджак до ґудзика не пришивають, а навпаки, ґудзик до піджака". УПЦ МП вважає себе єдиною канонічною православною церквою в Україні, і наполягає, що інші мають до неї приєднатися. Канонічність — головний "козир" Московського патріархату в переговорах.

"Історія проголошення нових автокефалій свідчить, що ніколи Церква, яка вже розірвала підлеглість, не відмовлялася від своєї незалежності, щоби потім, з часом отримати Томос. Тому немає ніяких підстав (окрім московського бажання, щоб це було так) стверджувати, що спочатку УПЦ КП/УАПЦ мають приєднатися до МП, а потім порушувати питання про автокефалію", - відповідає на закиди МП на своїй сторінці в соцмережі речник УПЦ КП Євстратій Зоря.

На думку духовенства Української православної церкви Київського патріархату позиція Московського патріархату не обо'язково враховувати. "Практика проголошення Константинополем Томосів про автокефалію в ХІХ-ХХ століттях підтверджує, що Вселенський Патріархат сам приймає таке рішення, без потреби попереднього погодження з іншими Церквами. Немає таких канонів, які би зобов‘язувати Константинополь отримувати згоду РПЦ. Є лише переконання РПЦ, що саме так слід трактувати канони. Але переконання РПЦ і реальні канони - не одне й те саме", - пише Євстратій Зоря.

Але можливий Томос Константинопольського патріархату про автокефалію, виданий на прохання УПЦ КП та УАПЦ, де-факто може зняти питання про їхню "неканонічність". Деякі експерти зазначають, що саме це стримує від об’єднання частину кліру Московського патріархату, яка бажає дистанціюватися від РПЦ. Так чи інакше, процес буде довгим і складним.