Росія частково блокує порти в Азовському морі. Що з цим робити

Країна-агресор відкрила у гібридній війні з нашої державою новий фронт, цього разу морський. Мова про нову фазу блокування українських портів Азовського узбережжя.

Перша фаза розпочалася одночасно з введенням в експлуатацію незаконно спорудженого окупантами Керченського мосту (або, як його ще називають, "мосту Ротенберга"), що частково відсік вантажні потоки на вхід та вихід до Азову. Постраждали від цього насамперед українські підприємства Донецької, Запорізької і Херсонської областей.

Тепер росіянами розпочато кампанію з повальної "перевірки" суден різних країн реєстрації, котрі прямують до Маріуполя, Бердянська і Генічеська. На думку представника "Майдану закордонних справ", головного редактора порталу Black Sea News Андрія Клименка, в такий спосіб російські збройні сили і спецслужби намагаються чинити психологічний тиск на транспортні компанії, аби ті уникали акваторії Азовського моря. До того ж, подібне, за його словами свідчить про те, що Путін не відмовився від концепції "Новоросії" і бажання облаштувати "коридор" з Ростову-на-Дону до тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.

Окрім штучної перешкоди у Керченській протоці, росіяни користуються відсутністю чіткого кордону з Україною безпосередньо у водах Азову. Ще задовго до війни, під час першого прем'єрства Януковича, Київ уклав з Москвою угоду про співробітництво у використанні Азовського моря (2003). Цей досі чинний документ містить неймовірно абсурдне, навіть за умов мирного часу формулювання: "Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації" (ч.1 ст. 1). Тобто, беріть користуйтеся, сусіди. Нам свого не шкода. І, взагалі, нічого свого у нас там, на Азові, немає. Воно" історично" ваше. Ще й "внутрішнє".

Чим це була не підготовка до нинішнього вторгнення? ...З розрахунком на програмовану у РФ "перемогу" потрібного їй кандидата на президентських виборах 2004 року. І подальше планомірне поглинання України за підтримки російсього намісника.

Однак, договір продовжує діяти. Його не розірвано. Попри те, що укладався він, "керуючись відносинами дружби і співробітництва між народами України і Росії, братерськими зв'язками між ними". Отже, нині ми маємо усі підстави - як згідно духу згаданого документа, так і відповідно до його букви - на відмову від нього.

Затягування з цим обмежує наші дії із захисту власних суверенних територій й забезпечує ворогу можливість подальшого терору азовських портів, цілі якого очевидні:

• всебічний тиск на експортно орієнтовану українську металургію та основних гравців галузі;
• перешкоджання вітчизняній риболовлі;
• сіяння паніки на курортах, аби відпочивальникам все менше й менше хотілося витрачати свої гроші там, де "ось ось почнуть стріляти";
• стимулювання проросійського сепаратизму ("для чого нам ця війна", "давайте домовлятися", "потрібен мир", "ми втомилися" тощо).

Як захиститися?

Під приводом проведення довготривалих навчань Генштаб ЗСУ вже заборонив іноземним (читай - російським) кораблям та плавзасобам з'являтися на певних, стратегічно важливих ділянках прибережних вод і узбережжя Азову. Разом з тим, експертне співтовариство вважає такі кроки не достатніми. Слід припиняти дію договору-2003, в односторонньому порядку встановлювати кордон на морі, а також підготуватися до найбільш критичних сценаріїв, котрі за умов повної непередбачуваності режиму Путіна незабаром можуть стати цілком невідворотніми.

"Потрібно створити систему берегових постів висвітлення надводної обстановки (на сьогодні ми на 100% не знаємо що і де рухається на водній поверхні - Авт.). Наступний крок - це створення корабельно-катерних патрульних груп, які можуть швидко опиняться у будь-яких місцях акваторії, швидко реагувати на загрози. Бути готовими до збройного конфлікту", - пояснив в ефірі Еспресо.TV військовий експерт, голова правління ГО "Український мілітарний центр" Тарас Чмут.

Останній крок передбачає відповідне озброєння, додав він.

"На сьогодні у нас в країні немає протикорабельних ракет - ані берегових, ані корабельних, ані авіаційних. Відповідно нам немає чим знищувати кораблі противника. Є перспективна розробка у вигляді "Нептуна", але не зрозуміло через скільки років чи десятиліть вона буде доведена до якісного серійного зразка й буде прийнята на озброєння. А криза у нас є зараз", - пояснив експерт.

Згідно наведених ним даних, в Україні на Азовському морі до 20 одиниць корабельно-катерного складу, "серед яких лише одна одиниця має артилерійське озброєння".

"Решта має кулеметне озброєння", - наголосив Чмут.

Тобто уразити рухливі цілі противника на воді нам буде складно і майже не можливо. Інша справа, коли йтиметься про висадку російського десанту на материк. Тут ми краще підготовлені і дані цілі завжди є значно зручнішими. Хіба що росіяни знову, як навесні 2004 року, робитимуть ставку на те, аби обороблене пропагандою місцеве населення саме відкривало їм брами й віддавало "ключі від міст".

Супроводжувати потрібні нам транспорти за допомогою військових конвоїв з Чорного моря ми, разом з тим, не зможемо. Український флот не пропустять через Керч, оскільки росіяни "приватизували" протоку, а сам Азов віднині вважають своїм внутрішнім простором. Вихід із цієї ситуації, яким би чудернацьким і нездійсненим він зараз не вважався, пропонує генерал-полковник у відставці, екс-начальник Генерального штабу ЗСУ, колишній перший заступник міністра оборони України Анатолій Лопата.

На його думку, перенаправити необхідні нам вантажні потоки з Чорного до Азовського моря можна в обхід російських прикордонників і не чіпаючи при цьому Керченський "замок" - через новий канал, облаштування якого є не таким і складним завданням, як може здатися на перший погляд.

" ...Ми можемо вийти з абсолютно іншого боку, відрізавши каналом Крим від суші. І зробити його островом. Ця ідея мені подобається", - зазначив військовий.

За його словами, проривши канал уздовж адміністративного кордону, "Україна буде мати вихід до моря, контролюючи свою територію, від Маріуполя та далі, однак у такому разі канал повинен мати ширину близько 100 метрів і глибину, достатню для проходу будь-яких високотонажних кораблів".

"Чи не буде Росія перешкоджати таким діям України? Це абсолютно не залежить від Росії. Це наша територія, ми її контролюємо та не збираємося здавати", - наголосив Лопата.

Підведемо підсумки. Росія лише посилюватиме свій тиск на українську морську прибережну смугу, як приазовську, так і причорноморську. Готуватися до цього й зважати на подібний фактор треба постійно, не залежно від характеру подій у зоні бойових дій на Донбасі.