Теракт в Парижі, якого не сталося

Тероризм - зброя слабких, вчить нас теорія безпеки. Причому - в обох сенсах. І як інструмент боротьби збройних угруповань з машинами державного придушення громадянських свобод, коли тероризм, як соціальне явище, виступає симптомом неблагополуччя суспільства. І як метод просування своїх зовнішньополітичних інтересів окремими режимами за допомогою спецоперацій, коли тероризм виступає індикатором інституційної слабкості, відсутності зворотного зв'язку і гнучкості в прийнятті рішень в галузі безпеки.

Власне тому сьогодні класичний терористичний інструментарій використовується майже виключно архаїчними авторитарними режимами, - такими як КНДР, РФ, Іран або Венесуела.

І приклади, здавалося б, не змушують себе шукати.

Минулої суботи , на учасників щорічної Паризької конференції опозиційних іранських організацій, які з середини 1980-х працюють у вигнанні, - Організацію моджахедів іранського народу Моджахедін-е-Халк (MEK) та Національну раду іранського опору (NCRI), - готувалася терористична атака за допомогою вибухового пристрою. Про це повідомили європейські спецслужби, представивши затриманих підозрюваних у підготовці атаки.

Ця конференція, взагалі-то рутинний захід опозиціонерів-емігрантів, несподівано опинилася в центрі уваги міжнародної громадськості в зв'язку із загостренням внутрішньополітичної обстановки в Ірані і пов'язаної з нею активністю лідера МЕК - колишньої ліворадикальної активістки, супротивниці як шаха, так і Хомейні, Мір’ям Раджаві.

В останні місяці Мір’ям Раджаві та її прибічники вміло, грамотно і системно представляють інформацію про поточні протести в Ірані для західної аудиторії, формуючи експертний консенсус і впливаючи на рішення західних політиків. У західній пресі почали з'являтися статті, в яких вказується на важливу роль МЕК та NCRI в поточних іранських протестах, що без сумніву є дуже значним перебільшенням – МЕК та NCRI не мають в іранському суспільстві чи елітах ані достатньо широкої соціальної бази ані організаційного ресурсу, щоб стати помітним чинником загальнонаціонального спротиву. Хоча, без сумніву, ліві політичні ідеї певною мірою поширені в іранському суспільстві і відображені в структурі і вимогах протестувальників.

Міжнародний вплив NCRI, частиною якої є МЕК і президентом якого є пані Раджаві, об'єктивно зростає. Зокрема, в роботі нинішньої конференції "Вільний Іран 2018 - Альтернатива" в Парижі взяв участь ряд західних політиків, в тому числі, адвокат Дональда Трампа Руді Джуліані. Таким чином, він теж мав би стати об'єктом терористичної атаки. І це серйозно змінює масштаб події.

За підозрою в організації атаки спецслужбами кількох країн були завчасно затримані чотири особи. Серед них опинилася подружня пара бельгійських громадян іранського походження, французький підданий, і до того ж, на території Німеччини був затриманий іранський дипломат Асдолла Ассаді, щодо якого уряд Австрії швидко ухвалив рішення про позбавлення його дипломатичного імунітету. Затриманих Аміра Садоні та Насіма Номені повязують з підрозділами спеціальних операцій "аль-Кудс", очолюваних генералом КСІР Касемом Сулеймані.

Іранські опозиціонери однозначно звинувачують у підготовці теракту іранську владу, називаючи це "змовою терористичної диктатури, яка править Іраном", більшість аналітиків в цілому поділяють цю точку зору. Офіційний Тегеран, зрозуміло, все заперечує - міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф відкинув всі звинувачення.

Треба сказати, що скандал, пов'язаний з затриманими іранськими терористами, скоріш за все глибоко негативно відіб'ється не тільки на зовнішньополітичному іміджі Ірану, але і на внутріполітичній ситуації - зокрема, на спробах президента Хасана Рухані врятувати ядерну угоду і таким чином хоч якось збалансувати економіку країни, яка рішуче летить в прірву. Саме на цьому тижні Рухані здійснює візити в ряд європейських країн і проводить переговори в Цюріху і Відні.

"Як зручно: в той час, коли ми починаємо президентський візит до Європи, розкрита ймовірна іранська спецоперація і заарештовані змовники. Іран беззастережно засуджує будь-яке насильство і терор в будь-якому місці, і готовий співпрацювати з усіма зацікавленими сторонами, щоб виявити організаторів цієї зловісної фальсифікації", - заявив міністр Заріф.

Тепер, на тлі тривалих протестів в Ірані, потоку публікацій в західній пресі із звинуваченнями в порушенні режиму ядерної угоди, - скандал з терактом з високою ймовірністю поставить хрест на зусиллях Рухані врятувати економіку країни в рамках поточного політичного курсу. Цілком очевидно, що президент Рухані є останньою людиною, якій цей скандал може бути вигідним. Але чи все він вирішує в складній системі іранської влади, яка до того ж перебуває в стані важкої кризи?

Причетність спецслужб Ірану до численних замовних вбивств і терактів в різних частинах світу - широко відомий факт, і заперечувати його з регулярною завзятістю під силу тільки іранським офіційним дипломатам. Однак, сьогоднішній дивний збіг, як мінімум, змушує задуматися про природу існуючих загроз у сфері безпеки і про розподіли джерел цих загроз.

Наприклад, слід розуміти різницю між режимами архаїчними і режимами архаїзованими. Якщо перші, такі як в КНДР, досить догматичні, а тому більш-менш незмінні, то другі мають схильність до істотних трансформацій, що призводить до суттєвих змін ландшафту безпеки.

У нинішньому глобальному світі небезпека, яку несуть архаїзовані авторитарні режими, має тенденцію трансформуватися - разом з еволюцією самих режимів. Авторитарні режими, прагнучи зберегти владу і капітали, в більшості випадків швидко гібридизуються і перетворюються в мафіозні.

При цьому різні провладні клани, інтегровані в вертикаль з силовиків, бізнесу та криміналу, конкурують за доступ до ресурсів, використовуючи в цій боротьбі функції державного управління. Криміналізовані олігархи, які розпоряджаються легальним, напівлегальним і навіть нелегальним силовим ресурсом, в боротьбі за місце у владній вертикалі, що гарантує доступ до фінансових ресурсів і особисту недоторканність, виконують різноманітні функції - від охорони правопорядку та ведення гібридний воєн, до здійснення терактів.

На прикладі мафіозного режиму в РФ, якій стрімко і небезпечно гібридизується, ми вже бачили, як неузгодженість і конкуренція різних провладних кланів призвела до катастрофічних військових втрат в Сирії і значних зовнішньополітичних втрат для Кремля. Не виключено, що глибока соціально-політична і соціально-економічна криза в Ірані призвела до подібного результату: війни спецслужб, деякі з яких давно і міцно перетворилися на корумповані клани, за доступ до скорочуваних ресурсів. Тоді нинішня – на щастя, нездійснена - терористична атака є проявом внутрішньокланових протиріч, отже - проявом слабкості іранської системи влади, і ще одним індикатором небезпеки для регіону і світу.

Така еволюція джерела загрози істотно впливає на генезис і розподіл ризиків. А те, що мафіозні режими схильні корумпувати світові еліти, істотно впливає на нашу здатність реагувати на ці загрози.

Історія з терактом, якій не відбувся в Парижі, незважаючи на оптимістичний фінал, вчить нас, що соціальні загрози саме такого роду – які походять від архаїзованих авторитарних режимів в стадії гібридної трансформації - будуть актуальними в найближчому майбутньому.

І сьогодні нема впевненості в тому, що ми до готові до такого роду загроз.