20 років трагічної загибелі Чорновола. ДТП чи вбивство?

62-річний Чорновіл перебував на передньому пасажирському сидінні "Тойоти", коли вона влетіла у навантажений зерном КаМАЗ з причепом на автошляху Бориспіль-Золотоноша, що під Києвом. Він та його водій Євген Павлов загинули відразу, прес-секретар політика, відомий журналіст Дмитро Понамарчук, який у той час відпочивав на задньому сидінні, отримав ушкодження, але лишився в живих.

За даними Понамарчука, Чорновіл вмер не відразу й виконавці замаху на нього - а він, як і молодший син політика, Тарас Чорновіл, та чимало інших близьких та рідних керівника Руху вважають, що то був саме замах - мали ще кілька хвилин, аби "добити" В'ячеслава Максимовича.

"Є один період після катастрофи, де я не міг контролювати ситуацію. Приблизно, я з лікарями встановив, 5-7 хвилин. Цього було б достатньо, щоби вбивці повбивали тих, хто був на передньому сидінні. Чому мене не добили? Тому що я впав із заднього сидіння на підлогу", - повідомив Понамарчук вже 2018 року.

Про добивання Чорновіла кастетом говорив й екс-заступник генерального прокурора Микола Голомша. Про це, зазначав він, свідчать чотири характерні пошкодження на черепі покійного.

За президентства Леоніда Кучми розслідування зупинилося на версії "нещасний випадок" й було припинене. Це ж підтвердив й Бориспільський районний суд.

Слід наголосити, що тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, не чекаючи результатів слідства, відразу заявив, що лідер Руху і його водій загинули в результаті ДТП, а версія про замах не розглядається.

У червні 2011 року, тобто вже за президента Віктора Януковича та за генпрокурора Віктора Пшонки, було проведено ексгумацію решток Чорновола, після якого прокурор Києва Анатолій Мельник запевняв, що череп загиблого буцімто не мав слідів кастета.

Після перемоги Революції Гідності, у квітні 2014 року Апеляційний суд відновив справу, її направили на повторне розслідування до Генеральної прокуратури, у т.ч. за статтею "Посягання на державного чи громадського діяча" (ст. 112). За словами Чорновола-молодшого, чинний генпрокурор Юрій Луценко обіцяв йому повернутися до справи його батька після завершення розслідування злочинів Януковича й загибелі Небесної сотні.

Подушки безпеки, прізвища виконавців та організаторів

Розслідувати у справі головного "рухівця", справді, є що. Наприклад, яким чином зловісний КамАЗ опинився у той самий час у тому самому місці. Чому не спрацювали подушки безпеки (а вони не спрацювали), скільки було цих подушок, і що в дійсності означають виявлені під час ексгумації нехарактерні для ДТП пошкодження черепів Чорновола й Павлова, а також пошкодження самого авта тощо.

Є запитання щодо особи водія вантажівки, простого колгоспника Володимира Куделі, який теж наполягав на "трагічній випадковості" того, що сталося. Казав, що пропустив свій поворот, не встиг розвернутися... А офіційна версія ще й додавала, що автівка Чорновола їхала з перевищенням швидкості: 130-140 км/год при дозволених 90 км/год. До речі, зіткнулася вона не безпосередньо з КаМАЗом чи з причепом, а з перемичкою між ними. А це ще одна "випадковість" у "випадковості". Й чи не найголовніша.

"Що Куделя - він всього лише сліпий виконавець чиєїсь злої волі, який в суді говорить тільки те, що хоче сказати і що вигідно особисто йому. А ось, хто замовник цього страшного злочину - це питання питань, на нього немає відповіді, і невідомо, чи отримаємо ми його коли-небудь! " - говорила 2012 року сестра Чорновола, Валентина Максимівна, у коментарі газеті "Сегодня".

Народний депутат Анатолій Єрмак, перед тим як 2003 року сам загинув у зіткненні своєї "Лади" з МАЗом, стверджував: до замаху на Чорновола причетні заступник начальника загону спеціального призначення "Сокіл" МВС Юрій Ненаженко і генерал-полковник, начальник міліцейської розвідки під назвою "Управління кримінального пошуку", керівник апарату МВС Едуард Фере (він же "Дід", "Дідусь"). Той самий Фере, котрого згадуватимуть і у прив'язці до загибелі Георгія Гонагдзе та інших політичних вбивств того часу.

Фере, до речі, вже мертвий, то ж нічого не розкаже. Після 6 років коми помер 2009-го у лікарні. Його тодішній безпосередній начальник, міністр внутрішніх справ Кравченко, як відомо, вранці 4 березня 2005 року, перед тим як йти на допит у Генпрокуратуру, двічі вистрілив собі у голову.

"Мої дорогі, я не винний ні в чому. Пробачте мене, я став жертвою політичних інтриг президента Кучми та його оточення. Іду від вас з чистим сумлінням, прощавайте", - йшлося у його прощальній записці. 

Якщо це, звісно ж, його записка. І якщо це він сам у себе стріляв.

Була й загадкова відеокасета з людиною у масці, яка назвалася "полковником МВС" й детально описувала ніби як замах на Чорновола.

YouTube тоді ще не було. У відкритому доступі цього запису наразі немає.

Загибель В'ячеслава Чорновола. Програма "Знак оклику" Артема Шевченка, ТВі

200-тиячний похорон. Аматорська зйомка Ярослава Олійника з Нового Роздолу

Замовники

Один з "патріархів" Руху Ярослав Кендзьор розповідав, що загибелі провідника Руху, найбільшої та найчисельнішої націонал-демократичної партії 90-их рр., передувало встановлене за ним постійне стеження.  

Також слід пам'ятати про кілька хвиль розколу Народного Руху з середини, щодо походження яких також є питання. Й повертався Чорновіл до столиці з поїздки до Кропивницького, де саме й залагоджував ідеологічні чвари та організаційні суперечки.

Читайте також: Граната для Вітренко, фальсифікації Януковича, справа педофілів. ТОП-5 скандалів президентських кампаній в Україні

Нинішній керівник НРУ Віктор Кривенко, своєю чергою, усунення Чорновола (1999) та Бойчишина (1994), в якого, за його словами, була "вся мережа по виборах", пояснює тим, що у ці роки проводилися президентські вибори. І навіть 99-го В'ячеслав Максимович "міг вийти у другий тур". Такі міркування він висловив у четвер, 21 березня 2019 року, в ефірі програми "Політклуб" з Віталієм Портниковим на Еспресо.TV.

"З Рухом почали боротися з перших днів. Наприклад, у 1991 році так звана КНДС ("Коаліція народно-демократичних сил") - це був один з перших проектів по розколу Народного руху. Ми бачили як вбили Михайла Бойчишина, в якого була вся мережа по виборам в 94-му році, все фінансування через нього йшло, все узгодження кандидатів. Він був керівником штабу. В 99-му році Чорновіл міг вийти у другий тур, якби він прийняв рішення йти на вибори, а треба було Симоненка витягувати", - зазначив Кривенко.