Віталій Портников: Кого підкуповують Путін і "Газпром"?

Тому що ніхто ніколи не зможе логічно пояснити, чому в ситуації, коли Москва все одно зацікавлена ​​у продовженні роботи української газотранспортної системи і все одно зобов'язана виплатити три мільярди доларів за рішенням Стокгольмського трибуналу, Київ відмовляється від позову, пов'язаного з недоплатою за транзит у минулі роки. Звідки такий карнавал різдвяної щедрості, що марно видається в українській столиці за важкий компроміс?

Але після повідомлень про прямі закупівлі газу виникають прямі підозри про банальну політичну корупцію.  Про те, що Володимир Путін на прес-конференції після "нормандського саміту" не випадково говорив про "дешевий газ для української промисловості".  Не випадково підкреслював, що мова йде саме про дешевий газ для промисловості, а не для населення.  Тому що це було пряме запрошення до співпраці для українських олігархів.  А якщо врахувати тісні зв'язки з олігархічними кланами президентського оточення, якщо згадати, що Володимир Зеленський постійно з цими олігархами зустрічається, та ще й хизується цими контактами як досягненнями, то це могло бути і запрошення до співпраці для української влади.  Тільки через тих посередників.  Через тих посередників, яким Володимир Зеленський зобов'язаний і владою, і популярністю.

Тому нам необхідно знати, які саме компанії і на яких умовах підписали договори з "Газпромом", кому вони належать, з ким пов'язані.  І як пов'язані власники компаній з тими, хто сьогодні ухвалює рішення про майбутнє нашої країни.

 Тому що в іншому випадку долю нового транзитного контракту спіткає доля іншої угоди, яка була досягнута за участю Володимира Путіна - договору про постачання газу, узгодженого з Юлією Тимошенко.  Будуть проходити роки, а питання про політичну складову цього документа все ще буде превалювати над міркуваннями економічної вигоди.  І найголовніше - як і газовий контракт Путіна - Тимошенко, новий транзитний контракт може стати платформою для капітуляції.  Харківські угоди - а значить, і окупація Криму, і війна - були б неможливі, якби не договір, що зафіксував знижку лише на обмежений період, до виборів президента України.  Транзитний контракт, по суті, розрахований на термін президентства Зеленського, на те, щоб зберегти свої гроші і одночасно підсадити Україну на гачок плати за транзит.

 А значить, він спонукає до нових поступок не тільки цього, а й наступного президента нашої країни.