Наступ на тлі мінських переговорів: як окупанти 5 років тому захопили Дебальцеве

Юрій Корогодський

18 лютого, 2020 вiвторок

07:08

5 років тому, 18 лютого 2015 року, російські окупаційні війська захопили місто Дебальцеве Донецької області

Із падінням Донецького аеропорту в 20-х числах січня 2015 року сили окупантів розпочали наполегливі атаки на Дебальцеве. Російські окупанти невипадково приділяли таку велику увагу цьому місту.

Дебальцеве має великий залізничний вузол і знаходиться на перехресті двох автомобільних шляхів: М03 (Харків-Бахмут-Ростов-на-Дону), і М04, що поєднує Луганськ з Донецьком. Тому Дебальцеве мало стратегічне значення для контролю над окупованими частинами Донецької та Луганської областей.

Зазначимо, що Дебальцеве, так само як і Докучаєвськ, – досі непідконтрольні Києву, хоча, згідно з Мінськими домовленостями, мають перебувати під контролем України.

Зараз активно обговорюється та втілюється питання розведення військ на лінії розмежування. Однак українська влада не згадує в цьому контексті Дебальцеве та необхідність його звільнення від присутності окупантів.

Початок війни у Дебальцевому

У березні-квітні 2014 року в Дебальцевому агентами окупантів проводилися мітинги, де висувалися вимоги про федералізацію, проведення референдуму, статус російської мови.

13 квітня 2014 року на будівлі міського виконкому було піднято прапор "ДНР", а поблизу міста встановлено блокпости. Того ж дня позачергова сесія міської ради підтримала створення так званих дебальцевських народних дружин.

5 травня депутати міськради від Партії регіонів та КПУ підтримали проведення незаконного референдуму, який відбувся 11 травня. Місто було захоплене окупантами.

У липні ЗСУ та добробати почали фронтальний наступ на позиції окупантів і Дебальцеве теж потрапило у зону боїв. З 24 липня розпочалися активні бої за звільнення Дебальцевого.

28 липня українські підрозділи звільнили Дебальцеве. На дорогах було встановлено блокпости, що дало змогу ЗСУ звузити кільце навколо Горлівки та Донецька.

Наприкінці серпня, після Іловайської трагедії ситуація на фронті суттєво загострилася. 3 вересня окупанти випустили по Дебальцевому 2 залпи з установки "Град". Вночі тривав бій за околиці міста, внаслідок якого загинули двоє бійців 25-ї повітряно-десантної бригади.

20 вересня було зірвано ще один штурм міста. Того дня загинуло 4 українських військових, 19 дістали поранення.

4 жовтня українські військові взяли під контроль трасу на Харків, розширивши горловину зони контролю біля Дебальцевого. Вночі проти 15 жовтня бойовики двічі атакували блокпости сил АТО. Атаки було відбито.

7 листопада окупаційне бандформування Олексія Мозгового "Призрак" оголосило про підготовку до оточення Дебальцевого. 12 листопада окупанти здійснили дві невдалі спроби наступу.

21-22 листопада окупанти усю ніч обстрілювали Дебальцеве з установок "Град" і "Ураган". 5 громадян зазнали поранень, були зруйновані 20 житлових будинків.

Наступ окупантів на місто

Станом на початок 2015 року, українські сили утримували Дебальцевський виступ: Дебальцеве, Вуглегірськ, Рідкодуб, Чорнухине. 11 січня окупанти обстріляли Дебальцеве з установок "Град".

21 січня українські вояки 128-ї гірсько-піхотної і 17-ї танкової бригад на опорному пункті "Льоха" під селом Санжарівка зупинили наступ колони 4-ї мотострілецької бригади 2-го армійського корпусу ЗС РФ.

Бій 21 січня став першим у зимовій Дебальцевській операції. Згідно з даними трофейних карт, у випадку успішного прориву через опорний пункт, окупанти планували взяти смт Миронівський, внаслідок чого українське угруповання в Дебальцевому потрапило б в оточення.

25 січня у бою за висоту "Валєра" поблизу Санжарівки окупанти тричі штурмували українські позиції. Тоді загинуло 7 українських вояків. 26 січня під Дебальцевим українські сили відбили танкову атаку бойовиків.

28 січня на прорив українських позицій рушило 40 танків окупантів. У наступі брали участь так звані вагнерівці з приватної військової компанії полковника Уткіна.

Вранці 29 січня після обстрілу за підтримки танків і піхоти окупанти атакували українські позиції під Вуглегірськом та увійшли до міста з боку Горлівки. Під вечір того дня українські сили відбили атаку окупантів.

Вуглегірськ мав важливе транспортне значення — через нього Дебальцеве було пов'язане з Донецьком і Маріуполем. У місті розташована залізнична станція, яка зв'язувала Дебальцеве і Горлівку.

Станом на ранок 30 січня Вуглегірськ перебував під частковим контролем окупантів. 31 січня місто було захоплене окупантами завдяки перекиданню підкріплень з Єнакієвого.

9 лютого стало відомо, що у штурмі Вуглегірська брав участь підрозділ 11-ї окремої десантно-штурмової бригади з російського Улан-Уде (Бурятія).

Втрата Дебальцевого

1 лютого окупанти завдали удару з систем залпового вогню по будівлі міськради Дебальцевого. Ситуація навколо міста ставала все більш складною.

9 лютого екс-міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт заявив, що росіяни зроблять усе можливе, щоб захопити Дебальцеве до 11 лютого, коли має відбутися зустріч нормандської четвірки у Мінську.

Того ж дня бронегрупа противника увійшла до села Логвинове, яке мало стратегічне значення для оборони Дебальцевого. Логвинове розташоване біля ділянки автодороги Е-40 (Дебальцеве-Бахмут) - шляху, який сполучав Дебальцевський плацдарм з тилами ЗСУ.

10 лютого в Дебальцевому диверсійно-розвідувальна група окупантів намагалася захопити міський відділ міліції. Співробітники міліції та бійці батальйону "Артемівськ" відбили атаку.

В цей час російська сторона починає активно просувати тезу про оточення українських військ під Дебальцевим. Така дезінформація мала на меті викликати паніку в українському суспільстві (аналогії з Іловайською трагедією) та вплинути на поведінку делегації на переговорах у Мінську.

13 лютого заступник міністра оборони України Петро Мехед заявив, що окупанти хочуть встановити контроль над Дебальцевим до 15 лютого, коли згідно з мінськими угодами має початися припинення вогню.

17 лютого стало відомо, що окупанти захопили дебальцевський відділ міліції та залізничний вокзал. У МВС повідомили, що бойовики просунулися вглиб Дебальцевого і зачищають частину міста.

У Міноборони пояснили, що сили АТО перебувають в оперативному оточенні, однак "котла" немає. Дві дороги в районі Дебальцевого постійно обстрілювалися, але колони проходили.

Вранці 18 лютого зі Стаханова, Донецька та Горлівки були перекинуті великі формування окупантів, техніка та озброєння. Після цього бойовикам вдалося пробитися до міста та зав'язати вуличні бої.

Тоді українські військові почали відступ з Дебальцевого, задля прикриття відходу почала працювати артилерія. Завдяки цьому вдалося уникнути великих жертв під час відступу з міста.

20 лютого радник президента Юрій Бірюков повідомив, що під час боїв на Дебальцевському плацдармі з 18 січня по 18 лютого загинули 179 українських військовослужбовців.

Другі Мінські угоди

Нагадаємо, що наступ росіян на Дебальцеве проходив одночасно з переговорами лідерів країн нормандської четвірки у Мінську. Росія прагнула своїм тиском на українське угруповання у Дебальцевому змусити президента Порошенка погодитися на невигідні умови врегулювання на Донбасі.

Згодом Порошенко назвав мінські переговори 12 лютого 2015 року “найжахливішою ніччю” у своєму житті.

Другі Мінські угоди було підписано 12 лютого. В цей час бої навколо Дебальцевого ще тривали, місто залишалося в українських руках і війська не були оточені.

Згідно з угодами "Мінськ-2", у перший день після відведення важкого озброєння було заплановано почати діалог про умови проведення виборів на Донбасі.

Реалізація угод була загальмована через дії окупантів. Оскільки відведення важкого озброєння відбувалося з численними порушеннями з їхнього боку, то і діалог щодо виборів на окупованому Донбасі так і не почався.

Місцеві вибори в Україні були призначені на 25 жовтня 2015 року. Попри це бойовики "ДНР" провели вибори на окупованій території 18 жовтня, а "ЛНР" - 1 листопада. Україна, Німеччина, Франція та Велика Британія не визнали вибори на окупованій території.

Читайте також: Що таке формула Штайнмаєра і чим вона загрожує Україні

2021, неділя

19 вересня