live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Роман Безсмертний: Зараз накручують пружину, яка може викинути Зеленського і уряд не тільки з кабінетів, а й з України


фото: Олександр Косарєв
Український політик, дипломат в ефірі програми телеканалу Еспресо “Студія Захід з Антоном Борковським” про карантинну правову вакханалію, лазаренківську олігархічну “шахматку” й заміну уряду

Пане Романе, ситуація з державним апаратом, державним управлінням нашої країни в мене викликає безліч питань. Ці хаотичні рухи, хаотичні обіцянки, як на мене, свідчать про найстрашніше — некомпетентність і неготовність діяти в кризовій ситуації. 

Знаєте, є одне просте правило — не знаєш, як робити, роби так, як прописано в законі. Зараз ми часто чуємо, як президент України, прем’єр, міністри, депутати використовують терміни епідемія, пандемія і так далі. Я їх запрошую відкрити закон про правовий режим надзвичайного стану. Там чітко розписано, там є значення цих слів, що має робити президент, парламент, уряд, як це запроваджується. Тобто, якщо ми візьмемо проблему епідемії, проблему кризи і, я вже не кажу про те, зверніть увагу, забулися на цей час, що йде війна. Насправді — це перелік проблем, це перелік жахів, який здатен прикопати не одну владу. А в такій реакції, не випадкові зараз прогнози, що нинішній уряд протримається не далі, як до травня місяця. І це очевидно, і зрозуміло. 

Замість того, щоб виконувати свої функції і реалізовувати чинне законодавство, замість того, щоб вживати кроки на розв’язання процесу входження України в епідемію, бо ми лише входимо в цей процес - на сьогоднішній день, треба ухвалювати рішення, що стосуються, з одного боку, локалізації полум’я епідемії, з іншого боку - треба готувати економіку, бізнес країни до роботи в умовах епідемії, бо коли я зараз чую, що піку досягнемо з Великодня до середини травня, то це ми лише вийдемо на пік, а далі, якщо немає інструментів, як протидіяти епідемії, - це означає, що кількість жертв буде триматись на одному рівні, вона не буде падати. Тобто треба готувати державу жити в умовах епідемії. А тепер додайте до цього рецесію, повальні неплатежі, які ускладнять ще ситуацію з карантином. А, не дай Боже, спалахи на ліній фронту, ну і це повне безсилля при нинішніх кроках, які робляться. Поліцейські змушені виконувати неконституційні, незаконні функції. Громадяни, перебуваючи в умовах захисту Конституції, яка говорить про верховенство права в Україні, вони домагаються реалізації своїх прав. 

У зв’язку з тим, що ні дії громадян не забезпечуються, ні умови виконання своїх функцій поліцією не забезпечуються — продовжується те, про що ми неодноразово говорили. Тобто державні чиновники, які посідають кабінети, фактично, розпалюють конфлікт між державною машиною, представниками держави і громадянським суспільством. Росте прірва. Оця прірва конфлікту між суспільством і державою — це ключова і перша ознака загрози національній безпеці.                                         

Ще кілька днів такої правової вакханалії і появи, не дай Боже, тих чи інших сутичок, тих чи інших агресивних реакцій, то в країні можуть спробувати впровадити так званий надзвичайний стан. Можливо нас до цього ведуть?

Ота анекдотична загрозлива нарада, яка відбулася у президента з олігархами, свідчить взагалі про космічність уявлення державної машини очима самого президента Зеленського і нерозуміння того, як можна протидіяти епідемії, рецесії, як треба організовувати спротив противнику на війні. Адже, зверніть увагу, ми знаходимось на рівні статистики  смертей на фронті, яка була, ще у 2017-2018 роках. Тобто, напруга не спадає. Що мене турбує — це розмови, які почалися в Україні, що Путін здатен пом’якшити чи якось змінити свою тактику у війні з Україною. Та Путін буде використовувати пандемію і рецесію для того, щоб збільшувати тиск на Україну. Оці останні призначення, які спричинили до того, що почали  відкриватися кримінальні справи проти Порошенка, проти інших посадових осіб вчорашньої влади, вони ізолюють тепер президента Зеленського від зовнішнього контуру, від партнерів клубу друзів України, поставлять його в ситуацію, коли в умовах крайньої загрози він навіть туди звернутися не зможе за допомогою чи хоча би за словом, яким би його могли підтримати у цій ситуації. Насправді, ситуація - неприємна. Що розвалене зовнішньополітичне відомство, що узурповані паном Єрмаком функції у реалізації зовнішньої політики, що закритий Мінський переговорний процес — це свідчить про те, що все більше і більше на київські пагорби впливає кремлівська влада.

В мене відчуття, що, можливо, нас готують до так званої  Варфоломіївської, в політичному сенсі, ночі. З іншого боку, ми бачимо, що президент Зеленський стрімко втрачає контроль над своєю монобільшістю, перетворюючи її, даруйте, в стерео невідомо що. Водночас, ми бачимо, що ключовою фігурою далі лишається Єрмак і немає якоїсь адекватної реакції на так званий Єрмак-гейт.

По суті, поняття колективний Зеленський, як слуга народу, від самого початку — це какофонія. Хто хоче, той і співає, що хоче. В результаті фрагментарної, кон'юнктурної більшості створилася певна однопартійна більшість в парламенті і у владі, яка не є ні складеною ідеологічно, ні програмно і так далі, тож невипадково, що у цій ситуації виникає необхідність ставки президента України на суб’єктивний  фактор — обрання когось одного. Спочатку такою фігурою було обрано Богдана і, зверніть увагу, як суспільство одразу чітко визначило об’єкт і почало атакувати. З одного боку, ми бачимо какофонічність української влади, з іншого — силу громадянського суспільства. Другою такою фігурою обрано Єрмака. Насправді, Зеленський робить себе заручником спочатку одного, потім другого. Третє, що погано, він валить інституційну модель влади. Зверніть увагу, Україна — це парламентсько-президентська держава, але ми живемо не просто в президентській, ми живемо, по суті, в одноосібній системі, де одна людина продавлювала закони і привела до того, що какофонія ця поширилася на хоч якусь корпоративну об’єднаність в залі Верховної Ради, що приведе до парламентської кризи і політичного паралічу — це вже очевидно. Наслідком це буде мати не тільки внутрішні економічні складності, нездатність  протистояти епідемії — це потягне за собою конфлікт з фінансовими донорами, з економічними союзниками, з провалом ринків і так далі. Тому, очевидно, що треба буде, починаючи з кінця травня місяця, говорити про технічний уряд, який би хоча б вивів державу на нульову відмітку. Тому що ми опинимося в ситуації, коли доходами бюджету ми не зможемо обслуговувати видатки, я не кажу вже навіть про державні програми. 

Тепер стосовно так званих колишніх партнерів, політичних союзників і так далі. По-перше, з моєї точки зору, це - не партнери, по-друге, це - не політичні, а, по-третє, це - не союзники. Це люди, які йшли, як і будь-які олігархи, з однією метою — посадити зіц-президента і нажитися на цьому. І так, як вони почали діяти після тої зловісної наради у президента Зеленського лише доводить те, що вони домагалися лазаренківського поділу України за принципом  “шахматки”, коли роздали регіони. Таке враження, що ми повернулися в імператорські часи, коли імператор ділив наділи для проживання сановників і так далі, і так далі, своїх соратників і таке інше.

Вся підлість ситуації добре свого часу була описана Тарасом Григоровичем Шевченком: “присплять лукаві і в огні її, окраденую, збудять”. Ми розуміємо, що нас впевнено штовхають в бік дефолту. Ми розуміємо, що ті чи інші стратегічні чиновники не дають ради з ситуацією. І ми можемо опинитися в кризі, коли той чи інший Володя Ульянов-Ленін, який буде, щоправда, працювати не на німецький, а на російський Генштаб, запалить той вогонь, який до того, в силу тупості багатьох українських діячів, був дуже добре підживлений бензином і ми бачимо, що цей бензин розливають в нас прямо на очах. А президент робить вигляд, що нічого не відбувається і що можна повідкладати ті всі рішення чи до травня, чи до червня, а може в липні щось там в нас породиться.

Те, що зараз робить і президент, і уряд — воно накопичує настільки негативний потенціал ставлення суспільства, що набагато швидше ніж восени суспільство може знести таку владу. Я постійно аналізую тезу, яку ви виголосили, — здатність використати ситуацію для того, щоб нав’язати суспільству тоталітарний режим. Знаєте, для того, щоб такі речі могли реалізовувати Зеленський, Єрмак, урядовці — вони повинні володіти хоча б внутрішньою мужністю, а вони - боягузи за своїми зовнішніми психофізичними параметрами, вони навіть не можуть реалізувати вольові рішення, які стосуються виконання написаних норм законів. Звідси, це ще один емоційний компонент, який проти них налаштовує оцю мінусову енергію.  З моєї точки зору, карантин — це не послаблення внутрішньої енергії суспільства, це накручування пружини, яка, при збереженні нинішньої тенденції, може так вистрілить, що ні президент Зеленський, ні нинішній уряд, вони не встигнуть озирнутися, як будуть за межами не тільки владних кабінетів, а й за межами України. Є ще одна річ, яку не можна оминути. Зверніть увагу, в Європейському Союзі через загрозу епідемії, видавалось би, мав би відбуватися розбіг у різні сторони і відцентрові процеси, але там навпаки почалося згуртування — виділятись бюджет спільний, ухвалювати рішення, тому що всі ж казали про те, що зараз будуть встановлені кордони всередині Європейського Союзу. Коли ЄС, громадяни всіх держав побачили, що таке я епідемія - вони почали об’єднувати державні зусилля для того, щоб спільно цьому протидіяти, чого не скажеш, на сьогодні, про українську владу. Зверніть увагу, як ми привозили до України українців, які знаходилися за кордоном, як координувалися дії із сусідніми державами, тобто, насправді, ми ще у цьому відношенні, ізолювавши Міністерство закордонних справ від процесу, не здали екзамен на фаховість захисту прав громадян.

Що тут казати, якщо у нас майже десять мільйонів медичних масок, які передавалися з держрезерву України до Міністерства охорони здоров’я,  далі десь невідомо де,  не потрапивши, наскільки я розумію, до медиків чи до мереж аптечних загального користування. І, наскільки я розумію, це лише дрібний такий прояв, отих от макропроцесів самодеструкції.

Так. На жаль, це дуже не приємний факт, як і те, що, на сьогоднішній день, держава, яка має більше сорока заводів, не може забезпечити себе антисептиками, при цьому вона відправляє гуманітарну допомогу цих же речовин, але не може забезпечити себе відповідними масками, вона не може забезпечити себе відповідним обладнанням у цій ситуації. Ну, і останньою краплею є те, що сьогодні, фактично, державою заблокована робота інститутів, які здатні розробляти препарати, які здатні аналізувати ситуацію, давати аналітику по ситуації в світі. Тут вже мова не йде, щоб організувати державою цей процес, скажімо підготовки умов для того, щоб забезпечити потреби в масках, антисептиках і так далі. Мова йде про те, щоб діяти з використанням локальних можливостей, отак, як зараз роблять львів’яни, як роблять в  Чернігові, Харкові, коли місцеві ініціативи, коли волонтери, об’єднуючись із владними структурами, роблять усе для того, аби захищати громадян України.

 

новини партнерів

31 травня, 2020 неділя

30 травня, 2020 субота

31 травня, 2020 неділя

30 травня, 2020 субота

Відео

Введіть слово, щоб почати