“Хтось із нізвідки”. Як Зеленський уперто уникає називати Росію “окупантом”, а її війська “загарбниками”

Із таким нальотом “совка”, що хочеться спитати: нащо це нам? І до якого часу паспортизовані громадяни України та їхнятимчасова “еліта” лізтимуть із рябеньких ящіркових шкір, щоби не сваритися зі “старшими братами”.

Субординація на рівні “давайте не чіпати/злити/тривожити” Росію лишається на рівні інстинктів. Вона була у вождя гуртка комуністів Петра Симоненка. Вона тривалий час лишалась у бізнесюків ранніх дев’яностих, які згодом начепили значок депутата Верховної Ради. Нас десятиліття годували зросійщеними “фабриками зірок” та “голосами”, де в журі обов’язково було засилля привозних спеціалістів із Росії Іріни Дубцової, Сєргєя Сосєдова і Стаса П‘єхи. Наче ніколи не було в нас своїх ТНМК, ТІКа і Альоші.

Сам нинішній президент роками зловживав національною самоідентифікацією, точніше іі повною відсутністю, коли в найуспішнішому проекті “Вечірнього Кварталу” — сім’я Будько мала російські паспорти, кричала “Россия вперед”, а на задньому плані періодично блимав портрет Владіміра Владіміровича...

І ось, коли Зеленський уже не просто президент, а Головнокомандувач держави, яка перебуває у стані війни, бо Путіну так засвербіло, субординація лишається.

5 липня була шоста річниця звільнення Слов’янська від ГРУ РФ, ФСБ РФ та воєнізованих угрупувань відставного офіцера збройних сил Росії та колишнього полковника ФСБ Ігоря Гіркіна. Однак, президент Зеленський пише, що то були “незаконні збройні формування”. Міфічні “хтось із нізвідки”.

Президент їде в Одесу, де зустрічається із військовими моряками і каже, що ніколи не пробачить тих, хто захопив Крим і хто “завадив морякам його захистити”, також не вказуючи хто ж ці “хтось”. Хоча авторка цих рядків дуже прагне подарувати Зеленському флешку із фільмом “Черкаси”, де коротко для “чайників” розповідають історію окупації Криму і тотальної дупи, яка тоді панувала у ВМС України. Там є маркери тих, хто крав наші кораблі — російські Мі-35, швидкісні катери та сотні штурмовиків з гранатами та “калашниковими”.

Тут така справа — є у президента питання про “хто напав на Україну?” — давайте завдання правоохоронним органам, щоби вони не ходили забирати лампи і плати від противоповітряного комплексу С-300 за рішенням ДБР, а показали тих “хтось”, яких так боїться називати наш гарант. Тим паче є відкриті дані нашої розвідки, міжнародної групи Bellingcat, НАТО і наших ЗСУ, що у цих “хтось” є чітке ім‘я. Регулярні війська Російської Федерації. 

Ситуація така, що поки Володимир Олександрович буде соромитися називати речі своїми іменами — що на Донбасі війна, що вчавлювати ОРДЛО в тіло України за сценарієм РФ змінами до Конституції не можна, що не можна судити волонтерів і ветеранів, щоб задобрити аудиторію “Олів’є” — проблеми нікуди не дінуться. І такою позицією страуса Шостий лиш помагає агресору добити жертву ножем у спину. 

За п’ятнадцять місяців президентства у судах за Зеленського не збільшилась кількість справ щодо подій війни. Якщо під час дебатів на стадіоні тоді ще кандидат піднімав питання Іловайська — то тут справа так і не була дотепер передана до суду, хоча слідство було завершене ще кілька років тому. Невже Володимир Олександрович за походами в кафе без маски — свідомо чи несвідомо блокує суд по Іловайську?

Поки українські політики — минулі і сучасні не навчаться нарешті говорити правду — у нас нема шансів на зміни і перетворення. І на чітку відповідь на питання: “хто ми?”

Зеленський за рік з гаком президентства навіть не зрозумів, хто такі ветерани війни із Росією за Донбас. Яскраве свідчення — офіційні повідомлення ОПУ із Одеси, де гарант цілеспрямовано змішав у кучу коней і людей — прирівняв ветеранів війни із РФ із...афганцями: “Я вітаю наших атошників, “афганців”, всіх ветеранів, які будь-коли захищали нашу країну”.

Я нагадаю президенту, що “афганці” Україну ні від кого не захищали. Війна в Афганістані (1979-1989) була військовим військовим вторгенням Радянського Союзу у суверенний Афганістан під приводом боротьби проти повстанських груп моджахедів, у якій брали участь урядові війська Афганістану і Радянського Союзу. Так, справді сталося так, що десятки тисяч громадян як військовозобов’язані особи СРСР брали участь у цих війнах. 

По-друге, якщо ти президент, то давай правильні оцінки. Солдати  і офіцери по суті були ні до чого, вони виконували команду керівництва країни під назвою СРСР. Але потрібно хоч зараз ставити правильні оцінки, це була імперська загарбницька та гібридна війна. Така як нинішня РФ веде у Сирії, Грузії та Україні. Так можна договоритися до того, що батальйон “Восток” це - ветерани, які воювали на нашій війні. І за нашу країну. Типу. 

Бо ж через те, що наша “еліта” соромиться називати війну війною, а Росію загарбниками — є у нас екземпляри, які вважають, що війна це неважливе і дуже незручне явище, яке заважає намертво схреститися з Москвою. Та її гонорарами.