Роман Сластьон: Великі агрохолдинги не зацікавлені у викупі землі

Має економічну освіту, диплом бакалавра отримав у Національному аграрному університеті, диплом магістра - у Національному університеті біоресурсів та природокористування у Києві.

У програмі “Еспресо. Капітал” на телеканалі "Еспресо" аграрний експерт розповів про запуск ринку землі, новий податок для власників земельних ділянок та про відновлення роботи міністерства агрополітики. Співрозмовник Романа - економічний оглядач Андрій Яніцький, директор Центру журналістики Київської школи економіки.

Головна тема цього тижня - новий податок для власників землі, у розмірі близько 1500 грн. за гектар (або 6000 грн., якщо казати про середній пай у 4 гектари). Розкажіть, що це за ініціатива і чому вона потрібна або не потрібна?

Так, дійсно, на цьому тижні було дуже багато галасу стосовно цього законопроекту і ініціативи про податок, але це не новий податок. Насправді це не є додаткове якесь навантаження. Фактично цей законопроект передбачає певний мінімум сплати існуючих уже податків на гектар. Тобто у нас зараз сплачується земельний податок, є єдиний податок сільгоспвиробників, який також прив'язаний до гектару, є сплата податку з доходу фізичних осіб, з орендної плати, а також заробітної плати, єдиний соціальний внесок, військовий збір. Сплата всіх цих податків фактично в сумі і має дати певний мінімум, який має бути на гектар.

Тобто зараз він менший за 1500 гривень?

Ні, насправді сума цих всіх податків у тих, хто їх реально сплачує, є вищою. Згідно наших розрахунків і даних компаній сільгосппідприємств, вони сплачують близько 2400 грн. на гектар. Невеликі фермерські господарства також сплачують близько 1500 грн. на гектар уже податків (це ті, які мають до 10 гектарів).

Тобто це такий інструмент виведення з тіні тих, хто не платить податки?

Абсолютно вірно. Справа в тому, що дійсно тінізація в сільському господарстві досягла величезних масштабів. Зараз за оцінками 30% сільськогосподарських земель обробляються в тіні. Тобто ті, які фактично орендуються фермерськими господарствами чи сільгосппідприємствами, не дуже чистими на руку без заключення договорів оренди і без сплати відповідного податку, який має йти у місцеві бюджети.

Але деякі експерти все ж таки кажуть, що для дрібного фермера, який має 4 гектари, ці 6 тисяч гривень - насправді великі гроші. Що найдрібніші підприємці в агробізнесі будуть таким чином викинуті з ринку. Це якісь неправильні побоювання?

Справа в тому, що експерти оцінюють поточну ситуацію. Дійсно, більшість податків, на жаль, не сплачує. Навіть тих, що зараз у нас передбачені податковим кодексом. Вони просто не сплачуються тому, що податкова не має якогось нормального механізму впливу. Те, що пропонує законопроект і ця ініціатива - фактично надати інструмент, і при цьому навіть певним чином знизити цю мінімальну вартість. Тобто, якщо ми зараз передбачимо, що власник паю, якщо він обробляє поверх двох гектарів, має сплатити 18% податку з доходу фізичних осіб, то це приблизно 3600 грн. на гектар він має сплачувати поверх двох гектарів, які у нього в обробітку. Нинішній законопроект говорить про 1500 грн. 

Мало того, у четвер збирався у Верховній Раді комітет з податків, де народні депутати представили уже допрацьований законопроект, який надає ще більші пільги для малих власників фізичних осіб, а також для селянських фермерських господарств дрібних.

Тобто там ще менше можна буде платити?

Насправді так. Уже змінений законопроект зараз передбачає для селянських фермерських господарств (тобто тих, хто обробляє від 2 га і вище) можливість сплати лише 2% від нормативної грошової оцінки.

Можете сказати, скільки це в гривні?

Це 560 грн. на гектар в середньому по Україні.

Це вже якась сума адекватна, як на мене. Але все одно днями голова уряду Денис Шмигаль, заявив, що взагалі ініціатива по введеню такого податку не на часі. Чому він виступив проти ініціативи депутатів? Вони ж з однієї політичної команди виступають, а говорять ніби різними голосами.

Справа  в тому, що ініціатива даного законопроекту належить депутатам. Тобто народні депутати сформували даний законопроект. Зробили вони це ще до того, як пан Шмигаль приступив до виконання обов'язків прем'єр-міністра. Можливо, він не достеменно, не надто глибоко розуміється про який законопроект ідеться і які його основні положення. 

До речі, про пана прем'єр-міністра. Коли він став головою уряду, то одразу заявив, що знов буде створене аграрне міністерство. Як ви до цієї ідеї ставитеся?

Загалом всі аграрні асоціації ставляться до цього позитивно. Тому що дійсно після того, як було скорочено міністерство і об'єднано з міністерством економіки, спочатку сільському господарству приділялося менше уваги, але з земельною реформою склалося таке враження, що повністю все міністерство економіки займається лише сільським господарством. Ми підтримуємо необхідність відновлення міністерства аграрної політики, але питання, коли. Більшість, все ж таки схиляється до того, що потрібно відновлювати його наприкінці року, тобто з 1 січня. Чому? Тому що ми вже бачили, що такі трансфорації без узгодженого бюджету, без затвердженого штатного розпису приводять просто до того, що ніякі процеси не відбуваються: реєстрації, видача довідок, накази - все просто призупиняється і це паралізує роботу сектору і розвиток подальший.

Тобто можливо в цьому і відповідь: він прийшов, сказав що буде створено таке міністерство, але не створив його, бо це середина бюджетного року і звідки гроші на нього взяти - на зарплати, на посади?

Звісно, це потрібно вносити зміну в бюджет - це доволі непроста процедура. Тим паче, що тільки налагодили хоч якось роботу аграрного департаменту в міністерстві. Зараз потрібно виправити і надолужити все, що було згаяно після таких перестановок. Тому краще добре підготуватися до цього і з 1 січня відновити міністерство, яке дійсно потрібне для нашої країни.

А у вас є бачення, хто може стати міністром аграрної політики? Чи обговорюються якісь прізвища у вашому експертному аграрному колі?

Звісно, кандидатури обговорюються вже давно і обговорювалися ще з лютого, коли вперше була анонсована можливість відновлення міністерства. Я не хотів би зараз говорити, хто там буде фаворитом, оскільки до 1 січня ще може бути дуже багато змін.

Поясніть, коли ми зможемо купувати, продавати землю? Наче закон прийняли, а механізм ще не працює.

Сам закон прийняли, але самі купівля-продаж передбачені законодавством з 1 липня 2021 року. Тобто з липня наступного року фізичні особи, громадяни України зможуть купувати і продавати земельну ділянку.

 Є час зібрати гроші.

Зібрати гроші, ознайомитися з державними програмами, які дозволяють придбати землю під банківські кредити за зниженими ставками.

Як агробізнес ставиться до цього закону? Я пам'ятаю, що було багато-багато протестів.

Дійсно, закон вийшов контроверсійним. Багатьом учасникам ринку він не сподобався, оскільки для великих сільгосппідприємств, а також для фермерів-іноземців, які у нас тут фермерують уже понад 10 років (чудово знають і українську мову, і обросли навіть сім’ями), немає можливості фактично придбати землю або запропонувати якусь ціну їхнім орендодавцям. Тому дійсно багато незадоволених. Тим не менше це все ж таки важливий крок у напрямку земельної реформи загалом в Україні.

Бізнес зараз накопичує гроші? Чи збирається він викупляти ділянки, які зараз орендує?

Інтерес дуже слабкий до безпосередньо викупу і зазвичай не орендар, не сільгоспвиробник звертається до власника паю, а навпаки. Власник паю приходить, якщо має якусь потребу у грошах, то тоді йде розмова про можливість купівлі-продажу.

Ось ви сказали, що великі агрохолдинги незадоволені, бо там є обмеження кількості землі, яку можна мати в одні руки. Як же агрохолдинги, які мають по 200-300 тисяч гектарів? Як вони їх будуть оформлювати?

Справа в тому, що великі компанії й агрохолдинги не були зацікавлені в викупі всіх земельних масивів насправді. Їм завжди вигідна оренда тому, що це не потребує додаткових капітальних довгострокових вкладень. Тому в більшості випадків вони будуть пробувати просто викуповувати ті паї, які їм будуть хотіти продавати власники. Але якоїсь там захмарної ціни вони, звісно, пропонувати не будуть. Точно у такому форматі ринку, який він прийнятий. І ще, можливо, будуть також викуповувати тоді, коли буде якийсь певний ризик рейдерства земельних ділянок. Це буде по суті два мотиви, щоб якийсь резерв коштів тримати безпосередньо для викупу.

Яке обмеження зараз в одні руки в законі прописано?

З 1 липня 2021 року це обмеження - 100 гектарів для фізичних осіб. Не більше.

А для юридичних осіб?

Вони зможуть купувати землю лише з 2024 року і там обмеження до 10 тисяч гектарів і є обмеження по тому, що це має бути юридична особа, якою володіють українці.

А що буде з іноземцями? Ви казали, що багато іноземців вже працюють на українських полях і мають родини тут. Як їм бути?

Це дуже тривожне питання. Вони також неодноразово зверталися з тим, що вони фактично позбавлені можливості захисту тієї землі, на якій вони працюють, яку орендують. У разі рейдерства, вони не зможуть викуповувати. Дійсно, питання досить ризикове для них. Багато хто уже заявив про можливість згортання інвестицій або призупинення, поки не почне функціонувати ринок землі.

Мені здається, що всі ці обмеження не дуже працюють, бо можна оформити на дружину, тещу, кого завгодно земельні ділянки.

Звісно, є обхідні шляхи. Але все рівно це не зручно, дорого і фактично те, до чого будуть приходити в крайньому разі.

Ви прогнозуєте яку ціну за гектар в липні наступного року, коли відкриється ринок?

В липні наступного року це буде десь $1,500-2000 за гектар в середньому по Україні. Нинішня ціна на сірому ринку фактично теж десь на рівні $1500 за гектар. Якби було сформовано лібералізований ринок (принаймні можливість купувати для іноземців, які працюють в Україні мінімум 3 роки, щоб не спекулювали), то ціна була б значно вища. Ну але ринок прийняли в такому форматі, якому прийняли.

Маємо, що маємо. Наостанок, позитивне питання. Ми знаємо, що в нас цього року рекордні врожаї зернових і рекордні експортні продажі. Чому, попри коронавірус, попри економічну кризу наші аграрії на коні? 

Аграрії в принципі звикли до всіх криз, їх кожного року загартовують ще й погодні умови і катаклізми. Цей рік не виключення - коли в нас то безсніжна зима і, відповідно, немає вологи в грунті, то навесні без дощів. Фактично дуже сильно страждала Бессарабія, Одеська область, де понад 300 тисяч гектарів пшениці просто висохло і у них немає зараз врожаю взагалі. Дійсно, там є велика проблема. Уряд обіцяв допомогти, але, на жаль, поки цієї допомоги не видно. Решта регіонів України почуває себе досить непогано тому, що були у нас дощі протягом травня, вони все ж таки поправили ситуацію і очікується більш-менш нормальний урожай. Навряд чи ми матимемо рекорд, як в минулому році, але все одно ситуація буде непогана. Стосовно пандемії - багато аграріїв були доволі гарно підготованими безпосередньо до виконання тих вимог, які потрібні. Більшість працює на свіжому повітрі, а тому ризики передачі вірусу мінімальні.