Чи може у Львові розпочатися освітня революція?

Конкурс на посаду голови Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв “Будокан” став доволі резонансним і актуалізував питання щодо стану справ у сфері освіти. 

Свої кандидатури на конкурс подало двоє претендентів – чинний директор Олександр Козловський та самовисуванка Наталія Добрянська.

28 липня міське управління освіти організувало онлайн-зустріч з батьками учнів школи, на якій кандидати могли озвучити своє бачення. Але саме ця зустріч породила в батьківської спільноти сумніви щодо чесності та прозорості конкурсу. З відповідним відкритим зверненням вони звернулися до міського голови Андрія Садового й закликали взяти ситуацію під свій контроль.

“Обрані година й формат зустрічі, яка відбулася в робочий час і онлайн, суттєво обмежили можливості для переважної більшості батьків взяти участь у ній та поставити запитання кандидатам. Але навіть тим батькам, хто був присутній, модератор зустрічі – начальниця управління освіти пані Зоряна Довганик – всіляко намагалася обмежити можливість задати питання, перервавши обидві частини зустрічі в процесі висловлення позиції батьків”, – зазначалося у зверненні.

У батьківській спільноті, зокрема, заявили, що підтримують кандидатуру пана Козловського і побоюються, що в разі його усунення з посади школа перестане бути такою, як вона є. Натомість Наталію Добрянську назвали креатурою управління освіти. 

Також батьки учнів та прихильники цієї школи організували у соцмережах флешмоб #будоканубути, а 4 серпня, у день конкурсу, провели разом з дітьми акцію під стінами Львівської міської ради.

На початку засідання конкурсної комісії пані Добрянська зняла свою кандидату через, за її словами, тиск і цькування з боку опонентів. Врешті конкурсна комісія рекомендувала призначити Олександра Козловського на посаду директора з підписанням відповідного контракту на шість років.

Пояснення міськради

В управлінні освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради запевняють, що насправді жодного конфлікту в цій ситуації не було, а оголошення конкурсу на посаду директора вимагав закон.

“У пана Козловського був підписаний строковий трудовий договір, який закінчувався на початку червня. Тому, відповідно до чинного законодавства, управління освіти оголосило конкурс на вакантну посаду директора, оскільки відповідно до ЗУ “Про повну загальну середню освіту» керівники закладів освіти, які перебували на безстрокових трудових договорах і були пенсійного віку, переведені на строковий трудовий договір терміном на рік, а ті, які не є пенсійного віку, – терміном на шість років. Що стосується тих керівників закладів освіти, з якими у попередні роки були укладені строкові договори, то після їх завершення необхідно було оголошувати конкурс. От ми його й оголосили”, – зазначила у коментарі Еспресо.Захід начальник управління освіти Зоряна Довганик.

На закиди з боку батьків про те, що управління освіти начебто намагалося усунути чинного директора й поставити на його місце свою кандидатуру, вона зазначила: “Це їхня думка. Пояснень у мене немає”.

Стосовно ж того, чи були в управління якісь зауваження щодо роботи пана Козловського і діяльності школи, вона відповіла: “Загалом до дисциплінарної відповідальності він не притягався, а робочі питання завжди були до обговорення, як і в кожному навчальному закладі. Спільно проводили ремонтні роботи, спільно проводили зустрічі з підрядниками”. 

“Школа, яка не відбиває охоту вчитися”

Щоб зрозуміти, чому ця історія набула у Львові такого широкого розголосу, варто розповісти про особливості цього навчального закладу. У 1945-2016 роках це була школа з російською мовою навчання. У 2016 році тут відбувся перехід на українську мову навчання й почала реалізовуватися авторська навчальна програма Олександра Козловського, затверджена у Міносвіти. Вона є експериментальною і в разі її успішного завершення може стати загальноукраїнською, після чого її зможуть впроваджувати інші школи України.

За чотири роки, відколи школу очолює новий директор, кількість учнів у ній зросла на 350% – із 130 до майже 400. Тут вивчають японську і китайську мови, а також проводять заняття з кунгфу, айкідо, джю-джюцу.

І неординарні підходи дають свої результати – принаймні так говорять батьки учнів. Зокрема, Уляна Дідич, одна дитина якої вже закінчила “Будокан”, а інша якраз перейшла у дев’ятий клас, каже, що цей навчальний заклад “рве всі шаблони державної школи”.

“Це школа, яка не відбиває охоту вчитися, а карантин – трагедія для дітей. Школа, де директора називають сенсей, п’ють з ним чай і зустрічають на таборі оваціями. Школа, куди діти бігають “тусити” на вихідних і на канікулах. Школа, де діти, батьки й учителі – одна велика спільнота, і це не просто гарні слова, – розповідає вона. – Такий заклад і така команда мали би бути втіленням чиновницького щастя – вони самі все роблять, а ти лиш звітуй і проводь показові екскурсії. Але тільки не для львівської влади. В несистемному креативному директорові вона вбачає загрозу. Чи то тому, що не вдається втілювати свої схеми, чи бояться, що інші візьмуть за приклад і вийдуть з-під тотального контролю і показушних звітів?”

“Будемо створювати незалежний освітній кластер у Львові”

Фото: Facebook-сторінка Олександра Козловського

Директор Олександр Козловський припускає, що саме успіхи школи та її особливі підходи в роботі були як “більмо на оці” для департаменту гуманітарної політики й зокрема управління освіти.

Також він переконаний, що міським чиновникам могло не подобатись, що школа постійно порушувала питання про необхідність виділення коштів на ремонт. Річ у тім, що приміщення школи є історичною пам’яткою, розміщене в центрі Львова і на сьогодні в дуже занедбаному стані.

“Коли чиновники розуміли, наскільки складно доглядати за пам’яткою архітектури, то замість допомоги починали з нами війну. Навіть коли ми з боями отримували якісь крихти фінансування, все це затягувалось до останнього моменту і давалось з постійними претензіями та докорами, що, мовляв, “усіх багато і ми не можемо виділяти кошти на “Будокан”, – розповів пан Козловський у коментарі “Еспресо.Захід”. – Нам потрібні були кошти на ремонт трьох кабінетів, бо учні не мали, де навчатися. У червні ми влаштували онлайн-марафон (сам Козловський в рамках цього марафону встановив рекорд з безперервного 12-годинного виконання шоменучі катаною (рубання самурайським мечем).– Ред.), і за час марафону назбирали 130 тис. грн. Ці кошти ми витратили на парти, яких у нас теж не вистачає. Наприкінці марафону ми звернулися до міського голови Андрія Садового й запросили його до школи. Мер прийняв наше запрошення, зустріч відбулася. Андрій Іванович подивився, в якому стані школа, що робиться, скільки сил вкладається. І буквально наступного дня нам були виділені кошти на ремонт трьох кабінетів. Було дано розпорядження Зоряні Довганик, щоб спочатку ремонтувати дах, а після його закінчення – буде розроблена комплексна проектно-кошторисна документація на ремонтно-будівельні роботи. Отже, в нас нарешті з’явилась реальна можливість привести до ладу цю історичну будівлю в самому центрі Львова».

Після перемоги у конкурсі пан Козловський планує й далі розвивати школу “Будокан”, а також вважає, що вона може стати прикладом для інших шкіл. Він стверджує, що в системі освіти потрібні докорінні зміни, і не виключає, що вони почнуться зі Львова:

“Ми будемо створювати незалежний освітній кластер у Львові, щоб сприяти реформуванню освітньої галузі. Протягом довгих років у нашій освіті не відбувається жодних змін. Застарілі команди управлінців, відсутність мотивації, роздутість апарату чиновників від освіти, повне несприйняття ініціативи від шкільних педагогів та жорстке її придушення, немає жодної візії розвитку освіти та залучення молодих талановитих учителів та утримання фахівців, які нині переходять у приватній сектор. Все це та ще багато інших чинників потребує нового погляду та бажання змінити ситуацію. Так, це складно й це не про популізм, а про щоденну роботу та створення команди однодумців. 

Одним із завдань нашого кластеру буде, звісно, не лише зміна персон, які відповідають за освіту у Львові. Ми будемо виходити з пропозиціями, як можна зробити так, щоб ситуація з “Будоканом” не повторювалась з іншими школами та відбувались суттєві зміни на місцевому рівні. Ми вважаємо, що найголовнішими завданнями можуть стати підготовка команд молодих фахівців освітньої галузі з новим інноваційним мисленням, підтримка та допомога в написанні та втіленні цікавих, яскравих освітніх програм і методик. У результаті кожну львівську школу очолить команда молодих креативних людей-однодумців, кожна школа матиме свою особливість, “родзинку” і даватиме можливість кожній львівській дитині реалізовувати та розвивати свої нахили та вміння. Важливим кроком міг би стати пошук механізму доплат з місцевою бюджету для всіх учителів нашого міста. Без цього механізму ми ризикуємо за кілька років залишитись взагалі без учителів початкової школи, математики, фізики, хімії, іноземних мов тощо. Ми чудово розуміємо, що школа “Будокан” та її потенціал є невід’ємною складовою львівської освітньої галузі, а Львів є культурною та освітньою перлиною України. Якщо ми зможемо найближчими роками дати собі раду тут, у Львові, то це може стати прикладом для наслідування в інших містах України”.