Юрист Гадомський: Україна — це офшорна зона для програмування
Дмитро Гадомський — виконавчий директор юридичної компанії Axon Partners, адвокат. Спеціалізується на сервісі для технологічних компаній, медіа, фінансових компаній. Раніше був партнером у юркомпанії “Юскутум”, радником у компанії Arzinger, консультантом аудиторської компанії Deloitte, починав кар’єру в юрфірмі “Салком”
Має вищу юридичну освіту, закінчив Київський національний економічний університет, де пізніше викладав. Також викладав у Києво-Могилянській академії та у Харківському національному університеті радіоелектроніки.
В ефірі програми “Еспресо: капітал” на телеканалі Еспресо Дмитро Гадомський говорив про податки для ФОПів і найманих працівників, подвійні чеки у ресторанах і захист прав клієнтів ФОПів. Ведучий програми — економічний оглядач Андрій Яніцький.
Ви працюєте переважно з IT-компаніями, зі стартапами. Як вони пережили цей рік?
Напевно, немає такої єдиної ІТ-індустрії. Компанії різні. Комусь було гірше, комусь — краще. Аутсорсингу (компаніям, які експортують свої послуги з України за валюту, - ред.) було непогано. Вони навіть виросли. А є продуктові компанії (які працюють для українських клієнтів, - ред.). Вони працюють на ті бізнеси, яким стало дуже погано, — наприклад, на ресторани. Зрозуміло, що вони теж трішечки впали.
Але ж замовляють онлайн у ресторанах більше. І ресторани почали робити розробки програмних продуктів для доставки, сайтів. У кого не було сайтів — почали замовляти.
Так, доставка зросла. Але ж це не єдиний продукт, який роблять для ресторанів. Не у кожного ресторану є власна доставка. У маленьких кав’ярень — яка в них доставка? Вони або закрилися, або працювали на виніс. Але їм теж потрібно облік вести того, що відбувається.
Щодо айтішників, які працюють на закордон, ви кажете, що вони добре себе почувають?
Так, бо вони в Україні, замовник в Америці. В Америці локдаун, дорого, компанії розпустили персонал по домах, в офіс йти не можна. Не всі люди готові працювати у такому режимі. А українці вже працюють таким чином: замовник незрозуміло де, українці тут, розподілені офіси. Тому Україна — така офшорна зона для програмування — опинилася у хорошій позиції. Ми дешевші, і ми вміємо працювати онлайн.
Українські програмісти дешевші?!
Звичайно. У нас зарплата у 3 тис. євро — це дорого, багато, це “Сорос”. А в Штатах, або Швейцарії, або в Німеччині 3 тис. євро — це плата за півмісяця за квартиру.
При цьому програмісти теж отримують допомогу від держави чи ні?
Я не впевнений, що КВЕД програмістський там є для тих, кому дають. Принаймні до мене жоден клієнт не звернувся із проханням оформити допомогу. Можливо, хтось з рестораторів звертався по допомогу. Але, наскільки знаю, ніхто з наших клієнтів не звертався по цю допомогу. Я на це сподіваюся, бо це було б не дуже правильно.
Багато програмістів, багато технологічних компаній працюють на системі спрощеного оподаткування, як фізичні особи-підприємці (ФОПи).
Самі програмісти — так, але IT-компанія працює як ТОВка або як іноземна компанія. Програмісти, які на цю компанію працюють, зазвичай зареєстровані, як ФОПи.
Власне, про це я і хотів поговорити, бо звичайні наймані працівники платять 18% податку на прибуток, ще й 1,5% військового збору, ще за них роботодавець сплачує… А ФОП на третій групі платить лише 5%. Чи це справедливо?
Несправедливість — це те, що за найманого працівника багато платять?
Можливо, треба вийти на якійсь компромісний для всіх 10%-ий податок.
Думаю, що треба взагалі змінити підхід до цього питання. Тут є, напевно, підхід з точки зору цифр, але я гуманітарій, з точки зору цифр на це не можу дивитися.
Давайте подивимось на це так: а чому працевлаштування — це, взагалі, добре і правильно? Може, це неправильно?
Працевлаштування виникло еволюційним шляхом. Була яка наймана праця? “Рабство” називалася. Або “кріпацттво” в Україні. І вона трансформувалася у працевлаштування: 8 годин працюю, 8 сплю, і 8 годин вдома відпочиваю. Ми колись так домовилися. І зараз воно трансформується ще далі у таку модель, як приватні підприємці, залежні підрядники. Не лише в Україні ця історія відбувається. Вона відбувається в усьому світі.
Якщо з цієї точки зору дивитися, можливо, це і нормальний шлях. Держава каже: “Ви, підприємці, ризикуєте набагато більше. Тому ось вам трішки нижчий податок, розвивайте економіку”. Тому що чим більше малих підприємств — тим більш стресостійка економіка.
Питання як до юриста: це потребує якихось законодавчих змін у державі?
Ні-ні-ні. У нас є суд. Якщо податкова вважає, що ти порушуєш закон, вона йде в суд, приходить з перевіркою, перевіряє, виявляє порушення. Якщо виявила і не згодна — йде в суд. Воно ось таким чином має працювати.
До вас постійно приходять такі перевірки?
Так, але дуже рідко. І якщо приходять, то до суду справа не доходить. Тобто судової практики немає. Не можна сказати, що наш клієнт щось порушує. А постійно змінювати законодавство — який сенс?
Окрім податкової є ще держпраці.
Так, це пов’язано. Але все одно, судової практики немає. Тобто ніхто не може сказати, що якщо я ресторан, і у мене два чеки, то це неправильно. Постійно є незадоволені цими двома чеками люди, але мені не складно оплатити два чеки. Якщо це питання виживання для ресторану — мені не складно.
Я зараз з точки зору Міністерства фінансів скажу, що якщо б у ресторані був один чек і він платив більше податків, то у нас була б сильніша армія, медицина, освіта. Чи не так?
Якщо єдина проблема, що ми збираємо мало податків і ефективно їх витрачаємо, тоді я погоджуюся. Але мені здається, що з ефективністю витрачання є проблеми.
Бізнесу, з одного боку, треба маржинальність підтримувати, платити зарплати. Відповідно, оцим невеликим податковим навантаженням бізнес цю маржинальність може регулювати. Зараз 5% — це зручно, бізнес так виживає.
А щодо захисту прав споживачів? Чи більше захищені клієнти звичайних компаній не на спрощеній системі, ніж клієнти компаній на спрощеній системі?
Особливо немає значення, з цим сперечатись: з ФОПом чи з ТОВкою. Інша справа, що велика компанія більше дбає про свою репутацію, ніж маленький ФОП.
Тобто є юридичні важелі для того, щоб притягнути до відповідальності і ФОП.
Є. Але людині складніше йти самій в суд, доводити свої права. Людині простіше сказати: “У нас ФОПи, держава про нас не дбає...” Треба боротися за свої права.
Підприємці, які виходять на протести проти запровадження касових апаратів та проти локдауну. Як ви до цього ставитися?
З деякими тезами бізнесменів я згоден. Локдаун — це не дуже хороша ідея. Але скасування фіскалізації? Ні, так не може бути. До речі, програмісти, я думаю, на протести не ходять, тому що працюють із безготівкою. Їм не потрібен касовий апарат, бо в них і так все враховується.
- Актуальне
- Важливе