Донбас: Військові будні мирного життя

У Слов’янську наші силовики виявили явку терористів

Серед усього іншого, що там знайшли – жетони наших офіцерів.

У Слов’янську наші силовики виявили явку терористів. Серед усього іншого, що там знайшли – жетони наших офіцерів СБУшників, чий вертоліт, пам’ятаєте, ще на початку війни збили над Карачуном. 

Ми з Андрієвським хотіли поїхати подивитися явку, але, на жаль, зараз, не до вдоволення цікавості – рухаємося у більш важливих справах.

В Дзержинську виявили «льожку» на верхівці терикону – прямо навпроти місцевого відділку міліції

«Льожка» - це слово, яке визначає місце снайпера, який залягає на певній високій точці для зручності прицільної стрільби.

У звільнених містах такі «льожки» виявляють десятками. Там є певні зручності, припустимо, матрац, є їжа і, як правило, відстріляні гільзи. 

Проте не лише дахи будинків стають місцями «льожки». В Дзержинську тому самому, який обстрілювали під час нашої поїздки туди, адже він знаходиться впритул до Горлівки, виявили «льожку» на верхівці терикону – прямо навпроти місцевого відділку міліції. На щастя, снайпер не встиг застосувати зброю, бо нова міліцейська команда у звільненому місті виявилася вкрай кваліфікованою… 

Але скажу я вам, не легко працювати міліції в місті, де 95% усього контролює головний сепаратист – мер, його родичі, родичі друзів і друзі родичів. Щоправда поки мер ховається, наші міліціонери намагаються навести порядок. І хоча, втікаючи із міста сепаратисти підпалили міську раду, щоб знищити документи, завдяки допомозі місцевих жителів кілограми документації було вилучено і вивчаються. Деякі із них мені вдалося сфотографувати. Як тільки матиму достатньо часу, і швидкий інтернет, обов’язково оприлюдню.

Наша команда побувала на межі Горлівки і Дзержинська

Серед підрозділів, які ми там зустріли виявився і київський «Сокіл».

В ньому були і наші давні знайомі. Поговорили про проблеми, про те, те чим можемо допомогти. Передали целакс.

Під час розмови невпинно били «Гради», але бійці навіть голови не повертали на вибухи. Ми теж намагалися відповідати концепції – «двом смертям не бути, однієї не минути». Але для них – це щоденне життя, а для нас кілька годин.

До речі, говорили з багатьма горлівцями. Всі в один голос благають якомога швидше призначити вибори і вигнати сепаратистів з міськвиконкому і міськради.

У Лисичанську виявили склад  сепарастівського батальйону «Призрак» де окрім іншого була велика кількість алкоголю та 5 ящиків дешевого аналогу віагри «Еректил».

У Лисичанську мені розповіли, що українські підрозділи виявили склад  сепарастівського батальйону «Призрак», який був на Лисичанському склозаводі.

Там було 2 бронемашини, ЗРК , міномети, автівки з бензином та соляркою, форми, велика кількість камуфляжу із шевронами цього батальйону, а ще 800 ящиків гуманітарної допомоги Путіна – армійські сухпайки та консерви російського виробництва. Їх, до речі, віддали місцевому населенню. Також знайдено велику кількість російських паспортів, а головне електронну базу із даними бійців батальйону.

Але справжньою «перлиною» складу була велика кількість алкоголю та 5 ящиків дешевого аналогу віагри «Еректил» – тепер зрозуміло природу великої кількості зґвалтувань на окупованій території. При чому планованих і задуманих керівництвом сепарастів. 

Наші військовики вивели із ладу останній із чотирьох БУКів, який був у сепаратистів у Горлівці.

Активісти «Української справи» з Горлівки (з якими ми зустрічалися вчора на околицях міста) сьогодні радісно повідомили, що наші військовики вивели із ладу останній із чотирьох БУКів, який був у сепаратистів у Горлівці.

За інформацією, яка вже оприлюднювалася свого часу, сепаратисти мали чотири БУКи, але після знищення пасажирського Боїнга, три з них вивезли в Росію, а той, що був у Горлівці не змогли вивезти, бо Горлівка, як відомо, нашими військовиками відрізана від кордону дебальцевським коридором. І ось тепер, нібито і цей БУК виведено із ладу. 

Намагаюся знайти підтвердження цій інформації у силовиків, але, як на мене, місцеві жителі теж є непоганим джерелом інформації. 

Сподіваюся, виведення з ладу цієї грізної зброї носить безповоротний характер. Тому, як і ви, з нетерпінням чекаю офіційної інформації.

Давно помітив, що на Донбасі місцеві жителі явно щось недоговорюють

Час від часу на дорогах Донбасу бачимо колони автівок із білими прапорцями на антенах і ручках дверей. Це жителі великих міст, що виходять по зеленим коридорам. 

Запитую: «Чому не виїхали раніше?»
Вони стискають плечима: «Думали так минеться!».

«Так минеться», бо місто залишиться під сепаратистами? Чи «так минеться», бо сепаратисти підуть із міста без бою?

Вже давно помітив, що на Донбасі багато людей – місцевих жителів – явно щось недоговорюють. І все ж головне, не те, що було вчора, не те про що вони мовчать, а те, що вони робитимуть, відчувати і говоритимуть завтра там, куди вони приїдуть, щоб …щоб що?! Перечекати?! Сховатися? 

Багато питань - відповіді шукати не один день.