Реальність загрози: Чи загрожує Ебола Україні?

На сьогодні вплив цих чинників є невеликим, отже загроза не є значною. Але не варто втрачати пильність перед лицем реальних небезпек з невиправданого страху перед неіснуючими загрозами

Сьогодні вірус Ебола віднесений Всесвітньою Організацією Охорони здоров'я до списку глобальних загроз. На сьогодні в Гвінеї, Ліберії, Нігерії і Сьєрра-Леоне зареєстровані 1975 випадків захворювання і 1069 загиблих. Це найбільший спалах за історію спостережень. Епідемія продовжує поширюватися і взяти її під контроль застосовуваними методами доки не вдається.

У країнах, які традиційно приймають біженців з регіонів охоплених епідемією, починають поширюватися панічні очікування. Тривожні чутки з'являються і у нас. Наскільки небезпечним є це для нас?

Питання про загрози і ризики слід розглядати, виходячи не лише з чисто медичних передумов, але й на основі підходів теорії безпеки.

Умовно кажучи, різниця між лікарем - епідеміологом і фахівцем з біологічної безпеки полягає в тому, що другий сконцентрований не на хворобі, а на просторово-часових закономірностях поширення захворювання в популяції, розподіленій в певному гетерогенному середовищі. Тому іноді вони приходять до різних висновків. Якщо говорити про безпеку, варто розглядати саме загальні закономірності. Якщо опікуватися лікуванням окремої людини - краще звернутися до лікаря.

Отже, ризик спалаху лихоманки Ебола, як і деяких інших геморагічних лихоманок, визначається чотирма основними чинниками.

По-перше, це близькість природного резервуару вірусу. На даний момент передбачуваним природним резервуаром вірусу Ебола вважається популяція кажанів, декілька видів яких поширені в Центральній і Західній Африці. Механізм поширення і передачі вірусу не ясний остаточно. Проте можна сказати, що у будь-якому разі, ми досить далеко знаходимося від природного резервуару вірусу. Таким чином, вплив цього чинника можна вважати мінімальним.

По-друге, це виникнення сприятливих для розвитку збудника умов. Щоб щільність вірусу в природному резервуарі досягла рівня, необхідного для виникнення епідемічної загрози, мають скластися відповідні природні умови. Дослідження показують, що до таких умов відносяться дуже специфічні розподіли метеорологічних показників на тлі довгострокових регіональних кліматичних тенденцій. При цьому мають спостерігатися специфічні показники продуктивності рослинного покриву. Нічого подібного в нашій ландшафтно-кліматичній зоні ми відтворити не можемо. Значить вплив і цього - екологічного чинника, швидше за все, слід вважати незначним.

По-третє, це кількість носіїв вірусу в популяції. На даний момент точно визначити значення цього чинника для виникнення епідемії лихоманки Ебола досить складно. Проте, виходячи з аналогічних показників для інших типів схожих захворювань, слід припустити, що цей чинник є важливим. У нашому випадку, кількість хворих є строго локалізованою регіоном ендемічного поширення лихоманки. Одиничні випадки проникнення окремих хворих на інші території доки не призводять до поширення захворювання і зростання там кількості хворих. Враховуючи міграційні потоки, можна припустити, що ризику різкого припливу хворих на нашу територію прогнозувати доки не слід. Тобто і цей чинник ризику невеликий.

Четверте, це те, що можна умовно назвати рівнем сприйняття ризику в суспільстві. До цього поняття відносяться рівень медичного обслуговування, санітарно-епідемічного контролю і обізнаність населення в питаннях медицини, гігієни і епідемічної безпеки. В порівнянні з регіонами Центральної і Західної Африки, в нашій країні рівень медичного обслуговування і санітарно-епідемічного контролю, навіть в умовах поточної кризи, є досить високим. Наші фахівці теоретично цілком в змозі протистояти проникненню вірусу, своєчасно розпізнавати захворювання і лікувати їх на належному сучасному рівні. Це дозволяє нам протистояти епідемічній загрозі навіть в умовах її ескалації, пов'язаної з глобальними кліматичними і екологічними змінами, а також з інтенсифікацією міграційних потоків і глобальною торгівлею.

При цьому рівень свідомості населення залишається досить високим. Хоча певні проблеми, пов'язані із загальним пониженням рівня освіти і поширенням антинаукових теорій, наростають. З іншого боку, суспільно-політичні кризи сприяють підвищенню відповідальності і адекватнішому сприйняттю загроз і ризиків. Тому, навіть при зіткненні з новим захворюванням, слід чекати, що суспільство проявить достатню відповідальність і звернеться до лікаря раніше, ніж хвороба перейде в смертельну стадію.

Перераховані чинники визначають ризик виникнення спалаху захворювання з точки зору теорії безпеки. Для нас цей ризик сьогодні мінімальний. Принаймні до тих доки ми розуміємо серйозність загрози і відповідально стежимо за своїм здоров'ям.

Втім, варто відмітити, що територія України включає ендемічні регіони для деяких типів інших геморагічних лихоманок, наприклад, геморагічної лихоманки з нирковим синдромом і геморагічної лихоманки Крим-Конго, які є не менш небезпечними, чим горезвісна Ебола. І за останні 20 років ми вже реєстрували декілька спалахів цих небезпечних захворювань із загиблими і постраждалими.

Тому не варто втрачати пильність перед лицем реальних небезпек з невиправданого страху перед неіснуючими загрозами.