Системність дослідження органічних систем

ПРО ТЕ, ЯК ПРАВИЛЬНО ВИЗНАЧАЄТЬСЯ НЕОБХІДНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ І ЗМІСТ РЕФОРМ

Свою назву органічні системи отримали з-за великої подібності їх будови і функціонування до будови і функціонування живих організмів. Ми не будемо розбирати поняття органічна система, оскільки це вже зробллено¹. Однак зазначимо, що в математичному сенсі поняттю органічна система відповідає функція сукупності багатьох змінних, кожна з яких може бути пов'язана з функцією або з іншою змінною сукупності жорстко і однозначно та одно направлено або мати взаємний і (або) неоднозначний вплив. Очевидно, що для отримання у підсумку дослідження правильного уявлення про поведінку такого складного об'єкта, як зазначена складна функція або адекватна їй органічна система потрібна певна системність самого дослідження хоча б для того, щоб не оминути увагою якусь змінну або її безпосередній або опосередкований іншими змінними зв'язок з функцією. При цьому завжди залишається важливим питання про змінну найбільш впливову (визначальну) у тому чи іншому процесі зміни функції.

Щодо суспільства, як органічної системи, питання про визначальну змінну важливе, зокрема, й тому, що саме відповідь на нього визначає необхідність проведення і сам зміст суспільної реформи. Пояснимо це на прикладі хвороби людини. У разі хвороби людини про необхідність вжити лікування вона сама і оточуючі її дізнаються по зовнішніх проявах хвороби. Але однакові зовнішні прояви можуть мати своїми витоками різні хвороби. І тільки виявивши точний зміст хвороби, її витік можна призначити правильне і тому ефективне лікування. Так, вразі гострого захворювання (ГРЗ) питання про те,  
1

чи викликане захворювання вірусним або ж бактеріальним зараженням, є визначальним для змісту лікування. З одного боку, віруси, що викликають більшість ГРЗ, до антибіотиків, якими пригнічують бактерії, абсолютно байдужі, а з іншого - при деяких вірусних інфекціях призначення антибіотиків може призвести до тяжких ускладнень. Аналогічно і в суспільстві: при одних і тих же зовнішніх проявах, вжиті без виявлення джерела цих проявів, заходи можуть вести до погіршення ситуації, її тимчасового або постійного поліпшення і можливо навіть до її остаточного виправлення.

Відомо, що реформування - це виконання комплексу заходів, що веде до постійного поліпшення існуючої ситуації, а революція призводить до остаточного позбавлення від наявних негативних суспільних явищ. Будь-які інші зміни в суспільстві чи окремій його системі є засобом імітації реформаторської або революційної діяльності. Це з одного боку. А з іншого боку, комплекс реформаторських заходів може бути правильно визначений лише в результаті аналізу стану суспільства або окремої його сфери. Такий аналіз починається з фіксації наявних негативних явищ у суспільстві або в окремій його системі і завершується виявленням їх джерела або джерел. Як показує досвід дослідження органічних систем, саме такий порядок їх дослідження дозволяє розкрити конкретне протиріччя в органічній системі, невирішенність якого стримує позитивний розвиток системи. А вирішення таких протиріч, як відомо, є рушієм позитивного розвитку органічних систем.

Які ж негативні явища у сфері освіти сьогодні відзначаються? До таких відносять:
– перевантаженість заняттями (кількістю предметів і їх вмістом) школярів і студентів коледжів та Вузів;
– недостатність професійних знань, навичок і умінь випускників шкіл, коледжів та
2

Вузів;
– проблеми бюджетних місць для абітурієнтів та працевлаштування випускників;
– побори з батьків;
– корупція на всіх рівнях;
...

Зараз можемо розпочати виявлення джерел негативних явищ у сфері освіти. Про перевантаженість заняттями відомо всім від вчителя до міністра освіти давно, але не зроблено нічого, щоб мати хоча б постійне поліпшення існуючої ситуації. Таке можливо тільки при відсутності об'єктивної зацікавленості змінити існуючу ситуацію у всіх від вчителя до міністра. Але така зацікавленість є у всіх батьків, але вони не мають важелів прямого впливу на всіх працівників освіти, що можливо лише при бюрократичній системі управління освітою. Чи маємо ми бюрократичну систему управління освітою? Так маємо: на всі посади в освіті проводиться призначення, а не обрання; всі призначені підконтрольні в своїй професійній діяльності тільки тим, хто їх призначив і більш нікому.

Все те ж саме можна сказати і щодо недостатності професійних знань, навичок і умінь у випускників шкіл, коледжів і Вузів, додавши до цього, що до таких випускників належать і випускники педагогічних вузів. Джерелом невідповідності кількості потрібних державним і приватним підприємствам і організаціям фахівців кількості випусків навчальних закладів з певним обсягом знань, навичок і умінь. Зазвичай така неузгодженість підрозділів країни викликана так званими "міжвідомчими бар'єрами". Саме вони не дозволяють міністерству освіти взаємодіяти так з міністерством соціальної політики, щоб мати хоча б постійне поліпшення існуючої ситуації з працевлаштуванням випускників. Але "міжвідомчі
3

бар'єри" - це невід'ємний атрибут бюрократичної системи державного правління, тобто певної організації влади. Цю організацію влади Україна успадкувала від СРСР і майже не змінила до теперішнього часу. А система освіти є її невід'ємною частиною.

Бюрократичній системі державного правління імені Сталіна, яку Україна успадкувала від СРСР, належать, як її родові плями і побори з батьків і корупція на всіх рівнях. Таким чином, всі зазначені негативні явища у сфері освіти з'явилися в суспільному житті країни і підтримують своє існування з одного джерела: з бюрократичної системи державного правління. Але, тоді необхідність позбавиться від перерахованих негативних явищ в освіті означає обов'язковість демократизації державного правління і в сфері освіти, тобто передачу народу частини владних повноважень депутатів і чиновників.

Очевидно, що до числа переданих народу повноважень депутатів і чиновників не можуть бути віднесені ті, які вимагають професійних знань. Але, як власнику підприємства важливий результат, отриманий від роботи його підприємства, а не знання, якими володіє найнятий ним керуючий цього підприємства, так і народу, важливий результат управління, а не переваги керуючого. Тому народу без шкоди і з користю для результату управління можуть бути передані функції призначення і зняття з посади керівників освіти. Зміни такого масштабу, коли змінюється порядок зайняття управлінських посад, функціонування чиновників та контроль над ними, називають реформою. Таким чином, доведено, що для позбавлення освіти України від вище перерахованих негативних суспільних явищ потрібне проведення реформи освіти, змістом якої є демократизація управління освітою.
4

Здійснити це можна, зробивши правомочними закон про обрання народом кожні п'ять років керівництва освіти від райвідділу до міністра та закон про відкликання обраного керівника освіти в будь-який час його виборцями. Маючи на увазі економію державних коштів і зайняття більш високих посад більш професійно підготовленими особами, має сенс узаконити таку процедуру обрання. Реєструвати кандидатами всіх бажаючих і відповідають професійним вимогам, які визначені законом. Агітація ведеться виключно друкованими засобами, виготовленими і доставляемыми виборцеві за рахунок фінансів бюджету. Обрання проводиться в одномандатних округах за правилами мажоритарної системи. Обрані самі визначають розподіл керівних посад райвідділу між собою і методами самоврядування виробляють обрання на керівні посади в обласному управлінні освіти і в міністерстві освіти.

Виникла за підсумком описаного реформування системи освіти, очевидно, не притаманна корупція, побори з батьків, бездушне ставлення її чиновників до людей, безініціативність її ставлення чиновників до вирішення проблем освіти, ... Це також дозволяє стверджувати, що виконано саме реформування, тобто така зміна умов функціонування системи освіти, що негативні явища, притаманні попередній системі, в цих нових умовах не виживають. Тепер час нагадати, що мова йде про реформованої органічної системи.

Таким чином, було показано на прикладі дослідження системи освіти, що системність вивчення органічних систем, дозволяє встановити, як необхідність їх реформування, так і зміст реформ, яке веде, якщо не до позбавлення від негативних явищ, властивих системі до реформування, то, принаймні, до приборкання їх масовості та інтенсивності у реформованій системі.

¹ Ю. Маслов, "Полезное инакомыслие (органические системы) ", 1997 р., http://www.igumen.ru/index.php3?id=73