Один — проти усіх. Один — проти людства

В час дипломатичної роботи у Канаді мені довелося бути очевидцем жахливої трагедії. Одного ранку канадська столиця Оттава прокинулася у шоці. Недільного надвечір'я напередодні у самому центрі міста автомобіль виїхав на тротуар і буквально переїхав на смерть двох жінок, які гуляли розлогою пішохідною частиною центральної міської вулиці.

Машину зупинив найближчий будинок, у який вона також в'їхала уже на малій швидкості, підім'явши під собою людські тіла. Із салону поліцейські на очах у сотень громадян витягли водія. Він не стояв на ногах і не тямив, де він перебуває і що відбувається. Він був мертвецьки п'яний.

Водієм виявився перший секретар Посольства Росії у Канаді, який повертався із риболовлі. За ним миттєво приїхала інша посольська машина, з якої вискочили прапорщики  і вирвала із рук натовпу п'яного шпигуна та заховали за стіни дипмісії вбивцю, який перебував у статусі недоторканості у відповідності із Віденською конвенцією.

Полеглих жінок в силу їхніх високопрофесійних заслуг знала уся Канада, і  похорони жертв п'яного московського кілера перетворилися у загальнонаціональний траур. Відтак протягом місяців винятково миролюбива країна клекотіла, як вулкан, вимагаючи правосуддя. Вулицями Оттави було просто небезпечно їздити, бо у кожній машині із дипломатичними номерами канадці вбачали потенційних вбивць.

А вбивця реальний тим часом був успішно евакуйований у Москву. Спочатку Посольство РФ видавало заяви про ймовірний суд на батьківщині, а відтак попросту послало Канаду на три букви, надійно заховавши кіллера під прикриттям, оскільки він був за професією колегою самого президента.

Послом Росії у Канаді на той час був той самий Чуркін. Я пригадую його наглу пиху перед канадськими камерами. Він часто бував у нас у посольстві на прийомах і вів дуже близьку дружбу із тодішнім нашим послом. Цього любителя українських вареників, як правило, вантажили у машину, оскільки напиватись до чортиків — було для нього нормою.

Вчора ця сама пиха, діагностована за усіма ознаками хронічного алкоголізму, плювала, як тоді в очі канадському народові, усьому людству.

Перед людстовм — жива телекартина: Чуркін, як посол Росії в ООН, на засіданні Ради Безпеки Об'єднаних Націй сидить із піднятою рукою проти. Проти розслідування вбивства 298 громадян різних континентів на борту збитого рік тому цивільного лайнера малазійських авіаліній. Проти притягнення до покарання вбивць трагедії, яка потрясла усю планету, проти волі рідних, знайових, друзів, співгромадян тих держав, які не повернулися на Землю теплого липневого дня 2014-го. Проти невідворотності покарання за злочин, найтяжчим з яких є вбивсво. Проти міжнародного права і фундаментальних цінностей, на яких грунтується життя людини на Землі. Проти усього людства.

Росія — проти усіх. Росія — проти семи мільярдів. Росія — проти людства.

Вчора це людство по усіх континентах могло бачити наживо і візуально на власні очі ілюстративну демострацію до сакраментального запитання — у який час ми живемо?

Ми живемо у час, коли орда новоявлених варварів пішла проти земної цивілізації і кинуло людство на грань нових Темних віків майже як тисячу років тому, коли історія під копитами тодішніх варварів скотилася у провалля.

Чого хотіло людство в особі наділеної планетарним, 7-мільярдним мандатом Ради Безпеки ООН? Людство вимагало елементарного — стоворення кримінального трибуналу для розслідування народовбиства у небі над Донбасом. Проект резолюції підготували Малайзія, Нідерланди, Австралія, Бельгія і Україна. Спільна міжнародна слідча група протягом року вела розслідування, результати якого була готова представити Міжнародного  трибуналу, який мав створити  "світовий уряд" в особі ООН.

На планеті з-поміж 200 країн виявилася одна, яка була проти. Сміхотворність функціонування цього світового уряду у лапках полягає у тому, що коли один постійний член Радбезу проти, рішення не приймається. Вето - на правосуддя. Вето - на покарання за вбиство. Вето - на відповідальність перед людством.

Уявімо, що на Нюрбергзькому процесі перший злочинець після суїцидного Гітлера Герінг сидів би не на лаві підсудніх, а поруч із суддями у складі міжнародного трибуналу. Уявімо, що на банальному суді злочинець не сидить на лаві підсудніх, а посеред присяжних і накладає вето на їхній вердикт.

З-поміж стриманих дипломатичних проклять на адресу Росії, що звучали вчора у стінах ООН, ключовим був смисл, сформульований міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним — протистояти розслідуванню має причину тільки той, хто вчинив злочин.

Власне, засідання Радбезу перетворилося на трибунал. На ньому злочинець сам назвав себе. Злочинець прийшов на всепланетарні збори із повиною. Піднімаючи руку вето, Чуркін тим самим сказав: злочинець — я, злочинець — Путін, злочинець — Росія. Злочинець — проти тому, що злочинець. Проти власного покарання.

Що після вето на Радбезі? А нічого особливо. Як сказала міністр закордонних справ Австралії Джулія Бішоп, наша сила покарати злочинця — не має меж. У людства справді немає меж - покарати ублюдка, що кинув йому варварський виклик.

Із середовища слідчої групи п'яти країн відомо, що у слідчих практично немає версій чи варіантів. Є — вирок. Стовідсотково зрозуміло, що малазійський літак збила Росія. Винесення вироку — необхідна формальна процедура. Запитання тільки у встановленні усього ланцюга злочину — від виконавців із артилерійського підрозділу "Бука" до верховного кремлівського майора.

У чому трагічний урок цієї кривавої трагедії? Необхідно негайно розпочинати процедуру виведення Росії зі складу Ради Безпеки ООН. Восени у Радбезі — ротація. Серед країн-кандидатів на членство — Україна. Людство має дати Україні шанс й надалі працювати для його блага, бо наш Майдан, головна подія всесвітньої історії 21 століття, був початком цієї місії.

ООН потребує негайного реформування. Міжнародні організації, створені за підсумками другої світової війни, категорично не відповідають реаліям третьої світової війни, яку розв'язала проти людства озброєна ядерною кувалдою печерна московська орда.

Василь Базів, Надзвичайний і Повноважний Посол України