Гризлов - аватар Путіна

Російське видання "Комерсант" вчора опублікувало інтерв’ю Бориса Гризлова – представника від Росії у Тристоронній контактній групі з врегулювання на Донбасі. Гризлов – політик досвідчений, і те, що він до призначення 25 грудня був фактично "пенсіонером федерального значення", не применшує його відданості Путіну. Його призначення в контактну групу свідчить про те, що Путін хоче більш активно впливати на процес переговорів в Мінську. Власне кажучи, можна говорити про те, що Гризлов  - це своєрідний аватар Путіна. Подібними аватарами Росії є Захарченко, Плотницький та їхнє оточення.

Тобто, Гризлов -  маріонетка, тільки високопоставлена. І власним впливом, власним поглядом на ситуацію він похвалитися не може. У нього є функції - виключно передаточні.

Завітавши нещодавно до Києва, він став своєрідною каменюкою, від якої пішли кола по дипломатичній воді. Інтерв’ю у "Комерсанті" є логічним продовженням цього нахабного візиту.

Щодо змісту. Гризлов знову транслює ті самі тези, які російська офіційна позиція проговорювала і раніше: що є дві сторони конфлікту – Київ і Донбас, що добровольчі батальйони зривають перемир’я, хоча ми всі знаємо, що ніяких добровольчих батальйонів у нас вже немає, тому що всі вони увійшли до складу або МВС, або Міністерства оборони. Ще однією давньою тезою є твердження про те, що Росія не є учасником Мінських домовленостей. Але, при цьому вона дуже піклується про населення Донбасу, виконує, так би мовити, гуманітарну місію. Гризлов закликає узгодити зміни до Конституції України з представниками самопроголошених республік, але при цьому він, звичайно, не дає жодного механізму, як це можна зробити. Його  інтерв’ю – повністю контрольоване за змістом. В цьому немає нічого дивного. Зараз більшість російської преси перебуває під жорстким контролем Кремля. Основний сенс інтерв’ю в тому, що воно має показати Заходу, що Росія хоче домовлятися і готова шукати компроміси. Про це мала засвідчити, до речі, і нещодавня зустріч Нуланд та Суркова, що відбулася нещодавно у Калінінграді.

І ми, і Кремль, добре розуміємо, що Захід зацікавлений в якомога швидшому завершенні конфлікту на Донбасі. Можливо, навіть ціною українських інтересів. Тому Росія в такий спосіб, за допомогою "конструктивної позиції" Гризлова, пропонує Заходу підштовхнути Україну до поступок. Мовляв, "Конфлікт на Донбасі треба завершувати, бо є багато інших проявів тероризму і екстремізму, з якими можна боротися разом". Росія домагається зняття санкцій без виконання основної вимоги Мінських домовленостей – полишити Донбас. Але я переконаний, що Захід цю гнилу ідею в російському виконанні купувати не стане.

Нині Росія не готова до реальних переговорів, адже тоді доведеться брати в них участь як сторона конфлікту, тобто, фактично визнати свою причетність. А визнати свою причетність до розпалювання конфлікту - означає в перспективі опинитися в міжнародному кримінальному суді в якості підсудного. Тому вона до останнього буде робити вигляд, що не має ніякого відношення до ситуації на Донбасі, що вона лише, так би мовити, сторонній гравець - такий самий "чесний брокер", як Франція і Німеччина з іншого боку.

Чи вдасться ця гра? Чи повірить Захід в нібито бажання російського керівництва виконати Мінські домовленості? Ситуація в Росії дуже швидко змінюється. І я переконаний, що на Заході за ці майже два роки повністю зрозуміли, чим є Росія, ким є російське керівництво і до чого, власне, може призвести подібна "миротворча" політика.