Чи становить Путін ядерну загрозу та як гарантувати безпеку Україні у стані війни. Акценти світових ЗМІ 5 липня

На таких темах акцентують міжнародні видання станом на ранок 5 липня.

Чи забезпечує Путін стабільність для уникнення ядерного армагеддону?

Таке питання ставить The Washington Post, думку світової спільноти у цьому напрямку підштовхнув бунт Пригожина, який західні чиновники розглядають як ризик політичного хаосу і нестабільності в країні з найбільшим у світі ядерним арсеналом. Разом країни-члени НАТО ставлять під сумнів можливості Путіна забезпечити стабільність в уникненні ядерної катастрофи та чи не є він сам більшим ризиком її виникнення. Причиною зростання занепокоєння стали також нові дебати у російських аналітиків щодо застосування ядерної зброї проти країни НАТО: "Деякі російські стратегічні аналітики і експерти аналітичних центрів, що мають хороші зв'язки, відкрито заявляють про "необхідність" для Москви завдати превентивного тактичного ядерного удару по країні НАТО, наприклад Польщі, щоб уникнути поразки у війні з Україною і відродити страх Заходу перед ядерною потугою Росії", – підкреслюють у виданні.

WP цитує заяви росіян, які підтверджують сумніви Заходу, зокрема йдеться про есе Сергія Карганова, який стверджує, що ядерна зброя була винайдена Богом, щоб відродити страх людства перед армагеддоном: "Цей страх потрібно відродити", – наполягає він. Він вважає Росію "обраною історією", щоб знищити "західне ярмо" і "остаточно звільнити світ".

Тимчасом бунт Пригожина приніс до Росії привид громадянської війни. Офіційні особи Сполучених Штатів зв'язалися з Москвою, щоб запевнити Путіна, що повстання Пригожина є внутрішньою справою Росії, наголошує WP, це запевнення підкреслило занепокоєння західних лідерів тим, що Путін, відчуваючи змову Заходу або боячись поразки, може вдатися до радикальних дій. Аналітики також прогнозують серйозні внутрішні репресії в Росії, щоб запобігти будь-якому подібному повстанню з боку будь-якої озброєної групи інакодумців у майбутньому.

Під час економічного форуму в Санкт-Петербурзі минулого місяця Путін заявив, що ядерна зброя захистить російську безпеку "в найширшому сенсі цього слова", але що наразі немає "жодної необхідності" в її використанні. Проте він постійно недвозначно натякає на можливість її застосування. WP також цитує Медведєва, який заявив, що ядерний апокаліпсис "не просто можливий, а цілком імовірний".

За кілька днів до повстання ПВК Вагнера президент Байден заявив, що ризик застосування Росією тактичної ядерної зброї проти Європи є "реальним", натомість трохи згодом Кірбі заявив: "Сполучені Штати не бачать жодних ознак того, що Путін зацікавлений рухатися в цьому напрямку, і ми також не бачимо нічого, що змусило б нас змінити нашу власну позицію стримування". Тому наразі питання залишається відкритим.

Як надати Україні відчутні та обов'язкові до виконання гарантії безпеки

Сильна незалежна Україна є життєво важливою для стабільності євроатлантичного регіону, переконані у НАТО, пише Politico та аналізує можливі способи надати відчутні гарантії безпеки, такі як стаття 5 НАТО, країні, що має спірні кордони і перебуває у стані війни зі своїм сусідом.

Частково відповідь полягатиме в продовженні надання Україні підтримки в галузі безпеки, зокрема обладнання, боєприпасів, розвідки та тренувань. Очікується, зазначає експерт, що основні союзники по НАТО, серед них Велика Британія, Франція, Німеччина і США, підпишуть детальні меморандуми про свої зобов'язання надавати таку підтримку в довгостроковій перспективі.

Проте Україна потребує більшого, передовсім запрошення повноправно приєднатися до НАТО, а також часові рамки для забезпечення свого вступу. Натомість союзники Альянсу дійти згоди у цьом питанні не можуть. 

З одного боку питання стоїть так звана Бухарестська дев'ятка – ті, хто хоче, щоб лідери Альянсу погодилися на умови Зеленського. І в червні ці дев'ять лідерів НАТО з Центральної та Східної Європи закликали Альянс погодитися "підняти наші політичні відносини з Україною на новий рівень і запустити новий політичний трек, який приведе Україну до членства в НАТО, як тільки дозволять умови".

З іншого боку стоїть Німеччина, яка досі не бажала обговорювати питання членства України в НАТО, а канцлер Олаф Шольц заявив, що це питання "після війни". Попри це Франція, яка здебільшого ставала на сторону Німеччини, у цьому питанні займається пошуком золотої середини. "Потрібні сильні, конкретні і відчутні гарантії безпеки, і хоча військова підтримка є важливою, нам потрібно щось набагато суттєвіше, і нам потрібен шлях до членства", – зазначає французький президент Макрон.

Як пояснює експерт, проблема, з якою стикаються країни НАТО, полягає в тому, що поки конфлікт триває, прийняття України до Альянсу рівнозначне приєднанню до війни, чого жодна з них не хоче робити. А враховуючи реальність, що Росія і Україна навряд чи зможуть домовитися про припинення війни найближчим часом, терміни членства України в НАТО залишаються під великим питанням.

Який може бути вихід із дилеми? Найімовірніше лідери НАТО повторять свої зобов'язання 15-річної давнини, додавши, що Київ досяг достатнього прогресу і йому не потрібно буде проходити всі етапи Плану дій щодо членства – як Фінляндії та Швеції. Та проблеми це не вирішує: то як конкретні, відчутні і обов'язкові до виконання гарантії безпеки, такі як стаття 5 НАТО, можуть бути поширені на країну, що має спірні кордони і перебуває у стані війни зі своїм сусідом?

Як можливий варіант експерт пропонує зробити це після досягнення домовленості про перемир'я або навіть тривале припинення вогню – принаймні, на території, яка перебуває під контролем України. Існує достатньо прецедентів для цього. Як приклад він приводить США, які надали Південній Кореї юридично зобов'язуючу гарантію безпеки, щоб допомогти її обороні, попри відсутність тривалого миру на півострові. А Західна Німеччина вступила до НАТО в 1955 році, хоча вона все ще претендувала на Східну Німеччину.

"Але різниця полягає в тому, що в цих конфліктах бойові дії закінчилися – і потенційні територіальні зміни, якщо такі відбудуться, будуть досягнуті дипломатичним, а не військовим шляхом", – каже експерт.

Як підсумок він наголошує, коли НАТО вперше пообіцяло Україні й Грузії, що вони стануть членами Альянсу, воно не продумало, як це станеться. Але Альянс більше не може дозволити собі розкіш ігнорувати питання "як" і "коли". І лідери у Вільнюсі повинні зробити це своїм пріоритетом – стабільність євроатлантичного простору вимагає не меншого.