Чому американці та європейці не дають нам "усе і відразу"

Ні, розповсюджені концепції "США зацікавлені у нескінченній війні" або "це все винуваті Зеленський/Порошенко, якби не вони, нам би вже дали Томагавки", не працюють. Все трошки інакше.

США і "партнери по НАТО" з 2014 по 2022 рік не постачали та не продавали нам важкого озброєння. І це при тому, що Порошенко і Зеленський про це багато разів просили, в т.ч. продати. Чому? До 24.02 працювало 4 фактори. І кожен перейшов на період після 24.02 і тільки поступово нівелюється. Ще один додався після 24.

Перший — російське лобі. І воно працювало добре з 2014 і до звільнення Бучі та Ірпеня. Саме тоді громадська думка побачила в Україні геноцид. І лобі РФ стало токсичним.

Другий — страх, що технології потраплять до РФ, КНР, Ірану. Через корупцію в армії чи шляхом захоплення. І хоча історії про "продаж зброї" давно спростовані, страх що зброю можна банально захопити, залишився. Хоча це вже дуже другорядне.

Третій - "Україна швидко програє". Американські аналітики, які прогнозували вторгнення: а) переоцінювали армію РФ; б) недооцінювали ЗСУ та Україну. Тому нам відводили ті самі 96 годин. Цей фактор нівелювали перемога під Києвом і — особливо — те, що ми в цілому витримали тиск на сході. Цей етап ЗСУ пройшло радянською, українською та легкою західною зброєю.

Читайте також: Байден дбає про політичну спадщину

"Україна швидко програє". Американські аналітики, які прогнозували вторгнення: а) переоцінювали армію РФ; б) недооцінювали ЗСУ та Україну. Тому нам відводили ті самі 96 годин. Цей фактор нівелювали перемога під Києвом і — особливо — те, що ми в цілому витримали тиск на сході. Цей етап ЗСУ пройшло радянською, українською та легкою західною зброєю

Фактори 1-3 послабилися. А ось четвертий і п'ятий — в процесі.

Четвертий — він додався — в Європі та США немає нескінченного парку техніки та боєприпасів. Це те, про що казав Залужний в інтерв'ю — ніхто не готувався до Світової у 2022. Цю проблему вже вирішують, розгортаючи чи відновлюючи виробництво. Потрібний час — від місяців до року. Те ж саме — з навчанням. Зараз навчальні центри Німеччини та Британії працюють на повну.

П'ятий — страх ескалації + думка/віра, що з РФ можна домовитись. До 24.02 працювали: а) формула "Крим — це особлива історія, більше РФ нічого не треба", яку сама РФ популяризувала; б) побічка від "Мінських". Так, ми виграли ними час. Але Росія не полишала спроб запхати нам ЛДНР на своїх умовах. Інколи — за мовчазної згоди партнерів. І в цьому контексті постачання зброї — ескалація, яка закриває вікно для перемовин.

І цей фактор еволюціонував. Тому Україні зараз надається зброя, яка: а) має протидіяти певному етапу ескалації; б) забезпечує наступальний потенціал для посилення "перемовної" позиції.

Читайте також: Коли чекати наступного ракетного удару?

Страх ескалації + думка/віра, що з РФ можна домовитись. До 24.02 працювали: а) формула "Крим — це особлива історія, більше РФ нічого не треба", яку сама РФ популяризувала; б) побічка від "Мінських". Так, ми виграли ними час. Але Росія не полишала спроб запхати нам ЛДНР на своїх умовах. Інколи — за мовчазної згоди партнерів. І в цьому контексті постачання зброї — ескалація, яка закриває вікно для перемовин

Так, може здатися, що ми та партнери увесь час "наздоганяємо", бо спочатку Росія завдає удару по інфраструктурі, а потім ми отримуємо ППО. Але є один нюанс. Ми на кожному етапі отримуємо зброю, яка нівелює перевагу РФ системно, а поле можливостей РФ звужується.

"Заморожування" та рубежі 23.02 - в минулому. Базою перемовин все більше артикулюють повну деокупацію. І ні, "з Росією усе зрозуміло" не є сильним дипломатичним аргументом. Як і наше бажання, щоб все відбувалося "скоріше". "Скоріше" теж хочуть країни Балтії — вони знають, що напад на них — реалістичний крок "відчаю". Живі й інші страхи — ядерний, страх хаосу на місці Росії (про це — іншим разом). І завдання США та ЄС — поступове "примушення РФ до миру" шляхом "больового прийому".

Читайте також: Кіссінджер і порожнеча

Нам це "поступово" може здаватися нестерпним, бо коштує страждань та тисяч життів. У нас є привілей — ми можемо думати виключно про себе. А партнери вимушені думати про весь світ і свої суспільства

Нам це "поступово" може здаватися нестерпним, бо коштує страждань та тисяч життів. У нас є привілей — ми можемо думати виключно про себе. А партнери вимушені думати про весь світ і свої суспільства. Які теж приносять жертви, допомагаючи Україні. Так, вони в тому числі допомагають собі. Але щоб ця думка вкорінилась, потрібен був час.

Так, рівень "терпимості" у кожної країни свій — тому Німеччина не дає наступальну зброю, але дала кращу з захисної й найбільше за всіх енергообладнання. А хтось — готовий і наступальну. Бо немає ніякого "єдиного Заходу з погодженою позицією".

Є різні країни, які об'єднані (великим рахунком самим Путіним) розумінням: а) РФ — кончена; б) РФ має програти; в) Україна має перемогти. І — головне — так думає наш головний партнер. Тому все в нас буде. І ми переможемо.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.