Чому Америці вдалося, як втекти від повсякденності та хто вбиває археологів – 5 книг про справжні дива

Стівен Коен, Бредфорд Делонґ. Американське економічне диво і Александер Гамільтон. – К.: Наш Формат, 2023

Книжки про японське економічне диво і чому Азії вдалося у нас вже виходили, на черзі, зрозуміло, Америка. І все це, ясна річ, у порівнянні з такою дивною країною, як наша, де другий рік триває війна, і про економіку, відповідно, не дуже згадують, коли мова про людські життя. І тим не менш, "Американське економічне диво і Александер Гамільтон" Стівена Коена і Бредфорда Делонґа (К.: Наш Формат) все одно роз’яснює, чому Америка успішніша за Україну, бо ці відомості нарешті колись таки знадобляться. Автори книжки переконані, що саме історія, а не ідеологія, є ключем до економічного розвитку, причому, зрозуміло, історія саме Сполучених Штатів, яка подарувала світові механізм економічного дива, винайдений ще Александером Гамільтоном. На початку ХІХ століття цей самий Гамільтон вирішив цілеспрямовано змінити долю Америки, яка залишалася своєрідним британським "ранчо". "Сполучені Штати мали всі шанси розділити долю країн, які Артур Льюїс назвав "європейськими колоніями помірної зони", - пояснюють автори. - Ці інші країни - Австралія, Аргентина, Канада і навіть Україна - стали для індустріальної Європи ХІХ століття великими житницями й ранчо. Але жодна з них не створила промислової бази, щоб стати повноцінною збалансованою економікою першого класу наприкінці ХІХ століття. Гамільтон підштовхнув Сполучені Штати до політекономії, що ґрунтувалася на індустріалізації, високих митних тарифах, фінансах і розвиненій інфраструктурі. Це дозволило Америці стати не житницею, лісопильнею та копальнею Європи, а незалежним виробником і дослідником". Таким чином, американська держава свідомо створила новий економічний простір - промислове виробництво, надавши американським виробникам максимальну підтримку. Цей механізм згодом застосує Німеччина Бісмарка, а століття по тому азійські тигри увімкнуть його в "турборежимі", здивувавши світ неймовірними темпами зростання. Тож від Гамільтона й до сьогодні Америка активно керує своїм економічним розвитком, спрямовуючи мільярдні інвестиції, державні замовлення, наукові гранти та податкові пільги на економічні сектори майбутнього. Чому б Україні не діяти так само?

Юджин М. Фішел. Московський фактор. Політика США щодо суверенної України та Кремля. – Х.: Віват, 2023

Наразі це може видатися справжнім дивом – Америка допомагає Україні зброєю, і в той самий час не вірить в її суверенітет? Не може бути, не хочеться вірити. І вже точно не дивно, що ця книжка, а саме – "Московський фактор. Політика США щодо суверенної України та Кремля" Юджина М. Фішела (Х.: Віват) - опиниться на полицях не лише українських інтелектуалів, але й всіх, хто так чи інакше хоче розібратися в сучасній політиці. Бо саме такі знання допоможуть передбачити деякі події й ситуації, що вплинуть і на їхні життя. Оскільки перед нами унікальне дослідження чотирьох ключових політичних рішень Вашингтону. Наприклад, чи враховували дві республіканські та дві демократичні адміністрації США статус України як суверенної держави, вибудовуючи відносини з РФ. Або згадаймо, що 2014 року Росія незаконно анексувала Крим, створила сепаратистський рух на Донбасі, а потім напала на Україну своєю регулярною армією та спецназом, і в кожному випадку російської агресії відповідь США критикували як неадекватну, недостатню або нерішучу. Утім, автор, здається, має відповіді на всі болючі питання, погоджуючись із тим, що в часі існування Радянського Союзу і, відповідно, холодної війни все, що суперечило існуванню радянської влади підтримувалося Заходом і зокрема Америкою. "Білий дім Рейгана відзначив річницю Голодомору, Великого Голоду 1932-1933 років, - нагадує автор, - багатостороннього радянського геноциду, який спустошив Україну, а також українські етнолінгвістичні райони півдня Росії, зокрема Кубань, і Казахстан. Тоді як фальшивий радянський наратив про те, що сталося, звинувачував кліматичні фактори, заява Білого дому від 30 жовтня не залишила жодного сумніву в тому, хто винен у цьому злочині проти людства, - радянський уряд. Також свого часу Білий дім оприлюднив заяву про смерть у радянській в'язниці Валерія Марченка, видатного правозахисника, який присвятив себе викриттю жорстокості радянських трудових таборів і порушень прав людини та національних прав в Україні". Таким чином, це дослідження заповнює чималу прогалину в сучасному науковому та політичному дискурсі, фокусуючись на складній тристоронній - а не просто двосторонній - динаміці між Сполученими Штатами, Україною та Росією в 1991-2016 рр. Ця книжка вперше об’єднує документальні свідчення та розсекречені матеріали щодо обговорення політики, ретроспективні статті, авторами яких були колишні політики, офіційні мемуари колишніх високопосадовців та інтерв’ю з ними і поверненцями.

Річард Докінз.Політ фантазії. Природні і рукотворні способи обійти гравітацію. – К.: Лабораторія, 2023

Ця книжка відомого популяризатора науки - дослідження історії польотів від міфічного Ікара, якому так і не вдалося підкорити небо, вимерлих птахів-гігантів до сучасних літальних апаратів. Тож, знов-таки, через науку, ідеї та уяву у дослідженні Річарда Докінза "Політ фантазії. Природні і рукотворні способи обійти гравітацію" (К.: Лабораторія) маємо справжній виклик гравітації і відкриття секретів про те, як природа і людина навчилися долати силу тяжіння і підніматися в небо. Таким чином, перед нами повна історія польотів, яка пояснює, як живі істоти піднялися в небо і надихнули людей на власні надзвичайні подвиги. Також у книжці порівнюються походження та механізми, які дозволяють здійснювати політ штучним літальним апаратам, таким як літаки, гелікоптери та повітряні кулі, та тваринами, які навчилися літати завдяки еволюції. Адже людство навчилося літати завдяки своєму розуму, про що зокрема свідчить наявність у нашому житті парапланів, літаків, гелікоптерів, ракет і навіть реактивних ранців, завдяки чому польоти сьогодні цілком реальні. Ми пройшли настільки довгий шлях, що тепер можемо навіть невагомо літати в космосі. "Здається, що літання - це надзвичайно корисна здатність, придатна для найрізноманітніших речей, - нагадує автор і тут-таки запитує: - У такому разі ви можете запитати, чому всі тварини не літають? А точніше, чому багато тварин вирішили зайти так далеко, що втратили свої чудові крила, які колись мали їхні предки? Наука дає змогу подорожувати в часі, чи то вперед у компанії Всесвіту, що приголомшливо розширюється, чи то назад через уламки щойно народженої Сонячної системи до початку самого часу. Політ — це втеча від гравітації у третій вимір, і так само наука — це втеча від сірої нормальності повсякдення, яка відкриває шлях до захмарних висот фантазії. Тож розправмо крила та погляньмо, куди вони нас віднесуть".

Елін Гільдербрант. 28: Наступного літа в той самий час. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2023

Герої цього роману – Мелорі та Джейк - добрі, трохи дивні та кумедні люди, тож дива з ними стаються відповідні. По-перше, в історії Елін Гільдербрант "28: Наступного літа в той самий час" (Л.: Видавництво Старого Лева) вони випадково зустрілися у пляжному котеджі Меллорі, на парубоцькій вечірці її брата. Зблизились і розповіли одне одному про все: проблеми, мрії, очікування. І зрозуміли, що їм легко й добре разом. А потім, гадаєте, вони зійшлися, що було би не дивно? Аж ніяк, всі дива попереду. Вони домовляються щороку зустрічатися в той же час і в тому ж місці - як у старому фільмі. Ці теплі, але дивні зустрічі тривають багато років. Чому всі ці роки вони відмовлялися від чогось більшого? Чи жалкують про це герої, чи кажуть правду одне одному в ті короткі миті зустрічей і як живуть окремо решту року? У принципі, суто технічно, все зрозуміло, але не менш цікаво – принаймні дізнатися про подробиці тих часів. Починається все 1993 року, далі триває відповідний відлік років. Точніше, початок маємо, як завжди, з кінця. Отже, про що думали герої роману 2020 року, тобто літа 50-го після початку їхніх зустрічей? "Про що ми розмовляємо 1995 року? Вейко в Техасі, теракт у Світовому торговельному центрі, Артур Еш. R.E.M. Лорена Боббітт, Роберт Редфорд, Вуді Гаррельсом і Демі Мур: Північноамериканська зона вільної торгівлі. Рівер Фенікс, Євросоюз, реклами "Cold Milk?" і "Nordic Track". Рабин і Арафат. Моніка Селеші: "Несплячі в Сіетлі"…" А що, спитаєте, далі? "Про що ми розмовляємо 2020 року? – продовжується "дійство" у романі. - Кобі Браянт, Covid-19, соціальна дистанція, зум, тікток, чирлідерська група коледжу Наварро, а ще.. вибори президента. Країна розділилась. У кожної сторони - своя позиція. І це всюди: в новинах, нічних телешоу газетах, в інтернеті, інтернеті, інтернеті, в розмовах за коктейлем на вечірці, в студентських містечках, в аеропорту, в черзі у "Старбаксі", попід баром у Маргаритвіллі, в тренажерці (якийсь дядько о шостій ранку налаштовує телевізор навпроти четвертої бігової доріжки на Fox News, а жіночка, що приходить о сьомій, негайно перемикає на МSNВСІ. Через ці розбіжності діти припиняють розмовляти з батьками,  пари розходяться, сусіди оголошують одне одному війну. споживачі когось бойкотують, працівники звільняються". Варто додати, що цей роман одинадцять тижнів поспіль тримався в рейтингу бестселерів New York Times і входив до топ-20 книг, що найбільше продаються на Amazon.

Анастасія Євстратенко. Ніж у рибі. – К.: Прометей, 2023

У цій дебютній книжці української авторки так само чимало див футурологічного зразка. Тобто "Ніж у рибі" Анастасії Євстратенко (К.: Прометей) - про майбутнє, а саме – про 2028 рік, коли вже декілька сезонів школярів розподіляють у навчально-розважальні центри, щоб ті нарешті змогли спокійно відвідувати заняття та грати разом у дозволені ігри. В них жодної небезпеки для вихованців, жодних ризиків. Однак головним героям цієї історії є замало дозволеного і вони завзято шукають собі пригод. Таємний хід відкриває їм підвал, в якому загадковий вчений досліджує тунелі часу і йому якраз дуже потрібні піддослідні. Чи зможуть друзі разом із чумаками побороти Вологолове чудовисько, яке відлякує відвідувачів корчми? Чи зможуть знайти того, хто вбиває археологів та краде скіфські курильниці? і головне, чи зможуть вони повернутись назад, у свій час? Але для початку треба з нього вибратися у дивовижний світ. "- Пароль? - запитав голос із віконця у залізному паркані. - Ніж… - почала відповідати смаглява дівчина в чорній куртці, але її перебив той самий голос. - Тихо! Зробіть так, щоб шпигунка не почула. - Слоне, будь ласка, затули їй вуха, - попросила смаглявка свого напарника. Патлатий світловолосий хлопець у схожому темному одязі стиснув голову іншої дівчинки, що стояла поряд з ним. Очі в неї були зав'язані шматком пожовклої тканини, від якої ще й смерділо затхлим супом. Дві світло-русі косиці похнюплено визирали з-під пов'язки. Одяг у шпіонки був весь білий, на відміну від вбрання її стражників. Смаглявка, упевнившись, що Слон зробив усе як слід, чітко, але тихо вимовила: - Кажу пароль: ніжу рибі! Дверцята з тріскотом відчинились, і чорно-біла компанія з трьох осіб - вартовий залишився на посту - попрямувала до входу на напівзруйнований автомобільний завод".