Чому естонці не радять Україні проводити е-вибори

Його доводи цілком розумні: "Є три найважливіші речі в Інтернет-голосуванні – ID, екосистема, довіра".

Якщо з перших двох можна сперечатися — є вони чи нема у сучасній Україні, — то з приводу останньому пункту навіть немає предмета спору: довіра відсутня. Себто довіра до державного розробника потенційної системи Інтернет-голосування на основі Дії.

Естонія перші свої е-вибори запустила вже у 2005, 18 років тому. А цьому передувало десятиліття підготовки. Тобто займаються темою виборів-онлайн вже близько 30 років, з початку 90-х. І протягом цих 30 років відбувалися безліч важливих речей: широкі обговорення у професійному середовищі, дискусії з громадськістю та політичними партіями, консультації з закордонними експертами, залучення спеціалізованих компаній, проведення публічних та непублічних тестувань продукту, публікація вихідного коду, пару раз траплялися гучні інциденти, вразливості виправлялися і весь процес активної взаємодії влади з експертним середовищем та громадянським суспільством – повторювався. Знову і знову.

А не те, що у нас.

І перед першим, пілотним голосуванням у 2005 році, Конституційний суд Естонії виніс окреме рішення щодо припустимості е-голосування, а також було внесено відповідні зміни у кілька законів (у чотири закони, Карл!) про вибори в Естонії. І це був лише початок довгого шляху.

Читайте також: Коли про корупцію мовчать, це не означає, що її нема

Що у нас хоча б із законодавчим забезпеченням е-голосування – усі в курсі, вірно?

І ще один важливий момент.

Е-голосування в Естонії наразі відбувається лише через комп’ютер. Не через смартфон, це важливо. Адже голосування через смартфон, цитата: "…несе безліч нових ризиків".

І це зараз, у 2023 році, після 30+ років інтенсивного та відповідального розвитку системи е-голосування. У країні ЄС, де владі довіряє абсолютна більшість громадян. Де дійсно працює правоохоронна та судова система, майже немає корупції, права громадян не порушуються, демократичні інституції — розвинуті, а ступінь впливу суспільства на владу – дуже високий.

Про "голосування у смартфоні" наразі в Естонії "триває дискусія", а остаточне рішення очікується від місцевого парламенту. При тому, що 51% виборців вже голосує онлайн, але через комп’ютер. І чинну систему е-голосування визнають усі політичні партії країни, суспільство, Європейський парламент, а також відповідні інституції Європейського Союзу.

А не те, що у нас: пох на експертів, на суспільство, на закони, а заодно і на Конституційний суд. Міші хочеться голосувати у смартфоні – значить так і буде.

Читайте також: Кращі сценарії можливі, тільки треба їх втілювати

Особисто я хотів би мати можливість голосувати онлайн, це зручно. Але заради цього не готовий жертвувати своїми правами, погоджуватися на непрозорість виборчого процесу та можливі маніпуляції з голосами.

Так що коли наступного разу якийсь "цифровий" чиновник заявлятиме щось на кшталт "у нас все, як в Естонії" чи зовсім вже оксюморон "Естонія запроваджує Дію" - (стріляйте на звук) тикайте невігласа у статтю з першого абзацу та цитуйте людину, яка безпосередньо брала участь у створенні та впровадженні системи інтернет-голосування в Естонії.

Навряд чи дієвізатори від того порозумнішають, але можливо хоча б перестануть нести відверту дичину про "врахований естонський досвід". Прикрутити "цифровізацію" до поламаної системи непростих суспільних відносин – це не розв'язання проблеми, це лише імітація.

Україні ж до електронної демократії рівня Естонії – ще десятиліття тяжкої праці. Спільної тяжкої праці.

Джерело

Про автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.