Чому народні прикмети не працюють. Колонка Наталки Діденко

Людина залишалася майже беззахисною не лише перед грізними стихіями, а й навіть перед звичайною зливою, невеликим морозом чи невинним, з точки зору сучасної людини, туманом у горах. Тому увага до щоденних природних явищ була в рази більшою, аніж теперішні запитання синоптикам про погоду на вихідні чи на Різдво.

Первісні люди були забобонними й ми прекрасно розуміємо їхні страхи перед грозою, штормовим вітром чи важкими щільними хмарами.

Погода впливала на щоденне життя, погода, а особливо клімат, були запорукою також врожайності навколишніх дарів природи, тобто, їжі. Тому посилена увага первісної людини до народних прикмет абсолютно виправдана.

Ми, звичайно, не знаємо, за чим вони більше спостерігали й чию поведінку, яких умовних жаб чи горобців вивчали, проте причини їхньої поведінки зрозуміти легко.

Жити-виживати потрібно було щодня.

Коли з’явився вогонь, що допомагав урізноманітнити та хоча б трохи зберегти "на потім" їжу, пізніше відбулося одомашнювання диких тварин, з’явилася пшениця, ячмінь, кукурудза, далі пішла "в люди" сіль – тоді й покотилася людська цивілізація вперед. Проте погода й клімат все одно залишалися надзвичайно важливими чинниками життя.

До речі, принагідно згадаємо різницю між погодою та кліматом.

Погода — стан нижнього шару атмосфери над конкретною місцевістю в конкретний час або протягом тривалого часу (година, доба, тиждень, місяць). Проте більше часу, роки, десятки років чи століття – це вже йдеться про клімат.

Клімат, або українською підсоння, — це багаторічний режим погоди, який спостерігається на конкретній території. Кліматологія як означення відома дуже давно. Перші записи про погоду з’явилися три тисячі років до нашої ери. Дійшов до сучасних людей трактат Аристотеля "Метеорологіка", де йдеться про такі атмосферні явища, як дощ, сніг, град, грозу, вітер тощо. 

На території теперішньої України, у літописах, записані спостереження про погоду з'явились у другій половині IX століття. А перші метеорологічні спостереження в Україні почались у 1738 році у Харкові. У 1810 році в селі Кручик неподалік Харкова було засновано метеорологічну станцію, яка спостерігала за температурою, атмосферним тиском, опадами, напрямом вітру, загальним станом поточної погоди. 

Між іншим, пізніше засновником регулярної метеорологічної служби на Харківщині є рідний брат Лесі Українки, Михайло Косач, метеоролог, фізик, письменник та перекладач.

Ще трохи сухуватої, але вкрай потрібної інформації для розуміння предмету нашого розуміння доцільності чи недоцільності народних прикмет.

У 1820 році Георг Брандес у Німеччині склав перші синоптичні карти, а з 50-х років за ініціативою французького астронома Урбен Левер'є та англійського адмірала Роберта Фіцроя синоптичний метод набув широкого використання.

Ілюстративне фото: Reuters

Власне це можна вважати початком служби погоди і нового розділу метеорологічної науки – синоптичної метеорології, яку ми так звикли критикувати. 

Перші інструментальні спостереження в Україні були проведені у Харкові (1738-1741 рр.), Сновську Чернігівської області (1769-1782), у Києві (1770-1771, 1799-1802 рр.). 

Перша метеорологічна станція в Україні була створена в Херсоні в 1808 р. Регулярні спостереження розпочались лише в 1811 р. на метеорологічній станції в с. Кручик під Харковом, в 1812 р. в Києві, в 1825 р. в Херсоні. 

Перша в Україні метеорологічна обсерваторія була створена в Луганську в 1836 р. В подальшому аналогічні обсерваторії були створені у Одесі (1839) та в Дніпропетровську (1841 р.).

Метеорологічна обсерваторія при Київському університеті заснована в 1855 році, а регулярні місячні результати спостережень почали виходити з 1863 р.

Не будемо далі заглиблюватися у метеорологічні дати, локації та обставини, скажу лише, що порівняно із віком людства вік науки метеорології дуже юний. І саме тому народні прикмети, ці вікові метеорологічні автентичні  інструменти, й досі такі живучі та популярні. Адже хто буде ставити під сумнів авторитет рідного прадідуся чи серйозні синоптичні висновки прапрабабусі?..

Проте все ж у заголовку ми ставимо під серйозний сумнів ці давні народні методи. Чому?

Одразу почну із зміни клімату, однієї з найпопулярніших тем сучасного людства.

Клімат на Землі справді міняється, виникає безліч теорій із цього приводу — чому саме, в багатьох країнах із помірним та помірно-континентальним кліматом, включно з Україною, підвищилася середня річна температура повітря.

Колишні морозні та сніжні зими пасують перед так званими "європейськими", коли за увесь холодний період ледь-ледь набирається кілька тижнів із помірним морозом, а на справжні снігопади та снігові кучугури можна дивитися хіба що в кіно чи на дитячих фотографіях.

Питання, чому міняється клімат – через шкідливу нерозумну діяльність людини чи через природню глобальну кліматичну трансформацію — залишається все ж питанням. Проте клімат зазнав і далі зазнає трансформації. З чим ніхто вже не сперечається.

Це – перша серйозна причина, чому стародавні чи й навіть віком у кілька десятків років народні прикмети не можуть працювати.

Друге.

Україна належить до помірно-континентального клімату. А її крайній південь, південне узбережжя Криму – до субтропіків. Окрім того, територія України охоплена різними природними зонами. 

Наша територія розташована у зонах мішаних лісів, лісостепів і степів. Українські Карпати і Кримські гори вважаються ексклюзивними, окремими фізико-географічними ареалами.

Тому якщо якась народна прикмета позитивно прогностично діяла у зоні мішаних лісів, скажімо, на Чернігівщині, то це вже ніяк не годилося для лісостепової частини, наприклад, для Вінниччини чи Черкащини. Вже не кажучи про гірські райони чи степовий простір.

Третє. 

Часто, спостерігаючи за безліччю народних прикмет у різних джерелах, звертала увагу, що прогностична ознака для найближчого дня вказувалася напередодні ввечері чи й вночі.

Тобто народний прогноз повідомляв про можливу зміну погоди у вкрай короткий термін.

На відміну від наукового метеорологічного прогнозу, який доноситься до споживачів на термін доба-три, а з тенденцією й до тижня.

І, до речі, цей професійний прогноз споживачі вже отримують у першій половині дня на наступні одну-три доби. На відміну від "народного" прогнозу, який часто може повідомляти про зміну погоди із мінімальною завчасністю. Також більшість народних прикмет має тісну прив’язку до сільської місцевості та до поведінки птахів, рослин і навіть диких тварин.

Важко уявити міського мешканця (та й часто сільського), який матиме можливість спостерігати, чи:

• забігає заєць до саду
• лісові миші вилазять із нір
• як волочить хвоста півень
• які децибели жаб’ячого співу
• чи "плачуть" листки клена
• чи стає вовна на овечці м’якою
• чи всю ніч співає соловей
• чи щільно у вуликах затягують вічка бджоли
• якою лапою кіт вмивається…

Цей список можна писати нескінченно.

Ілюстративне фото: pixabay

Існують прикмети з поведінки тваринного світу, рослинного, прогнози складали за виглядом зоряного чи хмарного неба, чи взагалі його кольору, про вечірні спостереження за квітами, росами, річкою, деревом, твариною, свійською чи дикою, взагалі мовчу.

Четверте.

Прогнози на кшталт "яка погода на Покрови, така й на Великдень" (умовно) також вже об’єктивно не працюють, бо календар церковних свят зазнає суттєвої трансформації і багато дат змістилося на інший відтинок часу.

П’яте, і певно, найголовніше.

Усі існуючі народні прикмети діяли за зовсім інших природно-цивілізаційних обставин.

Коли довкілля було значно чистішим, екологія – здоровішою, автомобілів або не було, або їх була мізерна кількість разом із продуктами згоряння.

А уявити, скільки з’явилося заводів, фабрик, різноманітних підприємств, які вдень та вночі викидають в атмосферу тонни шкідливих нагріваючих домішок… 

Усі давні уявлення про навколишнє середовище, м’яко кажучи, не вписуються у теперішні часи.

Тому народні прикмети залишаються жити серед теперішнього людства, як милий атавізм.

І до реального прогнозу погоди вони не мають відношення.

Хіба що комусь цікаво це вивчати і експериментувати на власній присадибній ділянці.

Та й художня література рідко коли обходиться без посилань на прогностичні обставини навколишньої атмосфери.

Усе це можна використовувати і цікавитися, на здоров’я і без проблем.

Проте, якщо ви хочете знати, якою буде погода найближчим часом, варто довіряти винятково професійним сучасним прогнозам погоди.

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Наталка Діденко, синоптикиня, ведуча програми погоди на телеканалі Еспресо

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.