День хрещення Київської Русі -  України: про що варто пам'ятати

"Установити в Україні День хрещення Київської Русі - України, який відзначати щорічно 28 липня, у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира - хрестителя Київської Русі", - йдеться в прийнятому за Віктора Ющенка президентському указі №668/2008 за 25 липня 2008 року.

Ця пам’ятна дата важлива тим, що допомагає не забувати важливих речей:

• масове поширення християнства у Східній Європі почалося з України, з Києва, як основного духовного центру;
• Україна - є не просто складовою частиною європейської цивілізації, а ще з доби Середньовіччя сприймалася сусідами однією з провідних держав Європи, самостійною та самодостатньою.

Окрім політики та релігії хрещення Київської Русі також безпосередньо стосувалося культури, освіти і науки. Саме після 988 року споруджуються храми, монастирі, де діяли перші українські академічні й творчі об’єднання, навчальні заклади, а ще розвивається й поширюється писемність. До того ж, завдяки християнству київські монархи отримали можливість на рівних підставах укладати шлюби з європейськими правителями.

Як на нас вплинуло християнство

Безумовно, проникнення перших паростків віри Христової на сучасні українські землі мало місце за багато років до князя Володимира Святославовича. Степовий клімат не відлякував місіонерів, з яких насамперед виділяються апостол Андрій і просвітник Кирило, ім’ям якого названо першу слов’янську абетку. Населення грецьких міст-колоній Криму та Північного Причорномор’я мало цілі єпархії. Підтверджено наявність християн і серед германських племен готів. 

За три роки до народження онука нову віру прийняла Володимирова бабуся, княгиня Ольга. Сучасний історик Дмитро Гордієнко встановив, що це сталося у ніч з 17 на 18 жовтня 957 р. у столиці Візантії Константинополі. Батько ж Володимира Хрестителя, князь-воїн Святослав Хоробрий не надто захоплювався релігійними переконаннями своєї матері та візантійських володарів, віддаючи перевагу традиційному слов'янському язичництву. 

Мініатюра "Зведення по велінню Володимира дерев'яних фігур бога Перуна та інших язичницьких божеств" з Радзивилівського рукопису, кін. XV ст.

Східна Римська імперія (вона ж Ромея або Візантія) для Київської Русі була основним політичним та економічним партнером. Особисто приймаючи панівний у ній різновид християнства - грецьке православ’я - і Ольга, і Володимир керувалися інтересами держави. В такий спосіб вони ставали своїми при дворі візантійських імператорів, мали від них пільги і привілеї. А Володимир ще й зміг одружитися на сестрі імператора Василія Анні Багрянородній, що стане матір’ю князів-мучеників Бориса і Гліба, а також польської княгині Доброніги-Марії. 

Князь Володимир Великий добре знав, як закінчилося життя його діда, князя Ігоря, страченого древлянами під час невдалої спроби повторного збору данини, і його тата, князя Святослава, загиблого 34-річним у засідці, підступно влаштованої йому візантійським імператором Іоанном I Цимісхиєм. Одночасно позбутися багатьох проблем зовні і всередині України-Русі, зміцнити власне становище, підвищити статус - усе це Володимиру та його нащадкам на київському престолі дозволило здійснити християнство як офіційна релігія. Після 988 року починається справжня єдність підкорених Києвом племен, як і союзництво з найближчим наймогутнішим сусідом та визнання іншими керівниками Європи і світу.

Де було перше хрещення

Князь Володимир охрестився у Корсуні, як за середньовіччя називався Херсонес Таврійський. Сьогодні це територія тимчасово окупованого міста Севастополя.

Першими ж охрещеними його підданими стали кияни. 

"Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: "Якщо не з’явиться хто завтра на ріці - багатий, чи убогий, чи старець, чи раб,- то мені той противником буде". І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: "Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли”. А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними (візантійськими - авт.) і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли - ті до шиї, а другі - до грудей. Діти ж [не відходили] од берега, і а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а попи, стоячи, молитви творили", - писав з цього приводу літописець Нестор.

Звідти ж можна дізнатися й про старт храмобудування та книжної науки як прямі наслідки хрещення. Церкви ставилися на місцях колишніх капищ. 

"І почав він (Володимир - авт.) ставити по городах церкви, і попів [настановляти], і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І, пославши [мужів своїх], став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне", - мовиться у літописі.

До речі, частина краєзнавців вважає, що хрестили киян не у Дніпрі, а у його спокійній притоці Почайні. Чи навіть у закутій нині в підземний колектор міській річці Хрещатик, що досі тече по дну Хрещатицької долини. Звідси, мовляв, і її назва - Хрещатик (від "хрестити").

Боротьба з духовною окупацією

Хрещення Київської Русі-України народило Київську митрополію, на яку з часів Андрія Боголюбського стали зазіхати князі Північно-Східної Русі, а потім й утвореного там за сприяння Золотої Орди Московського царства. Скориставшись спершу падінням Києва під ударом монголів, а потім захопленням Константинополя (сучасний Стамбул) турками, там створюють окремий духовний центр у вигляді Московської патріархії. 

1686 року українську козацьку державу Гетьманщину за так званим Вічним миром поділили між собою по Дніпру Московське царство та Річ Посполита. Того ж року всупереч церковним канонам Київську митрополію силоміць приєднали до Московської патріархії. 

Вже у наш час, 2018 року, Синод Вселенського Патріархату скасував благословення 1686 року на підтримку захоплення Московською патріархією Київської митрополії й почав відновлення її повної самостійності. Процес завершився за рік, у 2019-му, коли вселенський патріарх Варфоломій підписав Томос про автокефалію Православної церкви України. Київська митролія відтоді Москві не підпорядковується.

Фото: president.gov.ua

Втім події Середньовіччя не дають спокою тому, хто живе за середньовічними правилами у ХХІ ст. Кілька років тому на противагу київському пам’ятнику князю Володимиру Путін відкрив щось схоже на його московську копію. Теж з хрестом у правій руці, але не над Дніпром, а при в’їзді до Кремля.

При цьому київський Володимир у лівій руці тримає зняту з голови шапку. На знак смирення перед Богом.

Московський Володимир стоїть у не знятій шапці. В лівій руці у нього меч.