Довгий список книг у номінації “Література для дорослих” представив Оргкомітет книжкової премії “Еспресо. Вибір читачів 2021” (третя частина)

Оргкомітет ретельно перевірив на відповідність вимогам усі видання, що надіслали видавництва. Після цього були сформовані Довгі списки книг для конкурсу у трьох номінаціях: “Література для дорослих”, “Література для підлітків”та “Література для дітей”.

До другого етапу в Довгий список книжок у номінації “Література для дорослих”потрапило 84 книжкових новинок від 19 видавництв України.

Третя частина списку:

“Моя мандрiвка у Країну морпіхів. Із щоденника капелана” Андрій Зелінський (“Видавництво Старого Лева”)

“Моя мандрівка у Країну морпіхів”— це щоденник капелана і морського піхотинця. Під час війни на Сході України отець Андрій Зелінський був пліч-о-пліч із воїнами, ділив із ними їхню тривогу й неспокій, підтримував, проводжав у засвіти бойових побратимів, дивився в очі смерті й цінував кожен новий день. Ця книжка про те, як важливо прагнути до перемоги і розуміти, що найважливіша перемога — над самим собою; про те, як важливо мріяти, не зупинятися і вірити у нездоланну силу добра.

“20+1, або Земля мертвих” Павло Вольвач (“Видавництво Старого Лева”)

“20+1 або Земля мертвих”— книжка в жанрі кросовер, в якій Павло Вольвач використовує класичні засоби мемуаристики не лише задля створення галереї знакових портретів доби, а й задля вибудови власної біографії як плетива “перехресних стежок”з усіма тими діаметрально різними людьми.Поруч із класиками української літератури тут присусідилися люди-тіні родом із люмпен-криміналізованих запорізьких “посьолків”, в одній компанії опинилися музикант із солідним тюремно-героїновим стажем, “запоребрикові”контркультурні діячі, призабуті вітчизняні політв’язні, й ця неоднорідність прозових рисунків Вольвача дозволить читачеві пробратися до кухонь абсолютних геніїв та істинної нечисті, почути мертвих — побачити живих.

“Дискордія” Остап Українець (видавництво “Фабула”)

Весна народів. Австрійська імперія пульсує і вибухає повстаннями. Кожен намагається визначити власне місце у великій імперії, яка для багатьох насправді чужа. Іґнацій Камінський відсидів у віденській в’язниці і повернувся додому, у Станіслав. Він має певний авторитет серед місцевих революціонерів і активно долучається до дискусії між поляками й русинами — об’єднатися проти імперії чи кожному змагатися за своє. Третій роман Остапа Українця зі станіславського циклу оповідає про неспокійний період української історії. Це один із небагатьох творів цієї тематики і, мабуть, перший у сучасній літературі. 

“Рік розпусти Клауса Отто Баха” Ярослава Литвин (видавництво “Фабула”)

Чим може обернутися інтернет-знайомство з юною та вродливою іноземкою? Звісно ж, коханням усього життя! Принаймні так вважає 43-річний Клаус Отто Бах, мешканець німецького містечка Кіля. Клаус полишає все і прямує до чужого краю з єдиною метою — відшукати жінку своєї мрії, зв'язок із якою випадково обірвався. На його нещастя, цим краєм виявилася велика і незбагненна, щедра та неприборкана Україна. Так, Клауса називатимуть “останнім романтиком”. Так, з нього глузуватимуть не лише випадкові знайомі, але й сама доля, підкидаючи все нові пригоди та випробування. Але наш “сучасний Дон Кіхот” не відступить. І врешті доля змилостивиться, подарувавши Клаусові вистраждану та солодку мить щастя, а читачеві найнесподіваніший з усіх можливих фінал.

“Про жінок за 50. Психологія вікових змін”. Наталя Підлісна (видавництво “Віхола”)

Ви — жінка в розквіті осінньої життєвої пори. І, здається, раптом щось пішло не так: світ змінився в гірший бік, усі довкола вас не розуміють, та й ви почуваєтеся не надто добре, не встигаєте за сучасним ритмом на роботі й постійно конфліктуєте з родиною. Що трапилося? Де ви повернули не туди? Яких змін не помітили? У цій книжці психологиня Наталя Підлісна пояснить особливості жіночих вікових змін, наведе приклади із власної психологічної практики, базовані на реальних історіях, і переконає, що нічого страшного з вами не трапилося, а незручне в нашому суспільстві слово ”клімакс” — не таке страшне, як його малюють.

“Фрукти проти овочів. Чому кавун — не ягода, а томат — це фрукт” Олексій Коваленко (видавництво “Віхола”)

Перці й помідори — не овочі. Гречка — горішок. Вишня — не ягода.Усе своє життя, успішно проігнорувавши ботаніку, ми керуємося лише одним простим (і хибним) правилом: солодке — фрукт, а все решта — овочі. Насправді це так не працює. У книжці “Фрукти проти овочів” ботанік, музейник та автор блогу “Довколаботаніка” Олексій Коваленко розповість справжню історію продуктів, які ми щодня бачимо на кухні та в супермаркеті, а ще навчить відрізняти овоч від фрукта, горіх від горішка, а кавун від ягоди. У книжці Олексій пояснить, хто намагався лікувати огірками безпліддя та укуси скорпіонів, як салату приписали здібності впливати на чоловічу потенцію, звідки примандрував до нас буряк та як приготувати каштани в домашніх умовах і не рознести квартиру на шматки.Перед вами — не збірник рецептів і навіть не підручник з ботаніки, книжка Олексія Коваленка — це реальна та дотепна історія найзвичайнісіньких овочів і фруктів: від особливостей їхньої ДНК та селекції до найдивніших міфів і кулінарних лайфхаків.

“Чути українською. У світі звукі[ў] і букв” Ольга Дубчак (видавництво “Віхола”)

Чи знаєте ви, що голосних в українській мові приблизно в п’ять разів менше, ніж приголосних? Чи чули ви про нескладотворчі звуки? А про літеру Шредінґера? Чи відомо вам, що шиплячі постійно мімікрують під інші приголосні української мови? Якщо чесно: ви все це знаєте. І навіть якщо вам здається, що ви гадки не маєте, за яким принципом слід вимовляти ті чи інші звуки, ваші мовна свідомість і мовленнєвий апарат роблять це бездоганно. Книжка “Чути українською”не змушуватиме вас учити правила чи зубрити мовні закони. Це вже робила колись ваша вчителька української мови та літератури. Завдання книжки — пояснити, за якими правилами й закономірностями працює звукова система, а ще — чому наша абетка майже досконала. І, звісно, переконати вас, що українська мова — це надзвичайно цікаво, легко і місцями навіть корисно.

“Медицина доказова і не дуже” Андрій Сем’янків (MED GOblin) (видавництво “Віхола”)

50% ліків на планеті Земля призначаються неправильно. На тій самій планеті 50 % пацієнтів приймають ліки не так, як треба. Не дуже оптимістично, авжеж. Додайте до цього альтернативну медицину, гомеопатію, інста-гуру без медичної освіти, які роздають свої поради направо і наліво, та натренованих нашим “профілактичним” вживанням антибіотиків бактерій — і отримаєте повну картину. Книжка лікаря й автора популярного блогу про медицину MED GOblin Андрія Сем’янківа — це своєрідний путівник медичними нетрями: від того, як працюють ліки й що ховається за народною медициною, гомеопатією та стовбуровими клітинами, і до конспірології та навичок розпізнавання призначених фуфломіцинів. Чому бактерії на підлозі лікарні небезпечніші за ті, що живуть у вашій кухні? Як поширюються антивакцинаторські міфи і навіщо королеві гомеопат? Чому антибіотики зазвичай можна поєднувати з алкоголем (і до чого тут пиво, гонорея і сифіліс)? Що насправді роблять оксолінова мазь і гематоген та чи варто обклеювати своє тіло тейпами? А також про фітотерапію, інгаляції з вареної картоплі, дієти, уколи, пуповинну кров та інші прогресивні (насправді не дуже) методики розповідає автор книжки, пояснюючи водночас, як критично аналізувати медичну інформацію.

“Пташина історія. Скандали, інтриги і мистецтво виживання” Наталія Атамась (видавництво “Віхола”)

Що спільного у синиць чубатих і українських господинь? Чому самкам пінгвінів подобаються гладкі чоловіки та чим Дарвіну не вгодили павичі? Чи справді існує лебедина вірність і як качки дають раду нахабним залицяльникам? І чому українцям слід перейматися через папугу Крамера, що оселився в Києві? Відповіді на ці запитання знає орнітологиня Наталя Атамась, яка у своїй книжці розповідає про те, як живуть птахи і наскільки їхня поведінка схожа на людську (чи то навпаки — наші звички нагадують пташині). Наталя з гумором пояснює, для чого птахи заводять гареми та як “редагують” кількість і якість власного потомства, як вони будують гнізда й шукають пару, планують зимування та чому пари розлучаються і залишають свої родини. Особливе місце у книжці присвячено культурі бердвочінгу, тобто спогляданню й дослідженню птахів, і його терапевтичному впливу на людей. 

“Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією” Володимир Станчишин (видавництво “Віхола”)

Уявіть, що на вас чекає побачення вашої мрії, але ви — не надто впевнена в собі людина. Ви знаєте, що ваш партнер або партнерка — вершина всіх ваших фантазій, тож маєте бути в найкращій за все своє життя формі. Чи тривожить вас ця ситуація? Якщо ні, закривайте цю книжку й купіть порадник “Як навчитися не брехати”. Якщо так, вітаємо в клубі “тривожних пацієнтів”. Книжку Володимира Станчишина “Стіни в моїй голові” присвячено тривожності, депресії, соціальним фобіям, різним психічним розладам, які більшою чи меншою мірою впливають на звичний спосіб життя людини в соціумі. Вона не вилікує вас від неприємних станів, але допоможе зрозуміти — жити з ними можливо. Усі ми, стверджує автор, є тривожними, і в цьому немає нічого надзвичайного. Головне — зрозуміти, що тривога супроводжує нас усе життя й відіграє свою важливу роль у нашому існуванні.

“Летіла в небі чорна птаха” Анна Біленька (видавництво “Темпора”)

Людські душі майже завжди вкриті ранами. Деякі з них грубішають і перетворюються на шрами, інші наче загоїлися, та ще відлунюють фантомним болем. А деякі — здається, не затягнуться ніколи, щоночі розриваючи навіть найміцніші хірургічні нитки. І головні герої цього роману — Лілі, Ірван та Роберт — не виняток. Їхня історія тягнеться десь поміж Нідерландами, Україною та Сирією, а понад цією географією пролягає також інша — географія почуттів. І щоб не загубити орієнтирів, доведеться покластися на той внутрішній компас, що дозволить відшукати потрібний їм маршрут — ніби дорогу додому перелітним птахам.

“Антеро” Таня Калитенко (видавництво “Темпора”)

Фінляндія мусила би стати для Олени не лише ідеальним місцем для академічного стажування, але й простором, у якому можна загубитись, утекти від обтяжливої буденності, побути бодай трохи не-собою, почавши в житті новий розділ. Однак під подувом холодних північних вітрів роз’ятрюється привезена з собою пам’ять, набуваючи майже фізичних вимірів: постаючи спочатку гусячою шкірою на тілі, згодом теплим пальтом, а зрештою — і повноцінною бронею, щоправда, просвіченою дірками від куль. А надто — коли ти вже не перша зі свого роду опиняєшся на цій землі і ступаєш уже залишеними слідами по новій, але парадоксально знайомій території. Хоча ступати доводиться слідами армійських чобіт. І в цьому зіткненні, в цьому поєднанні народжується перепроживання своїх і чужих історій, межа між якими з кожним кроком стає дедалі менш чіткою.

“Пригоди клітин” Ольга Маслова (видавництво “Темпора”)

Клітини існують всередині й довкола нас. Весь світ складається із крихітних цеглинок, що визначають наші дії, почуття, настрій і навіть наміри. І хоча на перший погляд клітини є лише будівельним матеріалом для живих організмів, насправді вони — самостійні й автономні системи, які не лише виробляють і споживають енергію, а й спілкуються та адаптуються під вимоги середовища. Клітини змушують нас кохати й ненавидіти, дбати про себе і прагнути задоволень. Безсмертні клітини у лабораторіях нескінченно діляться і перетворюються, а стовбурові клітини мають потенціал, про який ми навіть не підозрювали. Тож якщо ви до сьогодні не знали нічого про клітини, саме час почати знайомство з ними

“Кулінарна мандрівка в Гетьманщину” Олексій Сокирко (видавництво“Темпора”)

Секрети й таємниці староукраїнської кухні середини XVII–XVIII століть з автентичними рецептами, адаптованими кухарем – технологом Василем Дручиком. Пишні учти, горілка, борщ, сало й галушки — ось приблизний перелік того, із чим сьогодні асоціюється українська кухня козацьких часів, оспівана в “Енеїді” Івана Котляревського. Однак чи все це справді відповідає історичній дійсності й чи можна поставити знак рівності поміж тогочасним стилем харчування й козацькими традиціями? Які страви були доступними більшості, а які — виключно еліті? Як змінювалися смаки й уявлення про здорову й нездорову їжу? Зрештою, що з гастрономічного арсеналу минулого безслідно загубилося, а що таки лишилося в нашій сучасній кухні? Ця книжка є не лише дослідженням з історії гастрономії Гетьманщини середини XVII–XVIII століть, а й спробою подивитися крізь неї на ширший контекст епохи: їжу як маркер соціального статусу, заможності, освіченості, культури, моди. Авторський текст доповнюють автентичні старовинні рецепти, адаптовані для приготування в сучасних умовах, а також словник староукраїнської гастрономічної термінології, мір ваги й об’єму.


 

“12 унцій любові” Сергій Демчук (видавництво “Темпора”)

Це історія про хлопця на ім’я Тимофій. Або ж — Тимко. Його юність акуратно розтягнулася на буремні дев’яності в провінційному місті, а молодість прийшла разом із переїздом до столиці й неспокоєм початку нульових. Це вкрай проста і щира історія дорослішання на фоні непростих часів. З першими закоханостями, бешкетом, літніми таборами й усіма відповідними незручностями. А ще в цій історії багато спорту: трохи футболу, а тоді карате і зрештою — боксу. Спорту, що виявляється надійним щитом, за яким у безпеці проростає ліризм — щоб, наснажений за ці роки накопиченими переживаннями, зануренням у світ залишених дідом книжок та спогадами про дитинство, розквітнути творчим поривом, який уже не стримати.

“Куба-якої-не-було” Наталія Довгопол (видавництво “Темпора”)

Тамара — медсестра в Київському госпіталі. Улітку 1962-го у складі радянського контингенту вона вирушає на роботу в “одну з соціалістичних країн”. Навіть капітан корабля не знає фінального пункту призначення, аж доки судно не скеровують у таємничо-тропічну й безсумнівно дружню Кубу. Однак таке позитивне уявлення виявляється оманливим, екзотичність — непривітною, а атмосфера переможної революції — не такою вже й радісною. Саме за таких обставин жінці доводиться шукати й утверджувати себе. А згодом — ще й боротися за пам’ять: свою і про себе.

“Нерозважний корольок” Аліса Гаврильченко (видавництво “Темпора”)

Серпень 2015-го, Кременчук. Марго Перехрист, яка ще нещодавнопокинула таку звичну й комфортну роботу в банку та вступила до лавновоствореної Патрульної поліції, стикається з неприйняттям і глузуванням колег ‒ і все через її фото з відпустки, які хтось надіслав журналістам. І тепер її служба опиняється підвішеною на волосині. Але ж це ганьба для онучки місцевої міліцейської легенди! Тож тепер, щоб довести всім, а головне ‒ собі, що вона чогось варта, Марго візьметься за розслідування дивного вбивства, що саме в цідні сталося в одному з сонних кременчуцьких будинків...

“Про що вона мовчить” (Збірка) упорядниці Ірина Ніколайчук, Слава Світова (видавництво “Creative Women Publishing”)

“Про що вона мовчить” – книжка, написана жінками для жінок. У цій збірці – голоси жінок, які наважилися розповісти свою особисту історію, аби інші також перестали мовчати. Книжка об’єднала близько 50 текстів про тілесність і сексуальність, біль і зцілення, досвід материнства та проживання важкої хвороби, втрату, токсичні стосунки, відстоювання особистих кордонів і сходження на Еверест – метафоричний та реальний.

“Анатомія письменниці. Як творити живі тексти” (Збірка) упорядниця Слава Світова (видавництво “Creative Women Publishing”)

“Анатомія письменниці”— це не книжка-пігулка, яку можна проковтнути за ніч і на ранок прокинутися “справжньою письменницею”. Це книжка-подорож, книжка-інструмент, книжка-натхнення, в якій під однією палітуркою зібралися разом сучасні українські авторки та письменниці минулого. Це інтимна розмова про творчість, під час якої ви дізнаєтеся про методи письма кожної авторки, їхні історії успіхів та невдач, джерела ідей, нескінченну боротьбу з письменницькими блоками та ритуали, які до помагають писати. А також тут ви знайдете важливі інструменти й практичні вправи для розвитку письменницької майстерності та творчості. Ця книжка для вас, аби ви повірили у свої сили, віднайшли свій авторський голос і почали писати.

“Тюремна пісня” Олена Герасим'юк (видавництво “Люта справа”)

Олена Герасим'юк — одна з найяскравіших представниць поетичного покоління десятих, яка, щойно розпочавши літературну діяльність, одразу стала в рівень з найвідомішими поетами. Авторка гучнозвісного “Розстрільного календаря”, волонтерка, парамедик добровольчого батальйону ”Госпітальєри”. Має нагороду “За збережене життя”. “Тюремна пісня” — це друга книжка віршів Олени Герасим'юк. У її основі лежить однойменна поема, вже знайома читачам; вона презентувалася у квітні 2016 року в підвалі Мистецького Арсеналу, спеціально уперше відкритому для цієї події. Читання поеми супроводжувалося перформансом, сценаристкою якого була Наталя Ворожбит, а головні ролі виконували бійці та колишні в'язні. Збірка Олени Герасим'юк, відомої і шанованої у мистецьких колах під ім'ям Герич, є апогеєм танатосу, даного нам у почуттях наших. Вона екстремальна і схожа на гарячий шмат правди, створений зрілим майстром, сповнена вогню, дзвонів, собачого гавкання і пахощів в'язниці. Вірші Герасим'юк вражають своїм стилістичним та інтонаційним багатством, і, менше з тим, важко згадати іншого молодого поета, який би так міцно спирався на українську культурну традицію в усіх її проявах.

”Подія у підвалі Мистецького Арсеналу виявилася не просто театральним дійством, а хепенінгом і хорошим прикладом “мистецтва участі”, коли глядач стає його співтворцем. На ефект присутності працювали найдрібніші деталі: суворі хлопці в камуфляжі, які проводили глядачів до локації; документ про ознайомлення із технікою безпеки в місці, замаскований під повістку до слідчого; кастрюлі та скалки, якими присутні повинні були створювати тюремну музику по ходу п’єси. Можна припустити, що дійство спозиціонувало поняття “тюрма”як стан національної свідомості. Конкретних вказівок на час і місце дії “Тюремної пісні” немає: час від часу з вуст героїв, – військових бранців, – лунають згадки про Майдан, автозаки та Лук’янівське СІЗО”. (Видання Art Ukraine) 

Книга отримала BookForum Best Book Award 2020, вийшла у номінанти Національної премії імені Тараса Шевченка (номінація “Література”); має низку інших відзнак. Перший наклад склав 500 примірників, але через високу популярність видавництво зробило наступного місяця додрук розміром 1000 копій; загальний наклад — 1500 копій.

“8000 миль самотності” Оксана Шаварська (видавництво “Люта справа”)

Історії з Нью-Йорка, з Києва та інших точок нашої шаленої кулі… У книжці Оксани Шаварської зустрічі з численними диваками та не менш численними “пересічними людьми” принесуть читачам не лише карколомні, зворушливі та філософські життєві сюжети, а й те особливе відчуття, коли ти майже зловив відповідь на запитання: “Хто ти і чому опинився на цій планеті?”, майже зрозумів правила гри в життя. Кожна історія – це чуттєва подорож до самого себе.

Оксана Шаварська – редактор, сценарист, блогер. Останні 13 років працює на українському телебаченні, знімає різноманітні тб-шоу. Любить подорожувати, людей і писати. Її життя зіткане із тисяч людських історій. В якийсь момент власних і чужих історій стало так багато, що вона вирішила трансформувати їх в одне ціле. Саме так виникла ідея написати книгу “8000 миль самотності”.

“Люди у пошуках щастя” Артем Полежака (видавництво “Люта справа”)

Повна книжка сторінок, рясно всіяних малюнками, зроблених рукою самого генія людства. Артем Полежака — у своєму повному творчому розквіті! Свої важливі слова у вигляді передмов написали такі світочі, як Юрій Андрухович та Євген Дикий. Це третя, хоч не запланована, але найбільш концептуальна й різнобарвна збірка. Для багатьох з вас це буде ще й прекрасною заспокійливою розмальовкою, а не тільки поетичним єлеєм.

“Три плюс два” Олександр Ірванець (видавництво “Люта справа”)

Збірка п’єс Олександра Ірванця “Три плюс два”містить п’ять різних текстів. Три давні — коротші, два новіші — довші. Деякі з цих п’єс ставилися на сценах Німеччини, США, Польщі, Хорватії, виконувалися в Україні на професійному й аматорському рівнях. У фокусі цих п’єс — наш сучасник, прогресивний і свідомий відповідальності своєї суспільної місії, яку йому випало виконувати у нелегкий і суворий час.Книга призначена для читання насамперед режисерами, а також іншими аматорами красного письменства і мистецтва Мельпомени.

“Цебер без дна” Вано Крюґер (видавництво “Люта справа”)

Вано Крюґер — член Національної спілки письменників України, член ПЕН-клубу, автор книг віршів “Прощальний поцілунок Ілліча”, “Зіґґі Фрейд & Ктулху”, “Вертеп на Куренівці”. “Цебер без дна”— четверта книга автора.

“Боротьба за правду. Як мій дядько переміг брехню” Оксана Мороз (видавництво “Yakaboo Publishing”)

Лауреат Всеукраїнського рейтингу “Книжка Року”2020. Номінація “Обрії”, спеціальна й адаптаційна література / стиль життя Конкурс BookForum Best Book Award 2020 - Персональна відзнака директорки Українського інституту книги Олександри Коваль. 

Книга розвінчує міф про те, що звичайна людина не може розпізнати брехню в ЗМІ та соціальних мережах. Може, проте для цього потрібно дотримуватися інформаційної гігієни. Простих правил, які здатен освоїти кожен і незалежно від віку.Основні події відбуваються з весни 2019 до літа 2020 років. В книзі два головних герої. Дядько Іван, простий, розумний трудяга, який не встигає за інформацією і через це постійно набиває гулі. Він патріот, живе Україною, але розуміє, що в країні все жахливо. Він людина інтернету, проте аналогової закалки. Розуміє, що всі маніпулюють, але як - не знає. І його племінниця, яка якраз займається тим, що розставляє граблі для таких дядьків, маніпулюючи ними через медіа та соціальні мережі. Вона виросла на розповідях дядька про совєтську пропаганду та те, як люди намагалися їй протистояти.В книзі описаний переломний момент, коли дядько остаточно заплутався, а племінниця вирішила перейти на інший бік сили. Замість того, щоб маніпулювати - вчити простих людей протистояти цим маніпуляціям. Спочатку вона намагалася зрозуміти, чому Дядько Іван з матьорого борця з брехнею совєтів перетворився на людину, що наступає на всі граблі популістів, шахраїв, творців магічних пігулок. Вона розказує дядьку як функціонує інформація в цифровому світі. Як працюють та маніпулюють онлайн-медіа, телебачення, Facebook, Viber, YouTube, Telegram. Як він може себе захистити та знову стати борцем. Дядько сумлінно вчиться. Навіть бере шефство над своїм другом Миколою. Разом вони проходять через фінансову піраміду та інфодемію коронавірусу. Бачать наскільки інформація добиває людей. Вони, на своєму прикладі знають, що є дієві та прості лайфхаки. Друзі вирішують навчити односельчан фільтрувати інформацію. Проте тут їх чекає неприємний сюрприз - люди не хочуть цього, вони просто хочуть добре жити. І це подолали герої книги, правда, прийшлося їм попотіти, але до частини знайомих таки підхід знайшли і навчили інформаційній гігієні.

“Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти” Дарка Озерна (видавництво “Yakaboo Publishing”)

Реалістично про старшання у новій книзі Дарки Озерної “Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти”, яка стала третьою у серії “Оптимістично про здоров’я”. Власне, в нашому інформаційному просторі життя всіх людей, старших навіть за 35 років, малопомітне. Чим живуть “дорослі”? А це правда, що старші люди всі хворі, занудні, несучасні, не хочуть сексу і не подобаються собі в дзеркалі?.. Ні, неправда. Давно на часі переглянути ставлення до віку, старіння, старшання, хронічних хвороб. При чому не просто “взяти і перестати хворіти”, а збагнути, що з нами відбувається, які є ризики та можливості в кожного віку, та продовжити старшати, та не старіти. 

“Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти”в цьому допоможе. В ній йде мова про чинники, що сповільнюють чи прискорюють старіння, про запобігання серцево-судинним хворобам та раку, життя з діабетом та хворобами легень й кишківника, піклування про тіло від очей до кісток, психічний добробут, загальні та специфічні поради з харчування, про менопаузу, ерекцію, секс, й те, як жити довго і щасливо. Тільки без магії й чарівних пігулок.

Дарка Озерна, як завжди легко, науково й доказово, з цитатами Оксани Забужко, Євгенії Кузнецової, Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Патріарха Юрія Андруховича, Івана Семесюка та Леся Подерв’янського дає відповіді на неочікувані та провокативні питання: 

Чи є підґрунтя в мему про “склянку води на старості”та який зв’язок може бути між зневодненням та маячінням? 

Яким зморшкам можна запобігти, а які розгладити, як вам того хочеться? 

Чому бути солодкими пиріжечками після сімдесяти – дуже навіть добре? 

Чому варто подарувати батькам кілька секс-іграшок? 

Чи рятують кросворди від деменції? 

Чому дуже немолода сусідка вважає вас повією? 

Чому від корисних яблук та гарбуза у вас болить живіт? 

Чому дарувати пляшку червоного – сексі, а коробку цукерок – ні?

“Бути окей. Що важливо знати про психічне здоров’я” Дарка Озерна (видавництво “Yakaboo Publishing”)

Нам важливо “бути окей”. Адже від психічного здоров’я залежить наш фізичний стан, здатність про себе подбати, бути успішними в своїй професії та задоволеність життям загалом. Про психічне здоров’я в Україні досі говорити соромно, думати лячно, звернутися до лікаря дорого – і не відомо навіть, як його знайти. У книжці “Бути окей: Що важливо знати про психічне здоров’я”ви знайдете не лише базову інформацію про психічне здоров’я із посиланнями на медичні протоколи, а й певну систему орієнтирів. Авторка орієнтується на український контекст: що в нас про що кажуть, які існують стереотипи, які виникають проблеми, що їх спричиняє та які їхні можливі наслідки. У першій частині зібрана загальна інформація про психічний стан людини, його зв’язок із фізичним станом, а також описані принципи роботи мозку і прояви емоцій. У другій – розглянуто найпоширеніші психічні розлади. Завершується книжка “Бути окей” розглядом історичної травми як чинника, що впливає на колективне психічне здоров’я.

У другому етапікожен експертв номінації “Література для дорослих” обере з цього списку п’ять книг-претендентів, які розставить по місцях за ранжуванням.

Відповідно:

I місце           (5 балів)— переможець і далі

II місце          (4 бали),

III місце         (3 бали),

IV місце        (2 бали),

V місце         (1 бал).

Оргкомітет, шляхом підрахунку балів, визначить 3 книги в номінації “Література для дорослих”, які пройдуть в третій етап голосування.Ці твори-фіналісти будуть представлені на розсуд читачів у бібліотеках по всій Україні. Під час цього голосування і визначиться остаточний переможець.

Книжкова премія “Еспресо. Вибір читачів”заснована телеканалом “Еспресо”та підтримуєтьсяГО “Демфорум”. Її презентація відбулася 18 травня 2017 року в рамках “Книжкового Арсеналу” в Києві.

Премія покликана відзначити найкращі українські сучасні літературні новинки року, підтримувати інтерес українців до читання книг вітчизняних авторів. Допомагати читачам обирати цікаві книжки, а видавцям знаходити шлях до читачів. Переможців Премії оголосять напочатку грудня 2021 року в ефірі телеканалу “Еспресо”, на сайтах “Espreso.TV”та “Демфорум”.