Режисер “Повстання Штатів”: Жодна країна не застрахована від жахливих подій

Про все це в ексклюзивному інтерв'ю американського режисера ведучому телеканалу Еспресо Віталію Портнікову

Вітаю вас, пане Ґарленд. Давайте почнемо з сюжету Вашого нового фільму та сценарію. Громадянська  війна  у Сполучених Штатах. Багато  хто  говорить,  що  це  чергова  утопія, однак  сам  сюжет  накладається  на  ту  запеклу  політичну  боротьбу,  свідками  якої ми  всі  є  в  останні  роки.  Ви  намагалися  створити  утопію  чи  просто  побоюєтесь  того  майбутнього, яке очікує світ та Сполучені Штати незабаром? 

Дія фільму відбувається у США, тому що Америка наймогутніша країна світу. Але висвітлені у фільмі проблеми можуть стосуватися не лише Америки, а й багатьох інших країн світу. Наприклад, серед цих проблем є екстремізм, розкол та популістська політика, які існують також і в моїй країні. Вони поширені в багатьох суспільствах Європи, Азії та Південної Америки. Тож так, безумовно, це глобальна проблема, про яку йдеться у фільмі. 

Я хотів би зрозуміти, як ви самі ставитесь до того, як реагуватимуть глядачі на цей фільм. Чи хочете ви їх попередити? Чи просто хочете констатувати ту реальність, у якій вони майже вже знаходяться?

Проблема, з якою ми маємо справу, частково пов'язана з браком комунікацій. І ця проблема браку комунікацій полягає в тому, що люди отримують вказівки від інших щодо того, що їм думати – замість того, аби брати участь у відкритих дискусіях. Замість розмов часто відбуваються лекції. Тому я не хочу робити свій внесок власне через читання комусь лекцій, яких і так уже дуже багато у світі. Натомість я сподіваюся сприяти двосторонній комунікації з глядачами фільму. 

Я ставлю це запитання, тому що просто хочу зрозуміти, як ви сприймаєте оце пророцтво в мистецтві – як констатацію реальності, яка обов’язково може відбутися, чи як попередження, яке дозволяє якимось чином зупинити руйнівні процеси в суспільстві?

Жодна країна не застрахована від жахливих подій. Одна з найбільших помилок, якої можуть припуститися країни – це вірити в те, що вони виняткові, що їх не торкнуться ті проблеми, які нині переживають інші. Таке самозаспокоєння є хибним. Екстремізм - це те, що потребує постійного пильнування і захисту від нього, скрізь і всюди. 

А чому ви вирішили звернутися до фактично актуального сюжету? Всі ваші попередні сценарії були певною мірою фантастичною картиною далекого майбутнього, а цей фільм – це швидше апеляція до майже актуальної політичної реальності. Чому ви вирішили, скажімо так, спуститися з неба на землю?

Я не знаю. Це та історія, якою я горів поділитися відтоді, як її написав, тобто майже чотири роки. Фактично я описав те, що відбувалося і видавалось мені напрочуд страшним, тривожним і небезпечним. Правда полягає в тому що навіть фантастичні історії часто випливають із чогось реального. Це може бути пов'язано із проривом у сфері штучного інтелекту, психології, або як у нашому телешоу “Розробники” про те, як до технологічних мільярдерів у Кремнієвій долині ставляться як до геніїв, хоча насправді вони просто підприємці. Тож я завжди намагаюся розмірковувати над поточним станом речей у світі. Але в даному випадку мені здалося, що такий сюжет не підходить для створення науково-фантастичного фільму. Ось і все. 

Один з ваших попередніх фільмів присвячений контакту зі штучним інтелектом, якого тоді в реальності не було. А сьогодні ми фактично вже до цієї реальності наблизилися. Як Ви взагалі уявляєте собі світ зі штучним інтелектом – Ви вважаєте, що мистецтво може дати відповідь на це питання? 

Це важливе запитання. Я був би ідіотом, якби сказав, що знаю на нього відповідь. Відверто – я не знаю. Але скажу вам те, що думаю. Процес уже запущено. За подібним процесом людство вже спостерігало. Я маю на увазі ядерну енергетику або ядерну зброю. Як тільки стало зрозуміло, що це можливо - це вже означало, що це неминуче станеться. Так само і зі штучним інтелектом. Люди, журналісти, режисери, просто пересічні громадяни можуть витрачати багато часу на роздуми, хвилюючись і запитуючи себе, добре це чи погано. Однак нічого вже не вдієш. Процес невідворотний. Отже, питання не в тому, чи ми можемо це зупинити. А в тому, що ми будемо робити, коли настане нова доба. Якщо розглянути ядерну зброю, то в певному сенсі ми впоралися з нею – і добре, і погано. Погано – тому що ядерна зброя поширилася по всьому світу і в майбутньому все це може легко обернутися катастрофою. З іншого боку, ми впоралися добре, тому що ядерна зброя не використовувалася в конфліктах з часів Другої світової війни. Отже, це своєрідна суміш. Я можу припустити що зі штучним інтелектом станеться щось схоже. 

Велика частина проблем, які ми сьогодні переживаємо і які Ви, за великим рахунком, піднімаєте, пов’язані з мисленням самої людини. І можна сказати, що це таке коміксове мислення. Мислення фрагментами, маленькими фрагментами реальності. А ви   – людина, яка створила це мислення коміксів, ви виросли в атмосфері коміксів, створювали власні комікси. Як людині залишатися цілісною в такому фрагментарному мисленні, яке сьогодні опановує світ?

Це цікаво. Я справді виріс на коміксах. Мій батько був мультиплікатором. Я не маю конкретної відповіді на це питання, але можу сказати, що між коміксами та фільмами є певний зв'язок. Адже це послідовність зображень, які пов'язані між собою і розповідають одну історію. Часто, коли пишу сценарій фільму, я дивним чином бачу його як комікс. Бачу послідовність зображень або кадрів, які дуже схожі на малюнки в коміксах. Чи впливає це на щось інше? Не впевнений. Але це те, що живе в мені з дитинства. 

Один із Ваших сценаріїв – Halo – присвячений ось такому зіткненню світів, які не можуть знайти спільного між собою. Там є люди, є ковенанти, там, по суті, теократична імперія, і ми в Україні теж дуже часто сприймаємо нашу власну війну як зіткнення цивілізацій.

Як на мене, то, звичайно, краще щоб цивілізації взагалі не стикалися. Будь-яке зіткнення, як правило, має погані наслідки. Одним із таких наслідків є неповага. Тому краще, щоб замість зіткнень цивілізації  ставилися одна до одної по-сусідськи і з належною людською добротою. 

Ще один ваш сценарій був написаний за відомим романом, можна сказати, мого улюбленого письменника Кадзуо Ішіґуро. І цей роман, як і інші його твори, був присвячений, по суті, питанню дефіциту людяності. Можна сказати, що ми і у вашому новому фільмі бачимо цю ностальгію за людяністю. Але виникає питання: як відновити це відчуття зараз у 21 сторіччі?

Я гадаю, що суть творів Ішіґуро полягає в тому як люди можуть швидко скотитися до нелюдських вчинків, якщо вони належним чином не думають і не діють справедливо та розумно. Ці вчинки можуть бути абсолютно етично і морально неправильними. Урок, який я виніс із його творів та й загалом із життя, полягає в тому, наскільки важливо діяти раціонально і турботливо. Адже відмовляючись від базових цінностей – порядності та поваги – люди дуже швидко здатні загнати себе в широти тотального божевілля. На жаль, окремим людям чи державам потрібно зовсім небагато часу, щоб дійти до такого рівня божевілля.