Контрнаступ: про тенденції і хороші новини

Світ не купився на російську версію "про контрнаступ". Всі "мирні ініціативи" від Китаю та його сателітів  виглядають вкрай непереконливо для західних урядів, та й для тієї частки громадськості які підтримують Україну. 

Наші партнери раціонально реагують на новини з фронту і готові оперативно постачати Україні нові танки та бронетехніку, боєприпаси, безпілотники, засоби ППО. Поповнюючи ті природні втрати, які пов’язані з проведення наступальних операцій. Тобто вони оцінюють дії української сторони як адекватні, доцільні й достатньо ефективні.

Росіяни увімкнули маячня-генератор в інформаційному полі. І демілітаризацію вони закінчили (бо тепер Україна воює західною технікою, а не радянською), і "40 000 українців за три дні вбили" (Лукашенко, ТМ), і "в України немає ніяких успіхів". Підтвердити свої "успіхи" (вигадані) візуальними доказами Росія не може — доводиться вигадувати. 

Путін виглядає вкрай непереконливо навіть "для своїх" та доводить, що дізнається про війну зі зведень Конашенкова. У своїх виступах був надзвичайно непереконливим навіть для власних  "воєнкорів". Як тільки українські дії матимуть помітні успішні фізичні виміри, російська армія отримає ще одну торпеду у власну боєздатність та моральний стан. І те саме — з російським режимом загалом.

Читайте також: Чому мовчать про контрнаступ?

Українська громадськість адаптувала свої реакції до реальності. Перші тижні червня ми спостерігали доволі болючу реакцію на те, що контрнаступ не відбувся за 15 хвилин. І поступово очікування приходять в норму щодо реальності. А ті, кому треба екстриму у новинах, зосередилися на ФБ-ср*чах.

А що з самими "контрнаступом", а точніше — з кампанією ЗСУ літа 2023 року? Йде планомірна робота. 

Важливо розуміти: щоб мінімізувати втрати (особливо — людей, бо вони найдорожче) і досягти максимального результату, ЗСУ діють поступово та обережно. Бо наші наступальні дії треба прикривати діями ППО, підтримувати артилерією, за можливості — авіацією. 

Тому всі ці історії про "швидкий прорив" через кілька ліній оборони, які начебто мали відбуватися (цього ніхто не обіцяв) на першому етапі наступу — нереальні й (це головне) не потрібні. Лінія оборони росіян і їх логістика будуть "виноситись" методично і без метушні. Як це було на Херсонщині. Доки не буде створено необхідну перевагу або доки росіяни не відчують, що прийшов час "непростих рішень" і "жестів доброї волі".

Те, що ми всі бачимо у зведеннях Генштабу і в повідомленнях від наших вояків — це поступова руйнація фундаменту російської оборони, яка рано чи пізно призведе до того, що впаде уся будівля на вибраних ділянках фронту. І разом з нею — боєздатність російської армії загалом. 

Читайте також: Радість від перемог краща за біль від поразок

Коли та де саме це відбудеться — ніхто точно не скаже. Бо тиск і удари здійснюються в різних точках. І де саме трісне першим важко піддається прогнозуванню без доступу до 100% інформації (а цього немає ні у кого). Але коли дії ЗСУ розмиють російську боєздатність достатньо — всі зацікавлені спостерігачі побачать доволі швидкий рух. 

І наостанок. Про популярне "ми чекали якийсь оригінальний план, а ми атакуємо де і чекалося". Багато в кого читав. Тут два коментарі:

1. Фронт у нас доволі зрозумілий, рельєф місцевості зрозумілий, маршрути логістики — теж добре відомі. Тому вирішує не напрямок головного удару (ударів), а:

• вміння оперативно маневрувати, реагувати на зміни, діяти більш професійно і злагоджено;
• наявність більш сучасної та надійної техніки, а також необхідних засобів ураження. 

2. Росіян ще чекає кілька сюрпризів на оперативному і навіть стратегічному рівні, але це буде трошки пізніше. Коли етап “розмиття фундаменту” буде пройдено і викриються додаткові слабкі місця у російському фронті та російському тилу.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.