Кухонний фронт, як уникнути промахів та пригоди кота Бучика - 5 книг про вихід зі складної ситуації

"Кухонний фронт" Дженіфер Раян

У цій книжці є все, що треба для нашого воєнного сьогодення – причому як на фронті, так і в тилу. І найголовніше, що у "Кухонному фронті" Дженіфер Раян (К.: Книголав) є місце для надії та перемоги. А так звичайно, перед нами дивовижні поєднання продуктів і чудернацькі страви, сльози розпачу та радість згуртованості, і все це під час Другої світової війни. Отже, Британія потерпає від бомбардувань, руйнації та нестачі продовольства — німецькі підводні човни блокують шляхи постачання. Уряд намагається всіляко заохотити господинь зберігати спокій і бути вигадливими в приготуванні страв, для цього "Бі-Бі-Сі" запускає радіопрограму під назвою "Кухонний фронт" із популярним ведучим. "У старій кухні з високою стелею лунав добре поставлений голос представника вищого класу - ведучого Амброуза Гарта: "До вашої уваги кулінарна програма "Кухонний фронт", яка допоможе британським господиням раціонально використовувати продукти за воєнними талонами". Однак програма потребує жіночого голосу! Щоб знайти співведучу, вирішено влаштувати кулінарний конкурс, і от уже в ньому змагаються четверо жінок. Для кожної з них — це нагода змінити своє життя. Для молодої вдови — можливість сплатити борги та зберегти дах над головою для своїх дітей. Для служниці — шанс вирватися з рабства і здобути свободу. Для господині маєтку — змога звільнитися від багатого чоловіка-деспота. А для професійної шеф-кухарки — нагода кинути виклик чоловікам, які стоять на вершині її професії. "Хлібний омлет, - пояснював Амброуз Гарт, - сніданок, яким можна нагодувати голодну сім'ю з чотирьох осіб, використавши всього одне яйце. Замочіть на десять хвилин дві-три жменьки сухариків у розведеному водою сухому молоці, влийте збите яйце (або додайте яєчний порошок і готуйте..." Як саме – можна дізнатися, прочитавши цю незвичайну книжку про перемогу.

"Мета. Процес безперервного вдосконалення" Еліягу Ґолдратта і Джеффа Кокса

"Генерувати проривні ідеї недостатньо, - вважають автори цієї книжки. - Більшим викликом є перевірити, чи справді така ідея може усунути всі небажані наслідки". Загалом "Мета. Процес безперервного вдосконалення" Еліягу Ґолдратта і Джеффа Кокса (К.: Наш Формат) – про те, як вийти зі складної ситуації або вдосконалити вже діючу модель. Наприклад, в ситуації, коли у вас є рівно три місяці, щоб вивести свій бізнес із кризи, або ж ви втратите все. Саме такі кейси пропонує цей бізнес-роман, який став класикою менеджменту та допоміг трансформуватися сотням компаній по всьому світу. Книжка дозволить зрозуміти глобальні принципи, що застосовуються у виробництві, визначити та позбутися слабких місць будь-якого проекту і навіть перенести нові підходи у життя поза офісом. Автори не пропонують готові бізнес-поради, а подає захопливу історію про людей, які намагаються зрозуміти, що рухає їхнім світом, і як покращити цей процес.  "Ця книжка розповідає про нові глобальні принципи у виробництві, - дізнаємося ми про головне у цій історії. - Вона про людей, які намагаються зрозуміти, що рухає їхнім світом і як покращити цей процес. Оскільки вони мислять логічно і постійно задумуються над своїми завданнями, то здатні відстежити причиново-наслідковий зв'язок між власними діями і їхніми результатами. У процесі вони висновують деякі основні принципи, які допоможуть зберегти своє виробництво і зробити його успішним".

"Розмова із самим собою за чашкою кави. П'ять хвилин на день, з яких розпочнеться щасливе життя". Крістен Гелмстеттер
 

"Розмова із собою за чашкою кави – пояснює авторка сенс своєї затії, - це потужна практика, що змінює життя й потребує лише п'ять хвилин на день". І з цим важко не погодитися, адже "Розмова із самим собою за чашкою кави. П’ять хвилин на день, з яких розпочнеться щасливе життя" Крістен Гелмстеттер (Х.: Віват) – справжня терапія, тобто діалог, який ви ведете про себе, спосіб у який ви думаєте про себе, ваші вчинки тощо. Ідея слушна, адже така терапія підвищує самооцінку, наповнює щастям і допомагає побудувати таке життя, яке ви завжди хотіли мати. І, що найважливіше, зона створює відчуття цільності й гідності. все це відбуватиметься, коли наступного разу ви насолоджуватиметеся кавою. "Навіть якщо раніше не чули про розмову із собою, ви робите ще протягом усього життя, - нагадує авторка. - Ця діяльність відома вже тривалий
час, імовірно, ще відтоді, як гомо сапієнс почав говорити. Якщо коротко, то розмова із собою - це просто слова, які ви промовляєте вголос чи подумки до себе. Це ваш внутрішній голос, внутрішній діалог". Тож насправді це короткі афірмації, які допоможуть вам підвищити самооцінку, віднайти щастя й наблизити життя вашої мрії — і все це за ранковою чашкою кави! Ви навчитеся любити себе та своє тіло, спокійно реагувати на критику й не залежати від обставин. Але для цього вам доведеться попрацювати, щоб перепрошити мозок, який щомиті будує нові нейронні зв’язки (і зараз також). Адже лише від вас залежить, що він буде підкріплювати: негатив чи позитив. Авторка ділиться власним досвідом та наводить покрокову інструкцію, як правильно проводити ранкові розмови із собою. Тож заварюйте каву й налаштовуйтеся на позитивну хвилю, щоб прожити своє життя не так, як треба, а так, як хочеться!

"Усе мало б бути по-іншому. Знайти неочікувану силу, коли розчарування тебе руйнує" Лізи Теркерст 

Авторка цієї книжки приготувала для читачів захопливу мандрівку у світ її почувань, карколомних ситуацій і роздумів про те, що на все свій час. "Усе мало б бути по-іншому. Знайти неочікувану силу, коли розчарування тебе руйнує" Лізи Теркерст (Л.: Свічадо) – про труднощі, які можемо подолати, якщо правильно оцінити ситуацію. "Хочу, щоб у цій країні минала не тільки моя відпустка, - розпочинає вона відверту розмову. - Я прагну тут жити. Упевнена, що і в тебе, дорога читачко, є власна версія приємної історії про твоє життя, яку ти любиш оповідати сама собі. Нам хочеться не просто читати завершення власної історії та розуміти, що воно таке, як слід, Ми прагнемо вхопити олівця ї писати все власноруч, сторінка за сторінкою. Адже точно знаємо, як усе має бути. Але насправді в реальності ми живемо посеред непевності й не можемо ані передбачити. результатів своєї діяльності, ані контролювати їх". У такий спосіб нам нагадують, що радість чи смуток, випробування чи щасливе розв’язання проблем – жодна з життєвих подій не є випадковою. Чи саме такий Божий задум? Авторка запрошує поміркувати над цим усіх, кому не раз видається, що все мало би бути по-іншому.

"Неймовірні історії кота Бучика" Олени Фінберг

Реалії страшної війни, яка прийшла в Україну давно вже увірвалися навіть у дитяче життя, формуючи відповідну літературу. "У перші місяці війни я зрозуміла, що з дітьми треба розмовляти про війну, але я ніколи не говорила про трагічне зі своїми онуками, - розповіла "Громадському радіо" авторка цієї книжки. - Тож книга задумувалась як розмова з моїм 8-річним онуком. Я шукала адекватну мову, щоб розповісти йому про цю страшну трагедію. Розповісти так, щоб моя розповідь не стала додатковим травматичним досвідом. І коли про це розповідає кіт, то така розмова не така й страшна". Так, за сюжетом книжки Олени Фінберг "Неймовірні історії кота Бучика" (К.: Дух і Літера), разом з українськими воїнами кіт Бучик стає на захист Батьківщини. Кіт з міста Буча, на долю якого випали й окупація, й полон, і фронтові будні зі звитягами й втратами, розповідає дітям про мир і війну, про український опір ворогам. "Я так розчулився біля ведмедика, що не побачив кремезного чоловіка, який забіг у кімнату, - розповідає він свою історію. - Груба, сильна рука схопила мене за загривок. "Ба, вот так находка. Какая шапка выйдет", - почув я. Він міцно зв’язав мене, ледь не задушив. Схопив і ведмедика, миттю закинув нас обох у відкритий люк потвори-машини. З диким гуркотом ми поїхали від мого дому. Далеко-далеко… Скільки днів були в дорозі – не знаю. Я ледь дихав, не їв, не пив, не спав. Розумів, що не подолаю цієї біди. Інколи ми зупинялися на короткий час і знов їхали, їхали, їхали…" Тож наш герой опиняється в окупації, полоні, тікає з нього, а потім приєднується до свого хазяїна і йде на фронт. У таких умовах він переглядає свої упередження та погляди на життя. Наприклад, своє ставлення до щурів та собак: у таких умовах звірі починають разом робити спільну справу. Так само поряд з Бучиком немає місця страху, відчаю, зневірі. Разом з побратимами герой книжки робить усе можливе, щоб ця війна на нашій землі стала останньою.